- 25.11.2022
- 223 Перегляда
26 листопада Православна Церква вшановує пам'ять святителя Іоанна Златоуста.
Святитель Іоанн Златоуст, архієпископ Константинопольський – один із трьох всесвітніх святителів разом зі святителями Василієм Великим і Григорієм Богословом. Народився в Антіохії бл. 347 року, у сім'ї воєначальника. Його батько, Секунд, помер невдовзі після народження сина; мати, Анфуса, не стала більше виходити заміж і віддала всі сили вихованню Іоанна. Юнак навчався у кращих філософів і риторів, рано звернувся до поглибленого вивчення Священного Писання і молитовного спостереження. Святитель Мелетій, єпископ Антіохійський (пам'ять 12 лютого), який полюбив Іоанна як сина, наставив його у вірі і в 367 році хрестив. Через три роки святий Іоанн був поставлений у читця. Після того, як святитель Мелетій був відправлений на заслання імператором Валентином, у 372 році, святий Іоанн спільно з Федором (згодом – єпископом Мопсусським) навчався у досвідчених наставників подвижницького життя, пресвітерів Флавіана і Діодора Тарсійських. Коли померла мати святого Іоана, він прийняв чернецтво, яке називав «істинною філософією». Невдовзі вирішили, що святий Іоанн є гідним кандидатом для заняття єпископської кафедри. Проте він зі смирення відмовився від архієрейського сану. У цей час святий Іоанн написав «Шість слів про священство», велике творіння православного пастирського богослов'я. Чотири роки провів святий у працях пустельничого проживання, два роки святий дотримувався повної безмовності, перебуваючи в печері.
Для відновлення здоров'я святий Іоанн повинен був повернутись в Антіохію. У 381 році єпископ Мелетій Антіохійський висвятив його в диякона. Наступні роки були присвячені створенню нових богословських творів. У 386 році святий Іоан був хиротонісаний єпископом Антіохійським Флавіаном в пресвітери. На нього поклали обов'язок проповідувати Слово Боже. Святий Іоанн виявився блискучим проповідником і за рідкісний дар боговдохновенного слова отримав від пастви найменування «Златоуст». Дванадцять років святий при зібранні народу, зазвичай двічі на тиждень, а іноді щодня, проповідував у храмі.
Для найліпшого засвоєння християнами Священного Писання святий Іоанн звернувся до герменевтики – науки про тлумачення Слова Божого. Він написав тлумачення до багатьох книг Священного Писання (Буття, Псалтир, Євангелія від Матфея і Іоана, Послання апостола Павла) і безліч бесід на окремі біблійні тексти, а також повчаня на свята, похвалу святих і слова апологетичні. Святий Іоанн як пресвітер ревно виконував заповідь піклування про бідних: при ньому Антіохійська Церква годувала щодня до 3000 дів і вдовиць, не враховуючи в'язнів, мандрівників і хворих. Слава пастиря і проповідника росла.
У 397 році, після кончини Константинонопольського архієпископа Нектарія, святий Іоанн Златоуст був викликаний з Антіохії для поставлення на Константинопольську кафедру. У столиці святий архіпастир не міг проповідувати так часто, як в Антіохії. Безліч справ очікувало рішення святителя, він почав з головного – з духовної досконалості священства. І тут найкращим прикладом був він сам. Кошти, які призначалися для архієпископа, святий звернув на утримання кількох лікарень і двох готелів для паломників. Багато трудів поклав святитель на влаштування благолепного богослужіння: склав чин літургії, ввів антифонний спів за всенощним пильнуванням, написав кілька молитв чину елеосвячення. Розпущеність столичних характерів, особливо імператорського двору, знайшла в особі святителя нелицеприємного викривача, за що він був вигнаний з Константинополя.
Знаходячись в Вірменії, святитель Іоанн намагався зміцнити своїх духовних дітей. Взимку 406 року святий був хворобою прикутий до ліжка. Але вороги його не вгамовувалися. Зі столиці прийшов наказ перевести його в глухий Пітнус (Піцунду, в Абхазії). Виснажений хворобами святитель, у супроводі конвою, три місяці в дощ і спеку робив свій останній перехід. У Команах сили залишили його. Біля склепу святого Василіска († бл. 308, пам'ять 22 травня), втішений явлінням мученика (« Не засмучуйся, брате Іоанне! Завтра ми будемо разом»), причастившись Святих Таїн, вселенський святитель зі словами «Слава Богу за все!» відійшов до Господа 14 вересня 407 року.
Святитель Іоанн Златоуст був похований у Команах. У січні 438 року мощі святого були перенесені до Константинополя до соборної церкви Святих Апостолів. Коли рака була поставлена на патріаршому престолі, весь народ єдиними устами вигукнув: «Прийми престол свій, отче! – і патріарх Прокл з багатьма стоявшими біля раки побачили, як святитель Іоан відкрив уста свої і сказав: «Мир усім!»
У IX столітті Іосиф Піснописець, Косма Веститор і інші написали пісні на честь перенесенняня мощей святителя Іоанна Златоуста, які і понині співаються Церквою на згадку про цю подію.
У 1204 році в ході Четвертого хрестового походу мощі святителя були вивезені з Константинополя до Риму, а 26 листопада 2004 року, за рішенням папи Іоана Павла II, більша частина мощей святителя була повернута Константинопольській православній церкві разом з мощами Григорія Богослова у Фанар (Стамбул). У Ватикані було залишено невеликі частки мощей святителів.
Святитель Іоанн Златоуст, архієпископ Константинопольський – один із трьох всесвітніх святителів разом зі святителями Василієм Великим і Григорієм Богословом. Народився в Антіохії бл. 347 року, у сім'ї воєначальника. Його батько, Секунд, помер невдовзі після народження сина; мати, Анфуса, не стала більше виходити заміж і віддала всі сили вихованню Іоанна. Юнак навчався у кращих філософів і риторів, рано звернувся до поглибленого вивчення Священного Писання і молитовного спостереження. Святитель Мелетій, єпископ Антіохійський (пам'ять 12 лютого), який полюбив Іоанна як сина, наставив його у вірі і в 367 році хрестив. Через три роки святий Іоанн був поставлений у читця. Після того, як святитель Мелетій був відправлений на заслання імператором Валентином, у 372 році, святий Іоанн спільно з Федором (згодом – єпископом Мопсусським) навчався у досвідчених наставників подвижницького життя, пресвітерів Флавіана і Діодора Тарсійських. Коли померла мати святого Іоана, він прийняв чернецтво, яке називав «істинною філософією». Невдовзі вирішили, що святий Іоанн є гідним кандидатом для заняття єпископської кафедри. Проте він зі смирення відмовився від архієрейського сану. У цей час святий Іоанн написав «Шість слів про священство», велике творіння православного пастирського богослов'я. Чотири роки провів святий у працях пустельничого проживання, два роки святий дотримувався повної безмовності, перебуваючи в печері.
Для відновлення здоров'я святий Іоанн повинен був повернутись в Антіохію. У 381 році єпископ Мелетій Антіохійський висвятив його в диякона. Наступні роки були присвячені створенню нових богословських творів. У 386 році святий Іоан був хиротонісаний єпископом Антіохійським Флавіаном в пресвітери. На нього поклали обов'язок проповідувати Слово Боже. Святий Іоанн виявився блискучим проповідником і за рідкісний дар боговдохновенного слова отримав від пастви найменування «Златоуст». Дванадцять років святий при зібранні народу, зазвичай двічі на тиждень, а іноді щодня, проповідував у храмі.
Для найліпшого засвоєння християнами Священного Писання святий Іоанн звернувся до герменевтики – науки про тлумачення Слова Божого. Він написав тлумачення до багатьох книг Священного Писання (Буття, Псалтир, Євангелія від Матфея і Іоана, Послання апостола Павла) і безліч бесід на окремі біблійні тексти, а також повчаня на свята, похвалу святих і слова апологетичні. Святий Іоанн як пресвітер ревно виконував заповідь піклування про бідних: при ньому Антіохійська Церква годувала щодня до 3000 дів і вдовиць, не враховуючи в'язнів, мандрівників і хворих. Слава пастиря і проповідника росла.
У 397 році, після кончини Константинонопольського архієпископа Нектарія, святий Іоанн Златоуст був викликаний з Антіохії для поставлення на Константинопольську кафедру. У столиці святий архіпастир не міг проповідувати так часто, як в Антіохії. Безліч справ очікувало рішення святителя, він почав з головного – з духовної досконалості священства. І тут найкращим прикладом був він сам. Кошти, які призначалися для архієпископа, святий звернув на утримання кількох лікарень і двох готелів для паломників. Багато трудів поклав святитель на влаштування благолепного богослужіння: склав чин літургії, ввів антифонний спів за всенощним пильнуванням, написав кілька молитв чину елеосвячення. Розпущеність столичних характерів, особливо імператорського двору, знайшла в особі святителя нелицеприємного викривача, за що він був вигнаний з Константинополя.
Знаходячись в Вірменії, святитель Іоанн намагався зміцнити своїх духовних дітей. Взимку 406 року святий був хворобою прикутий до ліжка. Але вороги його не вгамовувалися. Зі столиці прийшов наказ перевести його в глухий Пітнус (Піцунду, в Абхазії). Виснажений хворобами святитель, у супроводі конвою, три місяці в дощ і спеку робив свій останній перехід. У Команах сили залишили його. Біля склепу святого Василіска († бл. 308, пам'ять 22 травня), втішений явлінням мученика (« Не засмучуйся, брате Іоанне! Завтра ми будемо разом»), причастившись Святих Таїн, вселенський святитель зі словами «Слава Богу за все!» відійшов до Господа 14 вересня 407 року.
Святитель Іоанн Златоуст був похований у Команах. У січні 438 року мощі святого були перенесені до Константинополя до соборної церкви Святих Апостолів. Коли рака була поставлена на патріаршому престолі, весь народ єдиними устами вигукнув: «Прийми престол свій, отче! – і патріарх Прокл з багатьма стоявшими біля раки побачили, як святитель Іоан відкрив уста свої і сказав: «Мир усім!»
У IX столітті Іосиф Піснописець, Косма Веститор і інші написали пісні на честь перенесенняня мощей святителя Іоанна Златоуста, які і понині співаються Церквою на згадку про цю подію.
У 1204 році в ході Четвертого хрестового походу мощі святителя були вивезені з Константинополя до Риму, а 26 листопада 2004 року, за рішенням папи Іоана Павла II, більша частина мощей святителя була повернута Константинопольській православній церкві разом з мощами Григорія Богослова у Фанар (Стамбул). У Ватикані було залишено невеликі частки мощей святителів.