- 17.02.2023
- 136 Переглядів
18 лютого - Вселенська батьківська (м'ясопусна) субота. Дата події унікальна для кожного року.
У православному календарі є особливі дні для всецерковного поминання покійних. Ці дні називаються батьківськими суботами, вони були встановлені в першому тисячолітті. Протягом року є кілька батьківських субот: суботи перед м'ясопусним тижнем і перед святом Трійці (П'ятидесятниці) - їх називають Вселенськими батьківськими суботами.
Присвячуючи Неділю м'ясопусну нагадуванню останнього Страшного суду Христового, Церква, зважаючи на цей суд, встановила клопотатися не тільки за живих членів, а й за всіх, хто від віку помер, хто в благочесті прожив, усіх родів, звань і станів, особливо за тих, що померли раптовою смертю.
"Святі отці узаконили здійснювати поминання за всіх померлих з такої причини. Багато хто вельми нерідко помирає неприродною смертю, наприклад: під час мандрівки морями, у непрохідних горах, в ущелинах і прірвах; трапляється, гинуть від голоду, на пожежах, на війні, замерзають. І хто перелічить (перерахує) всі роди і види ненавмисної і ніким не очікуваної смерті? І всі такі позбавляються узаконеного псалмоспіву і заупокійних молитов.
Ось чому святі отці, спонукувані людинолюбством, встановили, ґрунтуючись на вченні апостольському, здійснювати це загальне, вселенське поминання, щоб ніхто, - коли б, де б і як би не закінчив земне життя, - не лишився без молитов Церкви".
Урочисте всецерковне поминання спочилих у цю суботу приносить велику користь і допомогу померлим отцям і братам нашим і водночас слугує вираженням повноти церковного життя, яким ми живемо.
У православному календарі є особливі дні для всецерковного поминання покійних. Ці дні називаються батьківськими суботами, вони були встановлені в першому тисячолітті. Протягом року є кілька батьківських субот: суботи перед м'ясопусним тижнем і перед святом Трійці (П'ятидесятниці) - їх називають Вселенськими батьківськими суботами.
Присвячуючи Неділю м'ясопусну нагадуванню останнього Страшного суду Христового, Церква, зважаючи на цей суд, встановила клопотатися не тільки за живих членів, а й за всіх, хто від віку помер, хто в благочесті прожив, усіх родів, звань і станів, особливо за тих, що померли раптовою смертю.
"Святі отці узаконили здійснювати поминання за всіх померлих з такої причини. Багато хто вельми нерідко помирає неприродною смертю, наприклад: під час мандрівки морями, у непрохідних горах, в ущелинах і прірвах; трапляється, гинуть від голоду, на пожежах, на війні, замерзають. І хто перелічить (перерахує) всі роди і види ненавмисної і ніким не очікуваної смерті? І всі такі позбавляються узаконеного псалмоспіву і заупокійних молитов.
Ось чому святі отці, спонукувані людинолюбством, встановили, ґрунтуючись на вченні апостольському, здійснювати це загальне, вселенське поминання, щоб ніхто, - коли б, де б і як би не закінчив земне життя, - не лишився без молитов Церкви".
Урочисте всецерковне поминання спочилих у цю суботу приносить велику користь і допомогу померлим отцям і братам нашим і водночас слугує вираженням повноти церковного життя, яким ми живемо.