- Вчора
- 20 Переглядів
28 серпня Православна Церква святує Успіння Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії.
Слово «успіння» можна перевести як «сон» або «смерть», – так у Церкві називають день смерті Пресвятої Богородиці.
Святе Письмо нічого не говорить нам про життя Пресвятої Богородиці після Воскресіння Христового, тому про Успіння Богородиці ми знаємо з двох латинських трактатів V століття і з послання псевдо-Діонісія Ареопагіта. Церква вірує, що ці джерела зберігають основу того Переказу, яке жило в ранній Церкві.
Згідно Переданню Церкви, Матір Божа перед Своїм успінням жила в Єрусалимі, проповідуючи Господа нарівні з апостолами. Одного разу під час молитви Діва Марія побачила Архангела Гавриїла, який колись сповістив Їй велику радість – що Їй судилося стати Матір’ю Спасителя світу. Цього разу Архангел повідомив, що через три дні Вона відійде до Христа.
Три дні по тому в будинку апостола Іоанна, де жила Марія, зібралися і інші апостоли, які проповідували Євангеліє в різних країнах: чудесним чином вони були перенесені до Єрусалима, щоб попрощатися з Дівою Марією. Не було тільки Фоми, який прийшов в Єрусалим лише на третій день після поховання.
Апостоли стали свідками блаженної кончини Святої Діви. Сам Христос, оточений безліччю ангелів, явився, щоб прийняти душу Своєю Пречистої Матері і звести Її в рай.
Тіло ж Її апостоли вирішили поховати в Гефсиманії, де знаходився Гроб Господній і де поховані були батьки Діви Марії і Її наречений чоловік, праведний Йосип. Супроводжуючи труну, апостоли та інші мешканці Єрусалима несли світильники і співали псалми.
Іудейський священик Афоній, якого дратувало шанування Ісусової Матері, штовхнув труну, бажаючи перевернути її, – і тут же позбувся кистей обох рук: їх відсік ангел, який невидимо стояв поруч. «Тепер ти бачиш, що Христос істинний Бог», – сказав Афонію апостол Петро. Той відразу покаявся – і руки зрослися.
На третій день до гробниці Божої Матері прибув апостол Фома. Вхід в печеру відкрили, але тіла Богоматері там не було – лежали тільки Її похоронні пелени.
В той же день, зібравшись на загальну трапезу, апостоли почули спів ангелів. Подивившись вгору, вони побачили Пресвяту Діву, Яка, оточена ангелами, йшла по повітрю в сяйві небесного світла. Вона звернулася до них зі словами: «Радійте! Тепер Я завжди з вами».
За вченням Церкви, Христос підніс Пресвяту Богородицю у плоті в Своє Небесне Царство і поставив вище всіх ангельських сил.
Нагадаємо, що Успіння Пресвятої Богородиці – останнє дванадесяте свято церковного року. Церковне новоліття святкується 14 вересня (за старим стилем – 1 вересня), так що першим святом року виявляється Різдво Богородиці, а останнім – Її Успіння. Виходить, весь рік вибудовується відповідно до подій життя Божої Матері. Святу Успіння передує двотижневий Успенський піст, який за суворістю можна порівняти з Великим постом.
Слово «успіння» можна перевести як «сон» або «смерть», – так у Церкві називають день смерті Пресвятої Богородиці.
Святе Письмо нічого не говорить нам про життя Пресвятої Богородиці після Воскресіння Христового, тому про Успіння Богородиці ми знаємо з двох латинських трактатів V століття і з послання псевдо-Діонісія Ареопагіта. Церква вірує, що ці джерела зберігають основу того Переказу, яке жило в ранній Церкві.
Згідно Переданню Церкви, Матір Божа перед Своїм успінням жила в Єрусалимі, проповідуючи Господа нарівні з апостолами. Одного разу під час молитви Діва Марія побачила Архангела Гавриїла, який колись сповістив Їй велику радість – що Їй судилося стати Матір’ю Спасителя світу. Цього разу Архангел повідомив, що через три дні Вона відійде до Христа.
Три дні по тому в будинку апостола Іоанна, де жила Марія, зібралися і інші апостоли, які проповідували Євангеліє в різних країнах: чудесним чином вони були перенесені до Єрусалима, щоб попрощатися з Дівою Марією. Не було тільки Фоми, який прийшов в Єрусалим лише на третій день після поховання.
Апостоли стали свідками блаженної кончини Святої Діви. Сам Христос, оточений безліччю ангелів, явився, щоб прийняти душу Своєю Пречистої Матері і звести Її в рай.
Тіло ж Її апостоли вирішили поховати в Гефсиманії, де знаходився Гроб Господній і де поховані були батьки Діви Марії і Її наречений чоловік, праведний Йосип. Супроводжуючи труну, апостоли та інші мешканці Єрусалима несли світильники і співали псалми.
Іудейський священик Афоній, якого дратувало шанування Ісусової Матері, штовхнув труну, бажаючи перевернути її, – і тут же позбувся кистей обох рук: їх відсік ангел, який невидимо стояв поруч. «Тепер ти бачиш, що Христос істинний Бог», – сказав Афонію апостол Петро. Той відразу покаявся – і руки зрослися.
На третій день до гробниці Божої Матері прибув апостол Фома. Вхід в печеру відкрили, але тіла Богоматері там не було – лежали тільки Її похоронні пелени.
В той же день, зібравшись на загальну трапезу, апостоли почули спів ангелів. Подивившись вгору, вони побачили Пресвяту Діву, Яка, оточена ангелами, йшла по повітрю в сяйві небесного світла. Вона звернулася до них зі словами: «Радійте! Тепер Я завжди з вами».
За вченням Церкви, Христос підніс Пресвяту Богородицю у плоті в Своє Небесне Царство і поставив вище всіх ангельських сил.
Нагадаємо, що Успіння Пресвятої Богородиці – останнє дванадесяте свято церковного року. Церковне новоліття святкується 14 вересня (за старим стилем – 1 вересня), так що першим святом року виявляється Різдво Богородиці, а останнім – Її Успіння. Виходить, весь рік вибудовується відповідно до подій життя Божої Матері. Святу Успіння передує двотижневий Успенський піст, який за суворістю можна порівняти з Великим постом.