- 15.04.2026
- 32 Перегляда
15 квітня вшановується Касперівська ікона Божої Матері.
Касперівська ікона Богородиці – найвідоміша православна святиня південних земель України, яка вже кілька століть дарує віруючим дива зцілення, допомагаючи у найскрутніші часи і рятуючи від біди. Святий образ від 1936 року постійно перебуває у Свято-Успенському кафедральному соборі в Одесі, і до моменту перенесення його до цього храму минуло майже століття, відколи старовинна ікона на очах своєї власниці оновилась і дарувала першу небесну допомогу молільниці.
Образ був написаний на полотні, закріпленому на дошці. Ікону привезла до нас сербська родина, котра переїхала з Трансільванії. Святиня стала родинною реліквією, її передавали з покоління у покоління, починаючи з середини XVIII століття і до 1809 року, коли ікону придбала поміщиця Іуліанія Касперова.
Перше диво сталося у 1840 році, коли набожна жінка у складний життєвий час молилася перед іконою, звертаючись до Богородиці з проханням про захист. На очах у неї потьмянілий старовинний образ оновився, просвітліли обличчя зображених на ньому Божої Матері та Ісуса Христа.
Почувши про ці дива, до маєтку поміщиці почали приходити віряни, які, як на останню надію, покладались на віру у чудо Господнє. Історія зберегла імена тих, хто вилікувався, звернувшись з молитвою до чудотворної ікони.
Ікона врятувала Одесу від ворожого флоту під час війни 1853-1855 років, коли після молитви одеситів перед святим образом у свято Покрова вороги залишили Одеську бухту.
У 1844 році, зрозумівши, що іконі краще місце у храмі, Касперова віддала її до Церкви. Через два роки спеціально створена комісія детально вивчила усі випадки зцілення, і Касперівську ікону Богородиці офіційно було визнано чудотворною. Щороку з нею проводились хресні ходи по містах Херсонської єпархії, до котрої тоді також входили Одеса та Миколаїв.
ХХ століття також не обійшлося без відомих див: село Гнилякове на Одещині завдяки зверненню про порятунок уникнуло жахливих наслідків від епідемії холери у 1922 році.
Касперівська ікона Богородиці – найвідоміша православна святиня південних земель України, яка вже кілька століть дарує віруючим дива зцілення, допомагаючи у найскрутніші часи і рятуючи від біди. Святий образ від 1936 року постійно перебуває у Свято-Успенському кафедральному соборі в Одесі, і до моменту перенесення його до цього храму минуло майже століття, відколи старовинна ікона на очах своєї власниці оновилась і дарувала першу небесну допомогу молільниці.
Образ був написаний на полотні, закріпленому на дошці. Ікону привезла до нас сербська родина, котра переїхала з Трансільванії. Святиня стала родинною реліквією, її передавали з покоління у покоління, починаючи з середини XVIII століття і до 1809 року, коли ікону придбала поміщиця Іуліанія Касперова.
Перше диво сталося у 1840 році, коли набожна жінка у складний життєвий час молилася перед іконою, звертаючись до Богородиці з проханням про захист. На очах у неї потьмянілий старовинний образ оновився, просвітліли обличчя зображених на ньому Божої Матері та Ісуса Христа.
Почувши про ці дива, до маєтку поміщиці почали приходити віряни, які, як на останню надію, покладались на віру у чудо Господнє. Історія зберегла імена тих, хто вилікувався, звернувшись з молитвою до чудотворної ікони.
Ікона врятувала Одесу від ворожого флоту під час війни 1853-1855 років, коли після молитви одеситів перед святим образом у свято Покрова вороги залишили Одеську бухту.
У 1844 році, зрозумівши, що іконі краще місце у храмі, Касперова віддала її до Церкви. Через два роки спеціально створена комісія детально вивчила усі випадки зцілення, і Касперівську ікону Богородиці офіційно було визнано чудотворною. Щороку з нею проводились хресні ходи по містах Херсонської єпархії, до котрої тоді також входили Одеса та Миколаїв.
ХХ століття також не обійшлося без відомих див: село Гнилякове на Одещині завдяки зверненню про порятунок уникнуло жахливих наслідків від епідемії холери у 1922 році.