- 08.03.2025
- 147 Переглядів
9 березня, в першу Неділю Великого посту, Церква святкує Торжество Православ'я - свято встановлене Церквою з нагоди відновлення практики шанування святих і чесних ікон у 843 році після тривалого періоду іконоборства (два періоди іконоборчої єресі: 726-780 і 815-842 рр.).
«Цього дня, у першу Неділю святого посту, - повідомляє «Синаксар», - Церквою заведено святкувати відновлення вшанування святих і чесних ікон, здійснене царем Михайлом III і його матір'ю, блаженною царицею Феодорою, а також святим патріархом Константинопольським Мефодієм».
Традиція створення християнських священних зображень сходить до перших часів існування Церкви. Створюючи священні зображення, Церква вшановувала Бога, Його святих, найважливіші події її історії. Тим часом, за часів імператора Льва Ісавра і за його активної участі, розгорнулася масштабна боротьба проти святих ікон. Ікони піддавалися знищенню, а їхні захисники - іконошанувальники - утискам і гонінням. Рух проти шанування святих ікон тривав доволі довго, аж поки, нарешті, стараннями імператриці Ірини та Патріарха Тарасія, у 787 р., не було скликано VII Вселенський Собор, який затвердив догмат про іконошанування. Він відбувся в Нікеї.
Після Собору рух проти шанування ікон було загашено, проте не припинено і все ще залишався в силі. Іконоборці продовжували порушувати внутрішньоцерковний мир. У 842 році, після смерті імператора Феофіла (колишнього гонителя святих ікон), за його трирічного сина, Михайла III, який перебував під опікою його матері, Феодори, у Константинополі відбувся Помісний Собор, де другий Нікейський Собор (787 року) був визнаний Вселенським.
На прохання цариці Патріарх Мефодій та інші пастирі Церкви, а також сама цариця звершували в першу седмицю посту молебні за її покійного чоловіка, Феофіла. Після старанних молитов Богу, за відновлення іконошанування і поминальних за Феофіла, отці Церкви в недільний день цієї седмиці здійснили хресний хід. Хресний хід був урочистим, здійснювався в присутності цариці, її сина, безлічі народу. Цього дня 11 березня 843 р. (за іншими даними: 19 лютого), знову ж таки урочисто, було виголошено слова благословення на адресу поборників і шанувальників ікон; на адресу ж ворогів було виголошено анафему.
«Цього дня, у першу Неділю святого посту, - повідомляє «Синаксар», - Церквою заведено святкувати відновлення вшанування святих і чесних ікон, здійснене царем Михайлом III і його матір'ю, блаженною царицею Феодорою, а також святим патріархом Константинопольським Мефодієм».
Традиція створення християнських священних зображень сходить до перших часів існування Церкви. Створюючи священні зображення, Церква вшановувала Бога, Його святих, найважливіші події її історії. Тим часом, за часів імператора Льва Ісавра і за його активної участі, розгорнулася масштабна боротьба проти святих ікон. Ікони піддавалися знищенню, а їхні захисники - іконошанувальники - утискам і гонінням. Рух проти шанування святих ікон тривав доволі довго, аж поки, нарешті, стараннями імператриці Ірини та Патріарха Тарасія, у 787 р., не було скликано VII Вселенський Собор, який затвердив догмат про іконошанування. Він відбувся в Нікеї.
Після Собору рух проти шанування ікон було загашено, проте не припинено і все ще залишався в силі. Іконоборці продовжували порушувати внутрішньоцерковний мир. У 842 році, після смерті імператора Феофіла (колишнього гонителя святих ікон), за його трирічного сина, Михайла III, який перебував під опікою його матері, Феодори, у Константинополі відбувся Помісний Собор, де другий Нікейський Собор (787 року) був визнаний Вселенським.
На прохання цариці Патріарх Мефодій та інші пастирі Церкви, а також сама цариця звершували в першу седмицю посту молебні за її покійного чоловіка, Феофіла. Після старанних молитов Богу, за відновлення іконошанування і поминальних за Феофіла, отці Церкви в недільний день цієї седмиці здійснили хресний хід. Хресний хід був урочистим, здійснювався в присутності цариці, її сина, безлічі народу. Цього дня 11 березня 843 р. (за іншими даними: 19 лютого), знову ж таки урочисто, було виголошено слова благословення на адресу поборників і шанувальників ікон; на адресу ж ворогів було виголошено анафему.