- 09.07.2023
- 348 Переглядів
Поява Тихвінської ікони Божої Матері у нашому Храмі має свою історію. Парафіянка Вікторова Наталія Валентинівна описує події.
"Мої приятелі вирішили в Шарівці купити будиночок під дачу. Будиночок вони купили (померла бабуся, і діти продали будинок). Приїхали влітку 1994 великою компанією відпочити. Коли всі дорослі були зайняті, хлопчик років 14 вирішив обстежити будівлі, зайшов у сарай але незабаром вискочив: «Там хтось дивиться на мене!» - злякано промовив він, дорослі пішли і побачили велику ікону, яка лежала ликом вгору на стропилах, ікону дістали і побачили, що це образ Божої Матері. Всі вирішили віддати ікону юнакові, бо він її знайшов. Незабаром мати хлопчика Валентина принесла мені цю ікону з проханням оцінити її в антиквара. Оцінювач назвав ціну і Валентина вирішила продати ікону. У мене на той момент таких грошей не було і роботи теж. Віддаючи ікону, я пообіцяла, що як тільки матиму потрібну суму, я викуплю образ якщо його не продадуть.
Минув час. Я почала працювати, з'явилися гроші, але я забула про дану мною обіцянку. Якось, коли я перебувала на роботі в Білорусії, мені наснився сон: я несу ікону, а довкола сніг, хуртовина (була зима). Прокинулася я о 6-й годині ранку, відразу зателефонувала Валі. Дізналася, що ікону не вдалося продати, зраділа. Повернувшись до Харкова, я забрала ікону у Валентини. Коли ми з сестрою радісно несли її додому, пішов сніг і здійнявся сильний вітер. Так ікона лишилась у мене!
Мені стало цікаво, який образ Божої Матері зображений на іконі і як ікона потрапила на горище. Я дізналася, що у Шарівці на початку 19 століття жив поміщик і в нього дуже хворіла дочка (туберкульоз). Він збудував у Шарівці лікарню та церкву, щоб молитися за дочку. За радянської влади храм зруйнували. Люди рятували що могли. Щоб уберегти ікону Божої Матері, одна з мешканок сховала її у сараї.
Тепер ікона перебувала в моєму домі, а я боролася із сумнівами: віддати до церкви чи залишити в себе. Настав момент – наважилася подарувати цей образ храму. Знову завдання: до якої церкви передати ікону. Поспілкувавшись із отцем Віталієм, настоятелем Свято-Покровського храму (ст. Основа), вирішила подарувати ікону цьому храму. Коли батюшка трепетно приймав образ Божої Матері з моїх рук, я заспокоїлася і зрозуміла, що ікона знайшла своє місце. Перед образом з молитвами та своїми проханнями завжди багато парафіян, матусі просять захисту для своїх дітей у Найбільшої з матерів. Мені соромно, що я довгих 6 років тримала її вдома.
Сподіваюся, що Пресвята Богородиця чує і мої молитви, прошу перед образом прощення, що хотіла залишити ікону у себе. Радісно мені від того, що від мене в подарунок Тихвінська ікона Божої Матері назавжди залишиться у Свято-Покровському храмі.
Бережи вас Господь!"
"Мої приятелі вирішили в Шарівці купити будиночок під дачу. Будиночок вони купили (померла бабуся, і діти продали будинок). Приїхали влітку 1994 великою компанією відпочити. Коли всі дорослі були зайняті, хлопчик років 14 вирішив обстежити будівлі, зайшов у сарай але незабаром вискочив: «Там хтось дивиться на мене!» - злякано промовив він, дорослі пішли і побачили велику ікону, яка лежала ликом вгору на стропилах, ікону дістали і побачили, що це образ Божої Матері. Всі вирішили віддати ікону юнакові, бо він її знайшов. Незабаром мати хлопчика Валентина принесла мені цю ікону з проханням оцінити її в антиквара. Оцінювач назвав ціну і Валентина вирішила продати ікону. У мене на той момент таких грошей не було і роботи теж. Віддаючи ікону, я пообіцяла, що як тільки матиму потрібну суму, я викуплю образ якщо його не продадуть.
Минув час. Я почала працювати, з'явилися гроші, але я забула про дану мною обіцянку. Якось, коли я перебувала на роботі в Білорусії, мені наснився сон: я несу ікону, а довкола сніг, хуртовина (була зима). Прокинулася я о 6-й годині ранку, відразу зателефонувала Валі. Дізналася, що ікону не вдалося продати, зраділа. Повернувшись до Харкова, я забрала ікону у Валентини. Коли ми з сестрою радісно несли її додому, пішов сніг і здійнявся сильний вітер. Так ікона лишилась у мене!
Мені стало цікаво, який образ Божої Матері зображений на іконі і як ікона потрапила на горище. Я дізналася, що у Шарівці на початку 19 століття жив поміщик і в нього дуже хворіла дочка (туберкульоз). Він збудував у Шарівці лікарню та церкву, щоб молитися за дочку. За радянської влади храм зруйнували. Люди рятували що могли. Щоб уберегти ікону Божої Матері, одна з мешканок сховала її у сараї.
Тепер ікона перебувала в моєму домі, а я боролася із сумнівами: віддати до церкви чи залишити в себе. Настав момент – наважилася подарувати цей образ храму. Знову завдання: до якої церкви передати ікону. Поспілкувавшись із отцем Віталієм, настоятелем Свято-Покровського храму (ст. Основа), вирішила подарувати ікону цьому храму. Коли батюшка трепетно приймав образ Божої Матері з моїх рук, я заспокоїлася і зрозуміла, що ікона знайшла своє місце. Перед образом з молитвами та своїми проханнями завжди багато парафіян, матусі просять захисту для своїх дітей у Найбільшої з матерів. Мені соромно, що я довгих 6 років тримала її вдома.
Сподіваюся, що Пресвята Богородиця чує і мої молитви, прошу перед образом прощення, що хотіла залишити ікону у себе. Радісно мені від того, що від мене в подарунок Тихвінська ікона Божої Матері назавжди залишиться у Свято-Покровському храмі.
Бережи вас Господь!"