- 16.09.2022
- 172 Перегляда
17 вересня 1911 р. відбулося перше обретіння мощей свт. Іоасафа Білгородського, саме тоді, через півтора століття після своєї смерті святитель Іоасаф був прославлений Церквою. Ініціатором канонізації святителя був імператор Микола ІІ. Прославлення призначили на 4 вересня, передбачалося, що цього дня царська родина буде у Білгороді, проте через погіршення обстановки на фронтах цар не зміг бути присутнім на урочистостях канонізації. Лише у грудні 1911 р. царська родина побувала в Білгороді і приклалася до мощів святителя.
У вересні ж 1911 р. у Білгороді відбулися великі урочистості, вони тривали цілий тиждень.
До міста приходили хресні ходи із суміжних єпархій. Білгород, населення якого налічувало 40 тисяч осіб, відвідали 200 тисяч паломників!
Щоб їх розмістити, за містом було організовано цілий «паломницький стан», з наметами, тимчасовими дерев'яними бараками, амбулаторіями, їдальнями та навіть тимчасовим водопроводом. Його відвідала велика княгиня Єлисавета Федорівна (вона з великим князем Костянтином Костянтиновичем представляла на урочистостях у Білгороді царську родину).
Щоб поклонитися мощам, люди стояли в черзі близько доби (печерка, де знаходилися мощі, вміщувала не більше 50 осіб).
З приходом до влади більшовиків, як відомо, було організовано фактичний розгром Церкви. Мощі святих «конфіскувалися» з храмів і монастирів, виставлялися на загальний огляд, потім передавалися на зберігання в музеї, захоронювалися чи знищувалися. Під час цієї кампанії з Білгорода було вивезено мощі святителя Іоасафа, і ніхто не знав, що з ними сталося — не було жодних архівних записів, не можна було знайти жодних слідів, що «викривачі» зробили з мощами.
Однак промислом Божим у 1991 р. мощі святителя були чудово знайдені в Казанському соборі Санкт-Петербурга. З благословення Святішого Патріарха Алексія II вони були привезені до Білгорода, покладені в Спасо-Преображенському соборі, де й спочивають понині.
У вересні ж 1911 р. у Білгороді відбулися великі урочистості, вони тривали цілий тиждень.
До міста приходили хресні ходи із суміжних єпархій. Білгород, населення якого налічувало 40 тисяч осіб, відвідали 200 тисяч паломників!
Щоб їх розмістити, за містом було організовано цілий «паломницький стан», з наметами, тимчасовими дерев'яними бараками, амбулаторіями, їдальнями та навіть тимчасовим водопроводом. Його відвідала велика княгиня Єлисавета Федорівна (вона з великим князем Костянтином Костянтиновичем представляла на урочистостях у Білгороді царську родину).
Щоб поклонитися мощам, люди стояли в черзі близько доби (печерка, де знаходилися мощі, вміщувала не більше 50 осіб).
З приходом до влади більшовиків, як відомо, було організовано фактичний розгром Церкви. Мощі святих «конфіскувалися» з храмів і монастирів, виставлялися на загальний огляд, потім передавалися на зберігання в музеї, захоронювалися чи знищувалися. Під час цієї кампанії з Білгорода було вивезено мощі святителя Іоасафа, і ніхто не знав, що з ними сталося — не було жодних архівних записів, не можна було знайти жодних слідів, що «викривачі» зробили з мощами.
Однак промислом Божим у 1991 р. мощі святителя були чудово знайдені в Казанському соборі Санкт-Петербурга. З благословення Святішого Патріарха Алексія II вони були привезені до Білгорода, покладені в Спасо-Преображенському соборі, де й спочивають понині.