- Сьогодні
- 14 Переглядів
10 листопада Православна Церква вшановує пам'ять святителя Димитрія, митрополита Ростовського, частинка мощів якого знаходиться в нашому храмі.
Святитель Димитрій, митрополит Ростовський (у миру Данило Туптало) — один із найшанованіших угодників Божих, чиє життя стало взірцем високого молитовного подвигу, пастирської мудрості та безкорисливого служіння Церкві Христовій.
Майбутній святитель народився в грудні 1651 року в містечку Макарів поблизу Києва в родині козацького сотника Савви Туптала та його дружини Марії. Отримавши початкове духовно-моральне виховання від матері, в одинадцятирічному віці Данило вступив до Київського Братського училища. Під молитовним опікунством видатного богослова Іоанникія Голятовського юнак здобув глибоку освіту та розвинув дар проповідництва.
У сімнадцять років, палаючи любов'ю до монотонного споглядального життя, Данило склав чернечі обітниці в Київському Кирилівському монастирі з ім’ям Димитрій. Пройшовши випробування монастирськими послухами, у 1675 році він прийняв сан ієромонаха та розпочав ревно проповідувати Слово Боже.
У 1684 році з благословення митрополита Київського Варлаама (Ясинського) святий Димитрій розпочав головну працю свого земного життя — укладання фундаментальної збірки Житій святих («Четій-Міней»). Цьому монументальному подвигу духовної просвіти він присвятив 25 років невтомного аналітичного й молитовного аналізу.
Призначений у 1702 році на Ростовську кафедру, владика Димитрій зіткнувся з духовною занедбаністю пастви. Прагнучи виховати гідних пастирів, він відкрив при своєму будинку духовне училище для дітей духовенства, неустанно повчав священнослужителів у пастирських посланнях і проявляв особливу турботу про бідних, знедолених та сиріт. Владика вів суворе аскетичне життя, зберігаючи нестяжательність і суворе дотримання посту.
Кончина святителя була такою ж тихою та молитовною, як і все його життя. 28 жовтня 1709 року у віці 58 років митрополит Димитрій відійшов до Господа — його знайшли померлим на колінах під час тривалої молитви.
У 1752 році під час ремонтних робіт у монастирському храмі було віднайдено його тіло нетлінним. Одразу після цього біля чесних мощей святителя почали здійснюватися численні дива та зцілення, і в 1757 році Церква причислила його до лику святих.
Для вірян української землі святитель Димитрій залишається прикладом того, як глибока освіченість, поєднана з щирою молитвою та любов'ю до ближнього, приносить багатий духовний плід для всього православного світу.
Святитель Димитрій, митрополит Ростовський (у миру Данило Туптало) — один із найшанованіших угодників Божих, чиє життя стало взірцем високого молитовного подвигу, пастирської мудрості та безкорисливого служіння Церкві Христовій.
Майбутній святитель народився в грудні 1651 року в містечку Макарів поблизу Києва в родині козацького сотника Савви Туптала та його дружини Марії. Отримавши початкове духовно-моральне виховання від матері, в одинадцятирічному віці Данило вступив до Київського Братського училища. Під молитовним опікунством видатного богослова Іоанникія Голятовського юнак здобув глибоку освіту та розвинув дар проповідництва.
У сімнадцять років, палаючи любов'ю до монотонного споглядального життя, Данило склав чернечі обітниці в Київському Кирилівському монастирі з ім’ям Димитрій. Пройшовши випробування монастирськими послухами, у 1675 році він прийняв сан ієромонаха та розпочав ревно проповідувати Слово Боже.
У 1684 році з благословення митрополита Київського Варлаама (Ясинського) святий Димитрій розпочав головну працю свого земного життя — укладання фундаментальної збірки Житій святих («Четій-Міней»). Цьому монументальному подвигу духовної просвіти він присвятив 25 років невтомного аналітичного й молитовного аналізу.
Призначений у 1702 році на Ростовську кафедру, владика Димитрій зіткнувся з духовною занедбаністю пастви. Прагнучи виховати гідних пастирів, він відкрив при своєму будинку духовне училище для дітей духовенства, неустанно повчав священнослужителів у пастирських посланнях і проявляв особливу турботу про бідних, знедолених та сиріт. Владика вів суворе аскетичне життя, зберігаючи нестяжательність і суворе дотримання посту.
Кончина святителя була такою ж тихою та молитовною, як і все його життя. 28 жовтня 1709 року у віці 58 років митрополит Димитрій відійшов до Господа — його знайшли померлим на колінах під час тривалої молитви.
У 1752 році під час ремонтних робіт у монастирському храмі було віднайдено його тіло нетлінним. Одразу після цього біля чесних мощей святителя почали здійснюватися численні дива та зцілення, і в 1757 році Церква причислила його до лику святих.
Для вірян української землі святитель Димитрій залишається прикладом того, як глибока освіченість, поєднана з щирою молитвою та любов'ю до ближнього, приносить багатий духовний плід для всього православного світу.