- 11.07.2025
- 21 Перегляд
12 липня звершується пам`ять первоверховних апостолів Петра і Павла.
З усіх апостолів Свята Церква особливо прославляє цих двох, називаючи їх славними і первоверховними. Така висока честь віддається їм за ті великі труди і подвиги у справі Євангельського благовістя, які вони на себе поклали. Навіть святитель Іоанн Златоуст не зміг віддати комусь із них більше переваги, неодноразово називаючи їх обох стовпами Церкви. Господь наш Іісус Христос обрав їх для того, щоб вони пронесли Його вчення в усі кінці всесвіту, який на той час був занурений у темряву язичницьку, потопав у розпусті, сластолюбстві та нечесті. Ось цю темряву і належало учням Христовим прогнати і осяяти землю світлом слова Божого.
Скільки віри, любові до Бога і ближніх, відданості волі Божій було в душах цих апостолів! Вони пронесли слово святого благовістя в усі кінці всесвіту, хрестячи всі народи, терплячи спеку, холод, спрагу, гоніння, муки заради того, щоб послужити великій справі спасіння роду людського.
Апостол Петр — уродженець міста Віфсаїди, брат апостола Андрія, жив зі своєю сім’єю в Капернаумі і займався рибальством. Звали його Симоном, а ім’я Петр (що означає камінь) він отримав від Іісуса Христа. Життя Петра висвітлено в євангельському оповіданні більше по відношенню до інших апостолів тому, що він увесь час був поруч із Христом, особливо сильно був прив’язаний до Нього і першим беззастережно повірив у Божественне посланництво Господа. За це він удостоївся особливої близькості до Господа.
Христос, утвердивши Петра в апостольському званні, тричі повторив: «Паси овець Моїх». І Петр став одним із найсміливіших проповідників Євангелія. Уже в День П’ятидесятниці він обернув у Христову віру спочатку 5000, а потім ще 3000 осіб. Петр прославився багатьма чудесами зцілень, а в Іоппії воскресив із мертвих Тавіфу. Безтрепетно свідчив про Христа перед начальниками іудейськими та судом синедріону, був двічі заточений у в’язницю, прирікався на смерть, але після чудесних звільнень ангелом не полишав свого проповідницького подвигу. Він побував у різних країнах Сходу і Заходу і мученицьки помер у Римі близько 57 р. Засуджений до смерті на хресті, він просив розп’ясти його донизу головою, вважаючи себе негідним померти як Господь.
Апостол Павел носив ім’я Савл, що означає «випрошений», «вимолений», і тільки через деякий час після свого звернення до Христа став називатися Павлом. Він був родом із Тарса, жителі якого користувалися правами римських громадян. Виховувався при Гамаліїлі, найвідомішому іудейському законовчителеві того часу. Савл виріс несамовитим захисником вітчизняного закону і батьківських переказів. Євангельська проповідь апостолів викликала його гаряче обурення, і він став одним із головних гонителів християн. Але Господь чудесним чином покликав його до апостольського служіння.
Апостол Павел, як і апостол Петр, багато потрудився в поширенні Христової віри і справедливо шанується разом із ним «стовпом» Церкви Христової і первоверховним апостолом. Вони обидва мученицьки упокоїлися в Римі за часів імператора Нерона, і пам’ять їх святкується в один день.
Святі апостоли у своїх серцях мали тверду віру й любов до Того, Хто послав їх на цю велику справу. Наслідуючи їхнє житіє, християнин також повинен мати міцну віру й любов до Того, Чиє ім’я проповідували святі апостоли.
З усіх апостолів Свята Церква особливо прославляє цих двох, називаючи їх славними і первоверховними. Така висока честь віддається їм за ті великі труди і подвиги у справі Євангельського благовістя, які вони на себе поклали. Навіть святитель Іоанн Златоуст не зміг віддати комусь із них більше переваги, неодноразово називаючи їх обох стовпами Церкви. Господь наш Іісус Христос обрав їх для того, щоб вони пронесли Його вчення в усі кінці всесвіту, який на той час був занурений у темряву язичницьку, потопав у розпусті, сластолюбстві та нечесті. Ось цю темряву і належало учням Христовим прогнати і осяяти землю світлом слова Божого.
Скільки віри, любові до Бога і ближніх, відданості волі Божій було в душах цих апостолів! Вони пронесли слово святого благовістя в усі кінці всесвіту, хрестячи всі народи, терплячи спеку, холод, спрагу, гоніння, муки заради того, щоб послужити великій справі спасіння роду людського.
Апостол Петр — уродженець міста Віфсаїди, брат апостола Андрія, жив зі своєю сім’єю в Капернаумі і займався рибальством. Звали його Симоном, а ім’я Петр (що означає камінь) він отримав від Іісуса Христа. Життя Петра висвітлено в євангельському оповіданні більше по відношенню до інших апостолів тому, що він увесь час був поруч із Христом, особливо сильно був прив’язаний до Нього і першим беззастережно повірив у Божественне посланництво Господа. За це він удостоївся особливої близькості до Господа.
Христос, утвердивши Петра в апостольському званні, тричі повторив: «Паси овець Моїх». І Петр став одним із найсміливіших проповідників Євангелія. Уже в День П’ятидесятниці він обернув у Христову віру спочатку 5000, а потім ще 3000 осіб. Петр прославився багатьма чудесами зцілень, а в Іоппії воскресив із мертвих Тавіфу. Безтрепетно свідчив про Христа перед начальниками іудейськими та судом синедріону, був двічі заточений у в’язницю, прирікався на смерть, але після чудесних звільнень ангелом не полишав свого проповідницького подвигу. Він побував у різних країнах Сходу і Заходу і мученицьки помер у Римі близько 57 р. Засуджений до смерті на хресті, він просив розп’ясти його донизу головою, вважаючи себе негідним померти як Господь.
Апостол Павел носив ім’я Савл, що означає «випрошений», «вимолений», і тільки через деякий час після свого звернення до Христа став називатися Павлом. Він був родом із Тарса, жителі якого користувалися правами римських громадян. Виховувався при Гамаліїлі, найвідомішому іудейському законовчителеві того часу. Савл виріс несамовитим захисником вітчизняного закону і батьківських переказів. Євангельська проповідь апостолів викликала його гаряче обурення, і він став одним із головних гонителів християн. Але Господь чудесним чином покликав його до апостольського служіння.
Апостол Павел, як і апостол Петр, багато потрудився в поширенні Христової віри і справедливо шанується разом із ним «стовпом» Церкви Христової і первоверховним апостолом. Вони обидва мученицьки упокоїлися в Римі за часів імператора Нерона, і пам’ять їх святкується в один день.
Святі апостоли у своїх серцях мали тверду віру й любов до Того, Хто послав їх на цю велику справу. Наслідуючи їхнє житіє, християнин також повинен мати міцну віру й любов до Того, Чиє ім’я проповідували святі апостоли.