- 08.07.2024
- 61 Перегляд
9 липня – день вшановування християнами Тихвінської ікони Божої Матері.
Церковні перекази стверджують, що це одне з прижиттєвих зображень Діви Марії, яке належить пензлю Святого Луки. Після написання святий образ був переданий учню Євангеліста Луки Феофілу в Антіохію, після смерті якого ікона була перенесена до Єрусалиму. Згодом, у V столітті, образ зайняв почесне місце у спеціально для нього збудованому Влахнерському храмі у Константинополі, де і знаходився до 1383 року, коли таємниче зник з церкви.
Історія повідомляє, що слід зниклої ікони знайдено на берегах Ладозького озера поблизу міста Тихвін. На місці її явлення було побудовано храм Успіння Пресвятої Богородиці, а через деякий час поряд облаштовано чоловічий монастир. На цих землях Тихвінський образ Богородиці став втіленням захисту від ворогів. Про це свідчить епізод про збереження від руйнування монастиря у 1613-1614 роках під час шведської навали. Під час другої світової війни ікона була вивезена в Німеччину, а вже звідти потрапила до Сполучених Штатів. Образ зберігався у Свято-Троїцькому Соборі Чикаго до 2004 року, коли й був повернутий у відбудований монастир у Тихвіні.
Існує безліч списків Тихвінської ікони. Один з найвідоміших знаходиться у Іллінському скиті на Афоні. Він має власну назву “Тихвінська сльозоточива ікона Божої Матері”, появі якої передували дивовижні події. Зимовим днем 17 лютого 1877 року ченці помітили сліди сліз із очей Цариці Небесної, а одна сльоза скотилася вниз безпосередньо перед ними. Огляд ікони показав, що вона суха. Але ввечері монахи знову могли спостерігати сльози. З того часу сльозоточіння повторюється із року в рік в один і той же день – 17 лютого.
У 1905 році з метою збереження християнства у Західній України список з Тихвінської сльозоточивої ікони Божої Матері був переданий з гори Афон до Свято-Георгіївького храму у Львові. Священний Синод УПЦ у 1997 році, зібравши чисельні свідчення про чудодійні події від цього образу, визнав львівську копію чудотворною. До ікони звертаються з молитвами про зцілення хворих і захист малих діточок.
Церковні перекази стверджують, що це одне з прижиттєвих зображень Діви Марії, яке належить пензлю Святого Луки. Після написання святий образ був переданий учню Євангеліста Луки Феофілу в Антіохію, після смерті якого ікона була перенесена до Єрусалиму. Згодом, у V столітті, образ зайняв почесне місце у спеціально для нього збудованому Влахнерському храмі у Константинополі, де і знаходився до 1383 року, коли таємниче зник з церкви.
Історія повідомляє, що слід зниклої ікони знайдено на берегах Ладозького озера поблизу міста Тихвін. На місці її явлення було побудовано храм Успіння Пресвятої Богородиці, а через деякий час поряд облаштовано чоловічий монастир. На цих землях Тихвінський образ Богородиці став втіленням захисту від ворогів. Про це свідчить епізод про збереження від руйнування монастиря у 1613-1614 роках під час шведської навали. Під час другої світової війни ікона була вивезена в Німеччину, а вже звідти потрапила до Сполучених Штатів. Образ зберігався у Свято-Троїцькому Соборі Чикаго до 2004 року, коли й був повернутий у відбудований монастир у Тихвіні.
Існує безліч списків Тихвінської ікони. Один з найвідоміших знаходиться у Іллінському скиті на Афоні. Він має власну назву “Тихвінська сльозоточива ікона Божої Матері”, появі якої передували дивовижні події. Зимовим днем 17 лютого 1877 року ченці помітили сліди сліз із очей Цариці Небесної, а одна сльоза скотилася вниз безпосередньо перед ними. Огляд ікони показав, що вона суха. Але ввечері монахи знову могли спостерігати сльози. З того часу сльозоточіння повторюється із року в рік в один і той же день – 17 лютого.
У 1905 році з метою збереження християнства у Західній України список з Тихвінської сльозоточивої ікони Божої Матері був переданий з гори Афон до Свято-Георгіївького храму у Львові. Священний Синод УПЦ у 1997 році, зібравши чисельні свідчення про чудодійні події від цього образу, визнав львівську копію чудотворною. До ікони звертаються з молитвами про зцілення хворих і захист малих діточок.