Меню
Назад » »

Про церковні записки

  • 5.0 Рейтинг
  • 1494 Перегляда
Головне моління про здоров'я живих і за упокій покійних православних християн Церква звершує на Божественній літургії, приносячи за них безкровну жертву Богу. Для поминання наших близьких слід перед початком літургії (або напередодні ввечері) подати до церкви записки з їхніми іменами. Пам'ятаймо, що поминання на Божественній літургії – це найбільше благо для тих, хто нам дорогий.

Якщо ви хочете, щоб подана вами вівтар поминальна записка була прочитана уважно і неспішно, пам'ятайте правила:

1. Пишіть чітким, зрозумілим почерком, краще друкарськими буквами, намагаючись згадувати в одній записці не більше 10 імен.
2. Зазначте її "За здоров'я" або "За упокій" із зображенням хреста.
3. Імена пишіть у родовому відмінку (відповідає на запитання "кого?").
4. Ставте повну форму імені, навіть якщо згадуєте дітей (наприклад, не Серьожі, а Сергія).
5. Дізнайтеся церковне написання світських імен (наприклад, не Поліни, а Аполлінарії; не Артема, а Артемія; не Єгора, а Георгія).
6. Перед іменами священнослужителів вкажіть їхній сан, повністю або в зрозумілому скороченні (наприклад, ієрея Петра, архієп. Никона).
7. Дитина до 7 років називається немовлям, від 7 до 14 років – отроком (отроковицею).
8. Не треба вказувати прізвища, по батькові, титули, професії згадуваних та їх ступеня спорідненості по відношенню до вас.
9. Допускається включення в записку слів "воїна", "ченця", "черниці", "хворого", "подорожуючого", "ув'язненого".
10. Не слід писати "заблуканого", "стражденного", "озлобленого", "учня", "скорботного", "дівчинки", "вдовиці", "вагітної".
11. У заупокійних записках відзначте "новопреставленого" (протягом 40 днів після смерті покійного), "приснопам'ятних" (померлих, які мають у цей день пам'ятні дати), "убієнних".
12. За тих, кого Церква прославила в лику святих (наприклад, блаженну Ксенію), молитися вже не треба.

У деяких храмах, окрім звичайних записок за здоров'я та за упокій, приймають заказні записки.

Заказна обідня про здоров'я відрізняється від звичайного поминання за здоров'я тим, що на додаток до вилучення частки з просфори (що відбувається при звичайному поминанні) диякон голосно читає імена, що згадуються на ектенії, а потім ці імена повторює священик перед престолом. Але й на цьому не закінчується поминання за заказною запискою: після закінчення літургії про них підноситься молитва на молебні.

Те саме відбувається і на заказні обідні за упокій з панахидою: і тут після вилучення частинок із називанням імен померлих диякон гласно вимовляє на ектенії їх імена, потім імена повторює перед вівтарем священнослужитель, а потім померлі згадуються на панахиді, яка відбувається після закінчення літургії.

Сорокоуст – це особливий церковний молебень, що здійснюється на прохання православного християнина. Суть його полягає в тому, що протягом 40 днів кожного разу, коли служиться літургія, священик у вівтарі виймає частинку з просфори за кожну людину, ім’я якої подано на сорокоуст. Далі всі вийняті частинки занурюються в Чашу з Кров’ю Христовою, над якою читається спеціальна молитва з проханням омити гріхи кожної людини, ім’я якої подано на сорокауст. В кінці служби чаша з цими частками виноситься на причастя, і парафіяни долучаються одному з найбільших дарованих людству чудес – Тіла і Крові Христової. Оскільки кожен раз на літургії біля вівтаря приноситься безкровна жертва, яка символізує жертву Христову за весь рід людський, залучення до цього священнодійства має велике духовне значення.

Молебень – це особливе Богослужіння, при якому просять Господа, Богородицю, святих про послання милості або дякують Богу за отримання благ. У храмі молебні відбуваються перед літургією і після неї, а також після утрені та вечірні.

Церковне поминання звершується лише за тих, хто був хрещений у православній вірі. Панахиди по самогубцям, а також по не хрещеним у православній вірі не відбуваються.