- Вчора
- 9 Переглядів
8 лютого – друга підготовча неділя до Великого посту – Неділя про блудного сина.
Церква продовжує готувати нас до подвигу Великого посту. Ці недільні євангельські читання допомагають нам правильно налаштуватися на проведення Великого посту. Підготовчі неділі дають нам зрозуміти, що є найбільш цінним для Бога у людині, який стан людської душі найбільш приємний Богові.
Покаянний стан людської душі – ось що так високо оцінює Господь. І Великий піст – це час нашого покаяння, переосмислення свого життя та звернення до Бога.
Цієї неділі ми чуємо євангельську притчу Христа про блудного сина. Про сина, який відмовився жити з батьком, а захотів за батьківський рахунок самостійного вільного «солодкого» життя. Що із цього вийшло, ми з вами добре знаємо…
Та, розтративши усе, що мав, і дійшовши до неймовірно плачевного стану, блудний син знайшов у собі сили визнати свою помилку та із покаянням повернутися до свого батька… хоча б рабом, бо назватись сином совість йому не дозволяла.
Із великою радістю батько приймає свого заблукалого сина у рідний дім не як раба, а як сина…
Роздумуючи над цією євангельською притчею Христа, святитель Іоан Златоуст говорить про те, що ця притча про відпалих після хрещення, які згрішили, бо у блудного сина є батько – Отець Небесний, Який наділяє дарами – належною частиною спадку. А ми Його невірні діти розтрачаємо ці дари лише для свого гріховного задоволення і своєї втіхи…
Що ж робить Бог у відповідь на наше беззаконня? Терпеливо чекає на повернення блудних дітей… Господь постійно чекає на каяття грішника. Не примушує, але Своїм промислом спонукає до каяття і повернення в Отчий дім.
Євангельська притча про блудного сина дає нам велику і тверду впевненість у тому, що як би далеко ми не зайшли у своїх гріхах і до якої б глибини духовного падіння ми не опустились, Отець Небесний чекає нашого повернення. Коли ж ми отямившись і усвідомивши наше жалюгідне становище, наважимось іти до Отця із каяттям, то можемо бути упевнені, Він нас не осудить, не дорікне і не осміє. Він, як безмежно люблячий Батько, прийме нас у Свої обійми і назве не рабом, а сином.
Бог – є Любов. І лише по любові Він ставиться до Свого творіння. Святий Ісаак Сирін говорить, що Бог не є справедливим Суддею, бо якщо Бог справедливий, то ми пропали… Він Милосердний і Люблячий, Довготерпеливий та Многомилостивий…
Готуючись до Великого посту, ретельніше придивімось до нашої душі. Пропустімо свою душу через призму євангельського благовіствування і усвідомимо, як багато у нас ще того, що потрібно омити покаянням. Як блудний син, оттямось від гріховного сну і спішімо до отця нашого зі словами і сльозами покаяння. А Він нас не відкине… Обійме, одягне у кращі одежі духовної чистоти і введе у Свій дім, як рідну дитину, що була пропала і знайшлася; була мертва і воскресла.
Церква продовжує готувати нас до подвигу Великого посту. Ці недільні євангельські читання допомагають нам правильно налаштуватися на проведення Великого посту. Підготовчі неділі дають нам зрозуміти, що є найбільш цінним для Бога у людині, який стан людської душі найбільш приємний Богові.
Покаянний стан людської душі – ось що так високо оцінює Господь. І Великий піст – це час нашого покаяння, переосмислення свого життя та звернення до Бога.
Цієї неділі ми чуємо євангельську притчу Христа про блудного сина. Про сина, який відмовився жити з батьком, а захотів за батьківський рахунок самостійного вільного «солодкого» життя. Що із цього вийшло, ми з вами добре знаємо…
Та, розтративши усе, що мав, і дійшовши до неймовірно плачевного стану, блудний син знайшов у собі сили визнати свою помилку та із покаянням повернутися до свого батька… хоча б рабом, бо назватись сином совість йому не дозволяла.
Із великою радістю батько приймає свого заблукалого сина у рідний дім не як раба, а як сина…
Роздумуючи над цією євангельською притчею Христа, святитель Іоан Златоуст говорить про те, що ця притча про відпалих після хрещення, які згрішили, бо у блудного сина є батько – Отець Небесний, Який наділяє дарами – належною частиною спадку. А ми Його невірні діти розтрачаємо ці дари лише для свого гріховного задоволення і своєї втіхи…
Що ж робить Бог у відповідь на наше беззаконня? Терпеливо чекає на повернення блудних дітей… Господь постійно чекає на каяття грішника. Не примушує, але Своїм промислом спонукає до каяття і повернення в Отчий дім.
Євангельська притча про блудного сина дає нам велику і тверду впевненість у тому, що як би далеко ми не зайшли у своїх гріхах і до якої б глибини духовного падіння ми не опустились, Отець Небесний чекає нашого повернення. Коли ж ми отямившись і усвідомивши наше жалюгідне становище, наважимось іти до Отця із каяттям, то можемо бути упевнені, Він нас не осудить, не дорікне і не осміє. Він, як безмежно люблячий Батько, прийме нас у Свої обійми і назве не рабом, а сином.
Бог – є Любов. І лише по любові Він ставиться до Свого творіння. Святий Ісаак Сирін говорить, що Бог не є справедливим Суддею, бо якщо Бог справедливий, то ми пропали… Він Милосердний і Люблячий, Довготерпеливий та Многомилостивий…
Готуючись до Великого посту, ретельніше придивімось до нашої душі. Пропустімо свою душу через призму євангельського благовіствування і усвідомимо, як багато у нас ще того, що потрібно омити покаянням. Як блудний син, оттямось від гріховного сну і спішімо до отця нашого зі словами і сльозами покаяння. А Він нас не відкине… Обійме, одягне у кращі одежі духовної чистоти і введе у Свій дім, як рідну дитину, що була пропала і знайшлася; була мертва і воскресла.