- 15.04.2026
- 41 Перегляд
15 квітня Православна Церква вшановує ікону Божої Матері, іменовану “Віднайдення загиблих”.
З незапам’ятних часів народ, свято вірячи у всесильну допомогу Пресвятої Богородиці, присвоїв Їй назву “Віднайдення загиблих”, як останньому прихистку, останній надії людей, які гинуть.
Про походження образу “Віднайдення загиблих” достовірних відомостей не збереглося. Відомо кілька чудотворних ікон під цією назвою, через які Матір Божа являла Свою милість людям, котрі вже переступили поріг загибелі.
У середині XVII століття в селі Бор Калузької губернії благочестивого селянина Федота Обухова на свято Хрещення Господнього застала в дорозі заметіль. Коні вибилися із сил і зупинилися біля непрохідного яру. Не бачачи засобів до порятунку, Обухов ліг у сани і став засинати, не усвідомлюючи, що зовсім замерзне. Але в ці страшні хвилини він усім своїм єством звернувся до Цариці Небесної за допомогою і дав обіцянку зробити для своєї парафіяльної церкви ікону “Віднайдення загиблих”. І Вона почула його сердечну молитву: у сусідньому селищі один селянин раптом почув під вікном чийсь голос: “Візьміть”. Він вийшов і побачив у санях напівзамерзлого Обухова. Одужавши, врятований негайно виконав свою обітницю і замовив список з ікони з Георгіївської церкви міста Болхова Орловської губернії. Відтоді Борська ікона “Віднайдення загиблих” прославилася багатьма благодатними знаменнями і чудесами.
Відомі чудотворні образи “Віднайдення загиблих”: із села Маліжина Харківської губернії, явлена 1770 року, яка тричі позбавила жителів від холери; із села Красне Чернігівської губернії.
Всім Цариця Небесна посилає допомогу та підтримку: “Взыщи нас, погибающих. Пресвятая Дево, не по грехом бо нашим наказуеши нас, но по человеколюбию милуеши: избави нас от ада, болезни и нужды и спаси нас” (тропар, глас 4).
З незапам’ятних часів народ, свято вірячи у всесильну допомогу Пресвятої Богородиці, присвоїв Їй назву “Віднайдення загиблих”, як останньому прихистку, останній надії людей, які гинуть.
Про походження образу “Віднайдення загиблих” достовірних відомостей не збереглося. Відомо кілька чудотворних ікон під цією назвою, через які Матір Божа являла Свою милість людям, котрі вже переступили поріг загибелі.
У середині XVII століття в селі Бор Калузької губернії благочестивого селянина Федота Обухова на свято Хрещення Господнього застала в дорозі заметіль. Коні вибилися із сил і зупинилися біля непрохідного яру. Не бачачи засобів до порятунку, Обухов ліг у сани і став засинати, не усвідомлюючи, що зовсім замерзне. Але в ці страшні хвилини він усім своїм єством звернувся до Цариці Небесної за допомогою і дав обіцянку зробити для своєї парафіяльної церкви ікону “Віднайдення загиблих”. І Вона почула його сердечну молитву: у сусідньому селищі один селянин раптом почув під вікном чийсь голос: “Візьміть”. Він вийшов і побачив у санях напівзамерзлого Обухова. Одужавши, врятований негайно виконав свою обітницю і замовив список з ікони з Георгіївської церкви міста Болхова Орловської губернії. Відтоді Борська ікона “Віднайдення загиблих” прославилася багатьма благодатними знаменнями і чудесами.
Відомі чудотворні образи “Віднайдення загиблих”: із села Маліжина Харківської губернії, явлена 1770 року, яка тричі позбавила жителів від холери; із села Красне Чернігівської губернії.
Всім Цариця Небесна посилає допомогу та підтримку: “Взыщи нас, погибающих. Пресвятая Дево, не по грехом бо нашим наказуеши нас, но по человеколюбию милуеши: избави нас от ада, болезни и нужды и спаси нас” (тропар, глас 4).