- 27.04.2024
- 153 Перегляда
28 квітня Православна Церква святкує Вхід Господній в Єрусалим — це перехідне двунадесяте свято, тобто одне із головних християнських свят, у які ми згадуємо ключові події новозавітної історії.
Він завжди святкується в неділю, що передує Великодню. Слідує відразу за Лазаревої суботою, ці свята тісно пов’язані між собою.
Вхід Господній до Єрусалиму описують усі чотири євангелісти. Весною 30-го року н. е., напередодні єврейського Великодня, прокуратор Іудеї Понтій Пилат приїхав у місто, щоб, у разі необхідності, запобігти заколоту серед місцевого населення – підданих Римської імперії. На Великдень до столиці стікалися юрби народу, це було головне у році іудейське свято.
Ісус Христос, як і всі іудеї, також вирушив до Єрусалиму. Одразу після чудесної події – Він воскресив свого померлого друга Лазаря. Багато людей бачили це диво і переконалися: Ісус — той самий Месія, на Якого так довго чекав Ізраїль. Він піде на царський престол і звільнить країну від влади язичницького Риму.
Саме за народну любов іудейські первосвященики були злі на Христа. Хто Він такий, щоб називати себе Месією? – думали вони. Первосвященики вирішили вбити і Його, і Лазаря, «бо заради нього багато іудеїв приходили і вірували в Ісуса».
Незважаючи на гнів первосвящеників і ніби на підтвердження народних сподівань на нового царя, Христос вирушає до столиці. Це відбувається за шість днів до Великодня. Але, на превеликий подив, Він в’їжджає в міські ворота не на коні, не з мечем, як належить революціонеру-визволителю, а на ослику. Цей ослик, на якому сидить Ісус, є символом того, що Царство, яке Він проповідує людям, не від світу цього.
І все одно його зустрічають, як царя. Люди тріумфують, вони щасливі. Дорогу під копитами ослика встеляють пальмовими гілками, тим самим воздаючи Христу царські почесті. Кричать: «Осанна! Благословен Той, Хто йде в Ім’я Господнє, Цар Ізраїлів! («Осанна» означає «Рятуй нас»).
Пройде кілька днів, і той же натовп, розчарований тим, що Христос не скинув Римське панування, вимагатиме: «Розіпни, розіпни Його!»…
Опинившись у Єрусалимі, Спаситель попрямував до Храму і вигнав звідти всіх, хто продає та купує. Перекинув столи торговців зі словами: «Написано, – дім Мій домом молитви наречеться; а ви зробили його вертепом розбійників». Народ слухав Христа із захопленням; до нього підходили за зціленням сліпі та каліки.
Увечері Христос покинув Єрусалим і повернувся до Віфанії разом із учнями та народом, який пішов за Ним. Там, у домі Лазаря, Він переночував. Наступного дня розпочався період, який ми називаємо Страсною седмицею.
Найяскравіша традиція Вербної неділі – приносити в храми і будинки гілочки верби і кущів, що розпустилися, схожих на вербу. У слов’янських країнах верба стала символом свята і наслідування сучасникам Христа, які встеляли Його дорогу в Єрусалим квітами, гілками пальми та лавра.
Гілочки верби освячуються напередодні – на Всеношному бдінні в Лазареву суботу. Священик здійснює чин освячення після читання Євангелія.
Він завжди святкується в неділю, що передує Великодню. Слідує відразу за Лазаревої суботою, ці свята тісно пов’язані між собою.
Вхід Господній до Єрусалиму описують усі чотири євангелісти. Весною 30-го року н. е., напередодні єврейського Великодня, прокуратор Іудеї Понтій Пилат приїхав у місто, щоб, у разі необхідності, запобігти заколоту серед місцевого населення – підданих Римської імперії. На Великдень до столиці стікалися юрби народу, це було головне у році іудейське свято.
Ісус Христос, як і всі іудеї, також вирушив до Єрусалиму. Одразу після чудесної події – Він воскресив свого померлого друга Лазаря. Багато людей бачили це диво і переконалися: Ісус — той самий Месія, на Якого так довго чекав Ізраїль. Він піде на царський престол і звільнить країну від влади язичницького Риму.
Саме за народну любов іудейські первосвященики були злі на Христа. Хто Він такий, щоб називати себе Месією? – думали вони. Первосвященики вирішили вбити і Його, і Лазаря, «бо заради нього багато іудеїв приходили і вірували в Ісуса».
Незважаючи на гнів первосвящеників і ніби на підтвердження народних сподівань на нового царя, Христос вирушає до столиці. Це відбувається за шість днів до Великодня. Але, на превеликий подив, Він в’їжджає в міські ворота не на коні, не з мечем, як належить революціонеру-визволителю, а на ослику. Цей ослик, на якому сидить Ісус, є символом того, що Царство, яке Він проповідує людям, не від світу цього.
І все одно його зустрічають, як царя. Люди тріумфують, вони щасливі. Дорогу під копитами ослика встеляють пальмовими гілками, тим самим воздаючи Христу царські почесті. Кричать: «Осанна! Благословен Той, Хто йде в Ім’я Господнє, Цар Ізраїлів! («Осанна» означає «Рятуй нас»).
Пройде кілька днів, і той же натовп, розчарований тим, що Христос не скинув Римське панування, вимагатиме: «Розіпни, розіпни Його!»…
Опинившись у Єрусалимі, Спаситель попрямував до Храму і вигнав звідти всіх, хто продає та купує. Перекинув столи торговців зі словами: «Написано, – дім Мій домом молитви наречеться; а ви зробили його вертепом розбійників». Народ слухав Христа із захопленням; до нього підходили за зціленням сліпі та каліки.
Увечері Христос покинув Єрусалим і повернувся до Віфанії разом із учнями та народом, який пішов за Ним. Там, у домі Лазаря, Він переночував. Наступного дня розпочався період, який ми називаємо Страсною седмицею.
Найяскравіша традиція Вербної неділі – приносити в храми і будинки гілочки верби і кущів, що розпустилися, схожих на вербу. У слов’янських країнах верба стала символом свята і наслідування сучасникам Христа, які встеляли Його дорогу в Єрусалим квітами, гілками пальми та лавра.
Гілочки верби освячуються напередодні – на Всеношному бдінні в Лазареву суботу. Священик здійснює чин освячення після читання Євангелія.