- Сьогодні
- 9 Переглядів
17 вересня Церква вшановує ікону Божої Матері «Неопалима Купина».
Одним зі старозавітних прообразів, які церковне передання відносить до Богоматері, є неопалима купина ‒ кущ, який Мойсей побачив у вогні: він горів, але не згорав. У християнському тлумаченні цей образ став символом дівственності Пресвятої Богородиці: подібно до того, як купина, охоплена полум’ям, залишалася неушкодженою, так і Діва, народивши Спасителя, зберегла Своє дівство. Тому в церковному переданні про Неї говориться: до Різдва ‒ Діва, у Різдві ‒ Діва і після Різдва ‒ Діва.
Є й інше тлумачення цього старозавітного прообразу. Богоматір, народившись на грішній землі, була явлена як Пречиста ‒ Та, Яка зберегла чистоту й цілковито присвятила Себе Богові. У церковних піснеспівах звучить: «Якоже купина не згорає опалювана, тако, Діво, народила єси», а в богослужбових текстах на честь Благовіщення Пресвяту Богородицю прославляють словами: «Радуйся, Купино неопалима».
Це богословське осмислення поступово знайшло своє художнє втілення в особливому іконографічному образі ‒ іконі «Неопалима Купина».
Іконографія «Неопалимої Купини» має складну символіку. В одному з варіантів образ являє собою палаючий кущ, над яким зображена Пресвята Богородиця з Божественним Немовлям. Однак такий варіант зустрічається рідше.
Значно поширенішою є композиція, у центрі якої зображена Богоматір із Немовлям, оточена восьмикутною зіркою. Вона утворюється накладанням двох чотирикутників. Один із них зазвичай має червоний колір, що нагадує полум’я, інший ‒ зелений, який символізує живу купину.
Навколо центрального образу розміщуються численні символи. Серед них ‒ чотири євангельські символи, що згадуються в Одкровенні святого Іоана Богослова: людина, лев, телець та орел. В іконі також можуть бути представлені архангели з атрибутами, які визначилися в церковній іконографічній традиції.
У деяких варіантах ікони в руках Пречистої Діви або поруч із Нею зображується драбина, верхній кінець якої сягає Її плеча. Це нагадує про богословський образ Богородиці як тієї, через Кого людство отримало шлях до Неба. Цей образ перегукується з відомою богородичною символікою драбини як знаку духовного сходження.
Можуть бути присутні також брама та жезл. Жезл пов’язаний із старозавітним пророцтвом про Месію ‒ «жезл від кореня Єссеєвого».
Одним зі старозавітних прообразів, які церковне передання відносить до Богоматері, є неопалима купина ‒ кущ, який Мойсей побачив у вогні: він горів, але не згорав. У християнському тлумаченні цей образ став символом дівственності Пресвятої Богородиці: подібно до того, як купина, охоплена полум’ям, залишалася неушкодженою, так і Діва, народивши Спасителя, зберегла Своє дівство. Тому в церковному переданні про Неї говориться: до Різдва ‒ Діва, у Різдві ‒ Діва і після Різдва ‒ Діва.
Є й інше тлумачення цього старозавітного прообразу. Богоматір, народившись на грішній землі, була явлена як Пречиста ‒ Та, Яка зберегла чистоту й цілковито присвятила Себе Богові. У церковних піснеспівах звучить: «Якоже купина не згорає опалювана, тако, Діво, народила єси», а в богослужбових текстах на честь Благовіщення Пресвяту Богородицю прославляють словами: «Радуйся, Купино неопалима».
Це богословське осмислення поступово знайшло своє художнє втілення в особливому іконографічному образі ‒ іконі «Неопалима Купина».
Іконографія «Неопалимої Купини» має складну символіку. В одному з варіантів образ являє собою палаючий кущ, над яким зображена Пресвята Богородиця з Божественним Немовлям. Однак такий варіант зустрічається рідше.
Значно поширенішою є композиція, у центрі якої зображена Богоматір із Немовлям, оточена восьмикутною зіркою. Вона утворюється накладанням двох чотирикутників. Один із них зазвичай має червоний колір, що нагадує полум’я, інший ‒ зелений, який символізує живу купину.
Навколо центрального образу розміщуються численні символи. Серед них ‒ чотири євангельські символи, що згадуються в Одкровенні святого Іоана Богослова: людина, лев, телець та орел. В іконі також можуть бути представлені архангели з атрибутами, які визначилися в церковній іконографічній традиції.
У деяких варіантах ікони в руках Пречистої Діви або поруч із Нею зображується драбина, верхній кінець якої сягає Її плеча. Це нагадує про богословський образ Богородиці як тієї, через Кого людство отримало шлях до Неба. Цей образ перегукується з відомою богородичною символікою драбини як знаку духовного сходження.
Можуть бути присутні також брама та жезл. Жезл пов’язаний із старозавітним пророцтвом про Месію ‒ «жезл від кореня Єссеєвого».