- 18.12.2022
- 552 Перегляда
19 грудня Православна Церква вшановує пам'ять святителя Миколая, архієпископа Мир Лікійських, чудотворця.
Святитель Миколай народився в III столітті в місті Патарі на узбережжі Малої Азії. Батьки його довго були бездітними, і часто молилися Господу про дарування дитини. І прохання їхні були почуті...
З перших же секунд народження Миколая всім стало очевидним, що на світ з'явився великий святий. Після пологів його мати зцілилася від важкої хвороби, що мучила її, саме ж немовля з перших днів життя, відчуваючи значущість середи і п'ятниці, приймало молоко своєї матері в ці дні, тільки раз на добу, після вечірньої молитви.
З дитинства Миколай полюбив Святе Писання; вдень він не покидав церкву, а із заходом сонця віддавався молитві та читанню книг. Його рідний дядько був єпископом - саме він, бачачи полум'яну віру племінника, поставив його читцем у храмі, а незабаром звів у сан пресвітера. Багато християн дивувалися духовності та глибині проповідей цього молодого священика.
Пресвітер Миколай прославився своїм милосердям до грішників, щедрістю і незмінною любов'ю. Усе, що мав, він роздавав жебракам. Одного разу якийсь чоловік, розорившись, впав у такі злидні, що вирішив віддати своїх трьох дочок на розпусту, щоб позбавити сім'ю від голоду. Святий Миколай, дізнавшись про це, врятував нещасних від гріха. Три ночі він таємно приходив до будинку колишнього багатія і підкидав у його вікна мішечки із золотом. Завдяки цьому, нещасний зумів видати дочок заміж, і сам був врятований від страшного гріха. Але він так і не дізнався імені свого благодійника, тому, що святитель не бажав слави і завжди приховував своє милосердя.
Коли святий Миколай вирушив у паломництво Святою Землею, то дорогою врятував свій корабель від шторму. Завдяки його молитвам воскрес із мертвих матрос, який зірвався з щогли. Після відвідин Єрусалима, святитель усім серцем захотів усамітненого життя пустельника. Тоді сам Господь явився йому і сказав: "Миколай, не тут та нива, на якій ти маєш принести очікуваний Мною плід; але повернися й іди у світ, і нехай буде прославлене в тобі Ім'я Моє". Христос простягнув Миколаю Євангеліє, а Богородиця подала омофор.
Незабаром Миколай став єпископом міста Міри. У сані архієрея він залишався все тим же добрим подвижником і аскетом, являючи народу образ справжнього християнина. У роки гоніння на Церкву святитель, як і багато хто, опинився у в'язниці, де підтримував і зміцнював християн, які страждали за віру. Після звільнення за часів імператора Костянтина він брав участь у I Вселенському Соборі, на якому було ухвалено Нікейський Символ віри. На цьому ж Соборі був присутній і був засуджений єретик Арій, який вчив, що Христос не Бог. Саме єпископ Миколай, чуючи такі образи Господа, вдарив Арія по щоці. За цей вчинок Миколай був позбавлений єпископської сану, але незабаром поновлений, оскільки святі отці бачили, що праведний гнів святителя був до вподоби Богові.
Єпископ Миколай прославився багатьма чудесами ще за життя - не раз він рятував невинно засуджених на смерть і багатьох, хто зазнавав лиха, навіть якщо між ним і нещасними людьми були величезні відстані.
Миколай Чудотворець завершив свій земний шлях у глибокій старості та мирно помер у середині IV століття. Однак зі смертю святого чудеса не скінчилися: його святі мощі, що перебувають нині в місті Барі, досі виділяють дорогоцінне миро; а всі ті, хто в щирій молитві звертається по допомогу до святителя, відчувають його любов і підтримку навіть через століття.
Святитель Миколай народився в III столітті в місті Патарі на узбережжі Малої Азії. Батьки його довго були бездітними, і часто молилися Господу про дарування дитини. І прохання їхні були почуті...
З перших же секунд народження Миколая всім стало очевидним, що на світ з'явився великий святий. Після пологів його мати зцілилася від важкої хвороби, що мучила її, саме ж немовля з перших днів життя, відчуваючи значущість середи і п'ятниці, приймало молоко своєї матері в ці дні, тільки раз на добу, після вечірньої молитви.
З дитинства Миколай полюбив Святе Писання; вдень він не покидав церкву, а із заходом сонця віддавався молитві та читанню книг. Його рідний дядько був єпископом - саме він, бачачи полум'яну віру племінника, поставив його читцем у храмі, а незабаром звів у сан пресвітера. Багато християн дивувалися духовності та глибині проповідей цього молодого священика.
Пресвітер Миколай прославився своїм милосердям до грішників, щедрістю і незмінною любов'ю. Усе, що мав, він роздавав жебракам. Одного разу якийсь чоловік, розорившись, впав у такі злидні, що вирішив віддати своїх трьох дочок на розпусту, щоб позбавити сім'ю від голоду. Святий Миколай, дізнавшись про це, врятував нещасних від гріха. Три ночі він таємно приходив до будинку колишнього багатія і підкидав у його вікна мішечки із золотом. Завдяки цьому, нещасний зумів видати дочок заміж, і сам був врятований від страшного гріха. Але він так і не дізнався імені свого благодійника, тому, що святитель не бажав слави і завжди приховував своє милосердя.
Коли святий Миколай вирушив у паломництво Святою Землею, то дорогою врятував свій корабель від шторму. Завдяки його молитвам воскрес із мертвих матрос, який зірвався з щогли. Після відвідин Єрусалима, святитель усім серцем захотів усамітненого життя пустельника. Тоді сам Господь явився йому і сказав: "Миколай, не тут та нива, на якій ти маєш принести очікуваний Мною плід; але повернися й іди у світ, і нехай буде прославлене в тобі Ім'я Моє". Христос простягнув Миколаю Євангеліє, а Богородиця подала омофор.
Незабаром Миколай став єпископом міста Міри. У сані архієрея він залишався все тим же добрим подвижником і аскетом, являючи народу образ справжнього християнина. У роки гоніння на Церкву святитель, як і багато хто, опинився у в'язниці, де підтримував і зміцнював християн, які страждали за віру. Після звільнення за часів імператора Костянтина він брав участь у I Вселенському Соборі, на якому було ухвалено Нікейський Символ віри. На цьому ж Соборі був присутній і був засуджений єретик Арій, який вчив, що Христос не Бог. Саме єпископ Миколай, чуючи такі образи Господа, вдарив Арія по щоці. За цей вчинок Миколай був позбавлений єпископської сану, але незабаром поновлений, оскільки святі отці бачили, що праведний гнів святителя був до вподоби Богові.
Єпископ Миколай прославився багатьма чудесами ще за життя - не раз він рятував невинно засуджених на смерть і багатьох, хто зазнавав лиха, навіть якщо між ним і нещасними людьми були величезні відстані.
Миколай Чудотворець завершив свій земний шлях у глибокій старості та мирно помер у середині IV століття. Однак зі смертю святого чудеса не скінчилися: його святі мощі, що перебувають нині в місті Барі, досі виділяють дорогоцінне миро; а всі ті, хто в щирій молитві звертається по допомогу до святителя, відчувають його любов і підтримку навіть через століття.