- 24.02.2023
- 124 Перегляда
25 лютого святкується пам'ять святителя Мелетія, архієпископа Харківського.
Святитель Мелетій, архієпископ Харківський і Охтирський (у миру Михайло Іванович Леонтович), народився 17 листопада (за новим стилем) 1784 року в селі Старі Санжари Полтавської області, в сім'ї купця Іоанна Леонтовича. Рід Леонтовичів належав до дворянського сослів'я, але дід і дядько майбутнього святителя були священиками.
З чотирирічного віку Михайло Леонтович навчався в домі свого батька читання за книжками церковної та громадської преси, чистописання та основ граматики.
2 вересня 1794 року він вступив до Полтавського парафіяльного училища, яке успішно закінчив у дванадцятирічному віці. Продовжував навчання в Катеринославській бурсі, в якій був одним із найкращих учнів і був нагороджений похвальним листом. У вересні 1799 року Михаїла було переведено до Катеринославської семінарії, яку закінчив 1808 року. Як найкращий учень його направив архієпископ Катеринославський Платон до Петербурга, в Олександро-Невську академію. Закінчивши академію в серпні 1814 року за першим розрядом зі ступенем магістра, він був визначений ад'юнкт-професором грецької мови.
7 січня 1816 року подав академічному начальству прохання про намір стати ченцем, але прохання не було задоволено, і з 11 березня 1817 року Михайла Леонтовича призначили секретарем заснованого при академії Будівельного комітету. Того ж року його перевели на посаду інспектора в Київську духовну семінарію, де пізніше він став професором церковної історії та грецької мови. Восени 1819 року було відкрито Київську духовну академію, Михайло Леонтович став її першим інспектором.
23 лютого 1820 року, напередодні дня пам'яті святителя Мелетія Антіохійського, у соборному храмі Києво-Братського монастиря його постригли в чернецтво з ім'ям Мелетій. Постриг здійснив Київський митрополит Євген (Болховітінов). 5 березня 1820 року чернець Мелетій був посвячений митрополитом Євгеном у сан ієродиякона, а за два дні - у сан ієромонаха.
21 серпня 1821 року ієромонаха Мелетія призначили ректором Могильовської духовної семінарії та настоятелем Кутеїнського Оршанського монастиря зі зведенням у сан архімандрита. У серпні 1823 року його перевели на посаду ректора Псковської духовної семінарії, а наступного року архімандрита Мелетія призначили ректором Київської духовної академії. 21 листопада 1826 року святитель хіротонізований на єпископа Чигиринського, вікарія Київської єпархії, і призначений настоятелем Київського Золотоверхого Михайлівського монастиря.
3 травня 1828 року святитель Мелетій отримав призначення на Пермську кафедру. За час єпископства в Пермі він написав "Ставленицький катехізис" для підготовки кандидатів у священство, а також розпочав велику місіонерську діяльність серед старообрядців. Навесні 1829 року Мелетій здійснив поїздку своєю єпархією, служачи в парафіяльних храмах. Віряни називали його святим і, коли він приїжджав служити, виходили назустріч на дорогу і ставали на коліна перед святителем, який благословляв.
У серпні 1831 року святитель Мелетій був переведений на Іркутську кафедру, з возведенням у сан архієпископа. Чотири роки життя в Іркутську стали для нього воістину хресним шляхом. Самовіддана боротьба проти повного панування ламаїзму ледь не коштувала йому життя. Підсланий ламами вбивця був схоплений у той самий час, коли він уже увірвався в келію преосвященного.
Святитель із лагідністю переконував полишити омани і пояснював євангельські істини язичникам: тунгусам, бурятам, камчадалам, а також жителям Курильських і Алеутських островів.
Після невтомних праць здоров'я святителя погіршилося, і його перевели 1835 року на Слобідсько-Українську кафедру (згодом Харківська та Охтирська). І тут святитель Мелетій приділяв велику увагу духовним навчальним закладам, багато дбав про побут та освіту духовенства. Він порушив питання про відновлення тих монастирів і духовних училищ, які скасувала імператриця Катерина II.
У його особі православ'я мало сильного поборника у справі викриття розколу. Преосвященний Мелетій вів воістину подвижницьке життя. О дев'ятій годині вечора він ставав на молитву і продовжував її до четвертої години ранку, а через годину, після короткого відпочинку, йшов на ранню літургію. Святитель старанно молився і вдома, і в дорозі, і навіть сидячи в екіпажі. Одного разу його бачили таким, що стояв усю ніч на колінах із піднятими руками, і тільки вранці він приліг на підлозі, прим'явши перед тим постіль, щоб не подумали, що він навіть не лягав відпочивати.
15 липня 1839 року святитель Мелетій очолив урочистості в м. Охтирці з нагоди 100-річчя від дня явлення чудотворної ікони Божої Матері, іменованої Охтирською.
Блаженна кончина святителя настала в ніч на 12 березня 1840 року. Після Причастя зі словами "Нині відпускаєш" святитель осінив себе хресним знаменням і, звертаючись до всіх зі словами "Пробачте мене", відійшов до Господа.
17 березня 1840 року святитель Мелетій був відданий землі єпископом Курським Іліодором в усипальниці Покровського монастиря.
1948 року з благословення святішого патріарха Олексія гробницю з мощами святителя Мелетія було перенесено до Благовіщенського кафедрального собору Харкова, де він перебуває донині, будучи духовним прихистком і молитовною втіхою віруючих людей.
21 лютого 1978 року Священний Синод ухвалив затвердити службу й акафіст святителю Мелетію, архієпископу Харківському.
Святитель Мелетій, архієпископ Харківський і Охтирський (у миру Михайло Іванович Леонтович), народився 17 листопада (за новим стилем) 1784 року в селі Старі Санжари Полтавської області, в сім'ї купця Іоанна Леонтовича. Рід Леонтовичів належав до дворянського сослів'я, але дід і дядько майбутнього святителя були священиками.
З чотирирічного віку Михайло Леонтович навчався в домі свого батька читання за книжками церковної та громадської преси, чистописання та основ граматики.
2 вересня 1794 року він вступив до Полтавського парафіяльного училища, яке успішно закінчив у дванадцятирічному віці. Продовжував навчання в Катеринославській бурсі, в якій був одним із найкращих учнів і був нагороджений похвальним листом. У вересні 1799 року Михаїла було переведено до Катеринославської семінарії, яку закінчив 1808 року. Як найкращий учень його направив архієпископ Катеринославський Платон до Петербурга, в Олександро-Невську академію. Закінчивши академію в серпні 1814 року за першим розрядом зі ступенем магістра, він був визначений ад'юнкт-професором грецької мови.
7 січня 1816 року подав академічному начальству прохання про намір стати ченцем, але прохання не було задоволено, і з 11 березня 1817 року Михайла Леонтовича призначили секретарем заснованого при академії Будівельного комітету. Того ж року його перевели на посаду інспектора в Київську духовну семінарію, де пізніше він став професором церковної історії та грецької мови. Восени 1819 року було відкрито Київську духовну академію, Михайло Леонтович став її першим інспектором.
23 лютого 1820 року, напередодні дня пам'яті святителя Мелетія Антіохійського, у соборному храмі Києво-Братського монастиря його постригли в чернецтво з ім'ям Мелетій. Постриг здійснив Київський митрополит Євген (Болховітінов). 5 березня 1820 року чернець Мелетій був посвячений митрополитом Євгеном у сан ієродиякона, а за два дні - у сан ієромонаха.
21 серпня 1821 року ієромонаха Мелетія призначили ректором Могильовської духовної семінарії та настоятелем Кутеїнського Оршанського монастиря зі зведенням у сан архімандрита. У серпні 1823 року його перевели на посаду ректора Псковської духовної семінарії, а наступного року архімандрита Мелетія призначили ректором Київської духовної академії. 21 листопада 1826 року святитель хіротонізований на єпископа Чигиринського, вікарія Київської єпархії, і призначений настоятелем Київського Золотоверхого Михайлівського монастиря.
3 травня 1828 року святитель Мелетій отримав призначення на Пермську кафедру. За час єпископства в Пермі він написав "Ставленицький катехізис" для підготовки кандидатів у священство, а також розпочав велику місіонерську діяльність серед старообрядців. Навесні 1829 року Мелетій здійснив поїздку своєю єпархією, служачи в парафіяльних храмах. Віряни називали його святим і, коли він приїжджав служити, виходили назустріч на дорогу і ставали на коліна перед святителем, який благословляв.
У серпні 1831 року святитель Мелетій був переведений на Іркутську кафедру, з возведенням у сан архієпископа. Чотири роки життя в Іркутську стали для нього воістину хресним шляхом. Самовіддана боротьба проти повного панування ламаїзму ледь не коштувала йому життя. Підсланий ламами вбивця був схоплений у той самий час, коли він уже увірвався в келію преосвященного.
Святитель із лагідністю переконував полишити омани і пояснював євангельські істини язичникам: тунгусам, бурятам, камчадалам, а також жителям Курильських і Алеутських островів.
Після невтомних праць здоров'я святителя погіршилося, і його перевели 1835 року на Слобідсько-Українську кафедру (згодом Харківська та Охтирська). І тут святитель Мелетій приділяв велику увагу духовним навчальним закладам, багато дбав про побут та освіту духовенства. Він порушив питання про відновлення тих монастирів і духовних училищ, які скасувала імператриця Катерина II.
У його особі православ'я мало сильного поборника у справі викриття розколу. Преосвященний Мелетій вів воістину подвижницьке життя. О дев'ятій годині вечора він ставав на молитву і продовжував її до четвертої години ранку, а через годину, після короткого відпочинку, йшов на ранню літургію. Святитель старанно молився і вдома, і в дорозі, і навіть сидячи в екіпажі. Одного разу його бачили таким, що стояв усю ніч на колінах із піднятими руками, і тільки вранці він приліг на підлозі, прим'явши перед тим постіль, щоб не подумали, що він навіть не лягав відпочивати.
15 липня 1839 року святитель Мелетій очолив урочистості в м. Охтирці з нагоди 100-річчя від дня явлення чудотворної ікони Божої Матері, іменованої Охтирською.
Блаженна кончина святителя настала в ніч на 12 березня 1840 року. Після Причастя зі словами "Нині відпускаєш" святитель осінив себе хресним знаменням і, звертаючись до всіх зі словами "Пробачте мене", відійшов до Господа.
17 березня 1840 року святитель Мелетій був відданий землі єпископом Курським Іліодором в усипальниці Покровського монастиря.
1948 року з благословення святішого патріарха Олексія гробницю з мощами святителя Мелетія було перенесено до Благовіщенського кафедрального собору Харкова, де він перебуває донині, будучи духовним прихистком і молитовною втіхою віруючих людей.
21 лютого 1978 року Священний Синод ухвалив затвердити службу й акафіст святителю Мелетію, архієпископу Харківському.