- 30.07.2024
- 97 Переглядів
Ось уже більш ніж два тисячоліття Пресвята Владичиця Богородиця являє Свою милість і допомогу грішному роду людському. На Святій Русі, в обраному уділі Пресвятої Діви, прославлено безліч чудотворних ікон Божої Матері, від яких донині подається благодатна допомога всім, хто з вірою приходить. Одна із таких чудотворних ікон називається Святогірською і знаходиться в Святій Успенській Святогірській лаврі.
До закриття в Святогірській обителі були шановані дві чудотворні Святогірські ікони Божої Матері. Одна із них, давня, перебувала в іконостасі храму Різдва Божої Матері, а інша перебувала в печерній Іоанно-Предтеченській церкві. Ікони між собою різняться тим, що на давній Спаситель зображений зі свитком в руці, а на пізній зображений зі скіпетром.
Давня Святогірська ікона Богородиці не збереглася до наших днів.
Історія написання чудотворного списку Святогірської ікони Божої Матері, який знаходиться в Успенському соборі Святогірської лаври, пов’язана з одним афонським старцем-іконописцем, який відвідав Святі Гори невдовзі після відкриття монастиря в 1844 році. Афонському інокові дуже сподобалася Святогірська обитель, її устав, схожий з афонським, краса навколишньої природи, крейдяна скеля з храмом і печерами. Будучи бідним, він вирішив прикрасити обитель тим мистецтвом, яке добре знав, і в дар монастирю написав цю ікону.
Образ Божої Матері перебував довгий час в Іоанно-Предтеченській церкві, де тоді молився і ніс подвиг затвору в крейдяній скелі преподобний Іоанн, затворник Святогірський. Тут ікона збереглася не лише від вогкості, а й від пожежі, що трапилася в печерному храмі.
Із опису ризниці кінця XIX століття відомо, що Святогірська ікона Божої Матері в той час містилася в дерев’яному, позолоченому на гольдфарбі кіоті, а Лики Спасителя і Божої Матері були прикрашені позолоченими сріблом вінцями.
Згодом ікона прославилася чудесами і за велінням Богородиці була винесена із печер. Братія Святогірського монастиря носила її з молебним співом по навколишніх селах до найкривавіших революційних років.
5 жовтня 1918 року хресний хід з чудотворною Святогірською іконою Богородиці розташувався в одному із будинків села Байрачек Куп’янського повіту. Вночі більшовики напали на будинок, виламали двері і розстріляли ієромонахів Модеста й Іринарха, ієродиякона Феодота, псаломщика місцевої церкви, господаря будинку та його дочку. П’ять трупів лежали біля підніжжя ікони, яка стояла в калюжі крові. Те, що не мотив пограбування керував бандитами, видно зі слів одного із убивць: «Ви молитеся, щоб Бог покарав більшовиків».
У 1922 році під час кампанії з вилучення церковних цінностей більшовики насамперед пограбували давню Святогірську чудотворну ікону Божої Матері: риза на ній була однією із найкоштовніших в обителі. Місце перебування ікони після закриття монастиря залишається невідомим.
Чудотворний список, зроблений афонським іконописцем, братія монастиря зберігала у Всіхсвятському кладовищенському храмі до його закриття в 1931 році. За свідченням раби Божої Євдокії, жительки міста Красний Лиман, деякий час ікона була відсутня в храмі: як згодом з’ясувалося, вона перебувала на реставрації. Досі, якщо уважно придивитися, на Ликах Спасителя і Божої Матері видні сліди блюзнірства більшовиків, а саме глибокі подряпини, замальовані вмілою рукою реставратора. За радянських часів цей чудотворний список був збережений благочестивими людьми. Останнім його місцем перебування була церква в селі Новотроїцькому Волноваського району.
4 жовтня 1992 року, в день пам’яті святителя Димитрія Ростовського, Святогірську ікону Божої Матері урочисто хресним ходом перенесли до Святогірського монастиря і поставили в Успенському соборі. Останній відрізок шляху (Слов’янськ – Святі Гори), близько тридцяти двох кілометрів, хресний хід ішов пішки понад дев’ять годин, а ікону несли на руках священнослужителі.
Пресвята Владичиця Богородиця і понині посилає Свою всесильну допомогу всім, хто з вірою приходить до Її Пречистого образа. Багато хворих на різні недуги отримали зцілення після старанної молитви перед іконою Святогірської Божої Матері, а іноді недужним подавалося здоров’я після помазання маслом від лампади, що горить перед нею, або прикладання до хворого місця засушених квіток, які прикрашали ікону. Особливу допомогу від чудотворного образа отримують хворі на онкологічні захворювання і безпліддя. Безліч золотих і срібних підвісок, монет, хрестиків, ланцюжків, дукачів біля чудотворного образа явно свідчать про дива, які відбулися з милості Цариці Небесної до грішного роду людського.
У 2002 році ікону прикрасили позолоченою сріблом ризою, виготовленою із дорогоцінних приношень, які були даром Богоматері на знак любові й подяки за отримані зцілення і благодатну допомогу.
Святкування на честь Святогірської ікони Божої Матері відбувається 17 липня за старим стилем (30 липня за н.ст.). У цей урочистий день в обителі хресний хід прямує із Успенського собору до пам’ятника Богородиці на Лаврській площі. Чудотворний образ, який священнослужителі несуть на руках, супроводжують з молитовним співом вся братія обителі і прочани, котрі у великій кількості притікають до Святогірської обителі на це свято.
По неділях, якщо немає всенічного бдіння, після завершення вечірнього богослужіння перед чудотворною іконою служиться молебень з акафістом Божій Матері «Радуйся, Невесто Неневестная».
До закриття в Святогірській обителі були шановані дві чудотворні Святогірські ікони Божої Матері. Одна із них, давня, перебувала в іконостасі храму Різдва Божої Матері, а інша перебувала в печерній Іоанно-Предтеченській церкві. Ікони між собою різняться тим, що на давній Спаситель зображений зі свитком в руці, а на пізній зображений зі скіпетром.
Давня Святогірська ікона Богородиці не збереглася до наших днів.
Історія написання чудотворного списку Святогірської ікони Божої Матері, який знаходиться в Успенському соборі Святогірської лаври, пов’язана з одним афонським старцем-іконописцем, який відвідав Святі Гори невдовзі після відкриття монастиря в 1844 році. Афонському інокові дуже сподобалася Святогірська обитель, її устав, схожий з афонським, краса навколишньої природи, крейдяна скеля з храмом і печерами. Будучи бідним, він вирішив прикрасити обитель тим мистецтвом, яке добре знав, і в дар монастирю написав цю ікону.
Образ Божої Матері перебував довгий час в Іоанно-Предтеченській церкві, де тоді молився і ніс подвиг затвору в крейдяній скелі преподобний Іоанн, затворник Святогірський. Тут ікона збереглася не лише від вогкості, а й від пожежі, що трапилася в печерному храмі.
Із опису ризниці кінця XIX століття відомо, що Святогірська ікона Божої Матері в той час містилася в дерев’яному, позолоченому на гольдфарбі кіоті, а Лики Спасителя і Божої Матері були прикрашені позолоченими сріблом вінцями.
Згодом ікона прославилася чудесами і за велінням Богородиці була винесена із печер. Братія Святогірського монастиря носила її з молебним співом по навколишніх селах до найкривавіших революційних років.
5 жовтня 1918 року хресний хід з чудотворною Святогірською іконою Богородиці розташувався в одному із будинків села Байрачек Куп’янського повіту. Вночі більшовики напали на будинок, виламали двері і розстріляли ієромонахів Модеста й Іринарха, ієродиякона Феодота, псаломщика місцевої церкви, господаря будинку та його дочку. П’ять трупів лежали біля підніжжя ікони, яка стояла в калюжі крові. Те, що не мотив пограбування керував бандитами, видно зі слів одного із убивць: «Ви молитеся, щоб Бог покарав більшовиків».
У 1922 році під час кампанії з вилучення церковних цінностей більшовики насамперед пограбували давню Святогірську чудотворну ікону Божої Матері: риза на ній була однією із найкоштовніших в обителі. Місце перебування ікони після закриття монастиря залишається невідомим.
Чудотворний список, зроблений афонським іконописцем, братія монастиря зберігала у Всіхсвятському кладовищенському храмі до його закриття в 1931 році. За свідченням раби Божої Євдокії, жительки міста Красний Лиман, деякий час ікона була відсутня в храмі: як згодом з’ясувалося, вона перебувала на реставрації. Досі, якщо уважно придивитися, на Ликах Спасителя і Божої Матері видні сліди блюзнірства більшовиків, а саме глибокі подряпини, замальовані вмілою рукою реставратора. За радянських часів цей чудотворний список був збережений благочестивими людьми. Останнім його місцем перебування була церква в селі Новотроїцькому Волноваського району.
4 жовтня 1992 року, в день пам’яті святителя Димитрія Ростовського, Святогірську ікону Божої Матері урочисто хресним ходом перенесли до Святогірського монастиря і поставили в Успенському соборі. Останній відрізок шляху (Слов’янськ – Святі Гори), близько тридцяти двох кілометрів, хресний хід ішов пішки понад дев’ять годин, а ікону несли на руках священнослужителі.
Пресвята Владичиця Богородиця і понині посилає Свою всесильну допомогу всім, хто з вірою приходить до Її Пречистого образа. Багато хворих на різні недуги отримали зцілення після старанної молитви перед іконою Святогірської Божої Матері, а іноді недужним подавалося здоров’я після помазання маслом від лампади, що горить перед нею, або прикладання до хворого місця засушених квіток, які прикрашали ікону. Особливу допомогу від чудотворного образа отримують хворі на онкологічні захворювання і безпліддя. Безліч золотих і срібних підвісок, монет, хрестиків, ланцюжків, дукачів біля чудотворного образа явно свідчать про дива, які відбулися з милості Цариці Небесної до грішного роду людського.
У 2002 році ікону прикрасили позолоченою сріблом ризою, виготовленою із дорогоцінних приношень, які були даром Богоматері на знак любові й подяки за отримані зцілення і благодатну допомогу.
Святкування на честь Святогірської ікони Божої Матері відбувається 17 липня за старим стилем (30 липня за н.ст.). У цей урочистий день в обителі хресний хід прямує із Успенського собору до пам’ятника Богородиці на Лаврській площі. Чудотворний образ, який священнослужителі несуть на руках, супроводжують з молитовним співом вся братія обителі і прочани, котрі у великій кількості притікають до Святогірської обителі на це свято.
По неділях, якщо немає всенічного бдіння, після завершення вечірнього богослужіння перед чудотворною іконою служиться молебень з акафістом Божій Матері «Радуйся, Невесто Неневестная».