- 02.06.2023
- 202 Перегляда
3 травня - Троїцька батьківська субота.
Батьківські суботи (а їх у церковному календарі кілька) - це дні особливого поминання покійних. У ці дні в православних храмах відбувається особливе поминання померлих православних християн. Крім того, за традицією віряни відвідують могили на кладовищах.
Назва "батьківська", найімовірніше, походить від традиції називати покійних "батьками", тобто тими, хто відійшов до батьків. Ще одна версія - "батьківськими" суботи стали іменуватися, тому що християни молитовно поминали насамперед своїх покійних батьків.
Серед інших батьківських субот (а їх у році сім) виділяють Вселенські, в які Православна Церква молитовно поминає взагалі всіх хрещених християн. Таких субот дві: М'ясопусна (за тиждень до Великого посту) і Троїцька (напередодні свята П'ятидесятниці). Решта батьківських субот не належать до Вселенських і відведені спеціально для приватного поминання дорогих нашому серцю людей.
Бог благословив і освятив день сьомий, "бо в цей день спочив від усіх діл Своїх, які Бог створював і творив" (Бут.2:3). У євреїв субота (шабат) була днем святкового спокою. Воскресіння Христове започаткувало новий Ізраїль - "рід вибраний, царське священство, народ святий, люди, взяті в уділ, щоб сповіщати досконалість Того, Хто покликав вас із пітьми до дивовижного Свого світла" (1Пет.2:9). Сьомим святковим днем, що завершує седмицю, для християн став день воскресіння Спасителя світу. Воскресіння - день молитви в храмі за Божественною літургією і благочестивого відпочинку. Субота з дня земного спокою стала символом радісного спокою в Царстві Небесному: "Тому для народу Божого ще залишається суботство. Бо хто ввійшов у спокій Його, той і сам заспокоївся від справ своїх, як і Бог від Своїх" (Євр.4:9-10). Звідси звичай, закріплений статутом Церкви, звершувати спеціальні заупокійні служби в суботу.
Як і м'ясопусна, батьківська субота перед днем Пресвятої Трійці, називається вселенською. Звичай здійснювати поминання в цей день також сходить до апостольського віку. Саме в цю суботу підноситься молитва за всіх людей, від віку спочилих у надії воскресіння і життя вічного, бо в день П'ятидесятниці зішестям Животворящого Пресвятого Духа в усій силі явилося Царство Христове. Тому Церква напередодні цього свята молиться за всіх раніше спочилих своїх чад, щоб вони були зібрані в Небесному Царстві і сподобилися вічного благодатного життя.
Батьківські суботи (а їх у церковному календарі кілька) - це дні особливого поминання покійних. У ці дні в православних храмах відбувається особливе поминання померлих православних християн. Крім того, за традицією віряни відвідують могили на кладовищах.
Назва "батьківська", найімовірніше, походить від традиції називати покійних "батьками", тобто тими, хто відійшов до батьків. Ще одна версія - "батьківськими" суботи стали іменуватися, тому що християни молитовно поминали насамперед своїх покійних батьків.
Серед інших батьківських субот (а їх у році сім) виділяють Вселенські, в які Православна Церква молитовно поминає взагалі всіх хрещених християн. Таких субот дві: М'ясопусна (за тиждень до Великого посту) і Троїцька (напередодні свята П'ятидесятниці). Решта батьківських субот не належать до Вселенських і відведені спеціально для приватного поминання дорогих нашому серцю людей.
Бог благословив і освятив день сьомий, "бо в цей день спочив від усіх діл Своїх, які Бог створював і творив" (Бут.2:3). У євреїв субота (шабат) була днем святкового спокою. Воскресіння Христове започаткувало новий Ізраїль - "рід вибраний, царське священство, народ святий, люди, взяті в уділ, щоб сповіщати досконалість Того, Хто покликав вас із пітьми до дивовижного Свого світла" (1Пет.2:9). Сьомим святковим днем, що завершує седмицю, для християн став день воскресіння Спасителя світу. Воскресіння - день молитви в храмі за Божественною літургією і благочестивого відпочинку. Субота з дня земного спокою стала символом радісного спокою в Царстві Небесному: "Тому для народу Божого ще залишається суботство. Бо хто ввійшов у спокій Його, той і сам заспокоївся від справ своїх, як і Бог від Своїх" (Євр.4:9-10). Звідси звичай, закріплений статутом Церкви, звершувати спеціальні заупокійні служби в суботу.
Як і м'ясопусна, батьківська субота перед днем Пресвятої Трійці, називається вселенською. Звичай здійснювати поминання в цей день також сходить до апостольського віку. Саме в цю суботу підноситься молитва за всіх людей, від віку спочилих у надії воскресіння і життя вічного, бо в день П'ятидесятниці зішестям Животворящого Пресвятого Духа в усій силі явилося Царство Христове. Тому Церква напередодні цього свята молиться за всіх раніше спочилих своїх чад, щоб вони були зібрані в Небесному Царстві і сподобилися вічного благодатного життя.