- 02.03.2025
- 240 Переглядів
Великий піст — це підготовка християн до найголовнішого свята — Пасхи, Воскресіння Христового. У 2025 році Великий піст починається починається 3 березня і триватиме до 19 квітня.
Період від початку Великого посту до свята Входу Господнього в Єрусалим (Вербної неділі, 13 квітня) називають Чотиридесятницею. Він пов’язаний із наслідуванням сорока днів посту та молитви Ісуса Христа в пустелі. Далі, після Вербної неділі наступає Страсний тиждень (з 14 по 19 квітня), час особливо суворого посту та ревних молитов, коли християни літургійно проживають муки розіп’ятого Христа, смерть та погребіння.
Преподобний Паїсій Величковський писав: «Помірний і розумний піст – це підґрунтя і глава всіх чеснот. Як із левом і лютим змієм боротися, так треба і з ворогом тілесної немочі й духовної вбогості. Якщо хто хоче мати розум твердим від поганих помислів, нехай стоншує плоть постом. Як дихати необхідно, так і постити. Піст, увійшовши в душу, вбиває гріх, що лежить в її глибині».
Піст — це передусім установа Церкви. У 69-му правилі апостольських постанов сказано, що кожен християнин — чи то мирянин, чи то священнослужитель — має дотримуватися посту впродовж усього року, особливо в середу та п’ятницю. Піст є настільки важливою складовою нашого християнського життя, що той, хто не дотримується посту, за словами святих отців, не є християнином. Водночас слід розумно підходити до посту.
Сенс посту не в тому, щоб виснажити свій організм відмовою від скоромної їжі. Піст – це час боротьби з пристрастями, гріхами, це час отримання духовних плодів. А значить першочерговим завданням Великого посту є відмова від того, що викликає в людини певну залежність.
Крім того, ми маємо тримати в голові той святий «фініш» Великого посту, до якого ми всі повинні прийти з радістю у серці – до зустрічі з Воскреслим Христом. Тому краще весь вільний час свого посту приділити молитві й добрим справам.
Перефразувавши слова свт. Іоанна Златоуста, повторимо, що піст — це не просто утримання від скоромної їжі, його мета – звільнитися від зла й уберегти себе від гріхів, адже головне завдання християнина – духовно вдосконалювати себе. Виконати це завдання, звісно, нелегко, але допомагають у цьому саме піст і молитва.
При цьому варто пам’ятати також слова прп. Марка Подвижника про те, що «молитва – безсила, якщо не заснована на пості, і піст – безплідний, якщо на ньому не створена молитва».
Святі отці виокремлюють вісім головних пристрастей: черевоугодництво, блуд, сріблолюбство, гнів, сум, зневіра, марнославство, гордість. Як бачимо, пристрасті є душевними і тілесними, а тому, відповідно, і піст є душевним і тілесним. А що в нас вище – душа чи тіло? Звичайно, душа. Навівши лад у душі, ми зможемо приборкати і свої пристрасті, і своє тіло.
Як зазначав Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій, “Великий піст — це особливий для кожного християнина час, який необхідно провести у бдінні, покаянній молитві та рішучості у прагненні до духовного вдосконалення”.
У перші чотири дні православні християни збираються у храмі, щоб разом зі священнослужителями помолитися словами піснеспівів преподобного Андрія Критського. У Великому каноні, написаному преподобним Андрієм у VIII столітті, виражено стан душі грішника, котрий кається. Християни за вечірніми богослужіннями цими днями отримують молитовний покаянний настрій, який повинен супроводжувати впродовж усього Великого посту.
Період від початку Великого посту до свята Входу Господнього в Єрусалим (Вербної неділі, 13 квітня) називають Чотиридесятницею. Він пов’язаний із наслідуванням сорока днів посту та молитви Ісуса Христа в пустелі. Далі, після Вербної неділі наступає Страсний тиждень (з 14 по 19 квітня), час особливо суворого посту та ревних молитов, коли християни літургійно проживають муки розіп’ятого Христа, смерть та погребіння.
Преподобний Паїсій Величковський писав: «Помірний і розумний піст – це підґрунтя і глава всіх чеснот. Як із левом і лютим змієм боротися, так треба і з ворогом тілесної немочі й духовної вбогості. Якщо хто хоче мати розум твердим від поганих помислів, нехай стоншує плоть постом. Як дихати необхідно, так і постити. Піст, увійшовши в душу, вбиває гріх, що лежить в її глибині».
Піст — це передусім установа Церкви. У 69-му правилі апостольських постанов сказано, що кожен християнин — чи то мирянин, чи то священнослужитель — має дотримуватися посту впродовж усього року, особливо в середу та п’ятницю. Піст є настільки важливою складовою нашого християнського життя, що той, хто не дотримується посту, за словами святих отців, не є християнином. Водночас слід розумно підходити до посту.
Сенс посту не в тому, щоб виснажити свій організм відмовою від скоромної їжі. Піст – це час боротьби з пристрастями, гріхами, це час отримання духовних плодів. А значить першочерговим завданням Великого посту є відмова від того, що викликає в людини певну залежність.
Крім того, ми маємо тримати в голові той святий «фініш» Великого посту, до якого ми всі повинні прийти з радістю у серці – до зустрічі з Воскреслим Христом. Тому краще весь вільний час свого посту приділити молитві й добрим справам.
Перефразувавши слова свт. Іоанна Златоуста, повторимо, що піст — це не просто утримання від скоромної їжі, його мета – звільнитися від зла й уберегти себе від гріхів, адже головне завдання християнина – духовно вдосконалювати себе. Виконати це завдання, звісно, нелегко, але допомагають у цьому саме піст і молитва.
При цьому варто пам’ятати також слова прп. Марка Подвижника про те, що «молитва – безсила, якщо не заснована на пості, і піст – безплідний, якщо на ньому не створена молитва».
Святі отці виокремлюють вісім головних пристрастей: черевоугодництво, блуд, сріблолюбство, гнів, сум, зневіра, марнославство, гордість. Як бачимо, пристрасті є душевними і тілесними, а тому, відповідно, і піст є душевним і тілесним. А що в нас вище – душа чи тіло? Звичайно, душа. Навівши лад у душі, ми зможемо приборкати і свої пристрасті, і своє тіло.
Як зазначав Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій, “Великий піст — це особливий для кожного християнина час, який необхідно провести у бдінні, покаянній молитві та рішучості у прагненні до духовного вдосконалення”.
У перші чотири дні православні християни збираються у храмі, щоб разом зі священнослужителями помолитися словами піснеспівів преподобного Андрія Критського. У Великому каноні, написаному преподобним Андрієм у VIII столітті, виражено стан душі грішника, котрий кається. Християни за вечірніми богослужіннями цими днями отримують молитовний покаянний настрій, який повинен супроводжувати впродовж усього Великого посту.