- 09.11.2023
- 126 Переглядів
10 листопада Православна церква вшановує пам'ять святителя Димитрія, митрополита Ростовського, частинка мощів якого знаходиться у нашому храмі.
Святитель Димитрій, митрополит Ростовський (у миру Данило Савич Туптало), народився в грудні 1651 року в містечку Макарове, недалеко від Києва, у благочестивій родині і виріс глибоко віруючим християнином. 1662 року, невдовзі після переїзду батьків до Києва, Данила віддали до Києво-Могилянської колегії, де вперше розкрилися обдарування і неабиякі здібності талановитого юнака. Він успішно вивчив грецьку й латинську мови та низку класичних наук. 9 липня 1668 року Данило прийняв чернецтво з ім'ям Димитрій, на честь великомученика Димитрія Солунського. До весни 1675 року він проходив чернечий послух у Київському Кириловому монастирі, де почалася його літературна і проповідницька діяльність. Чернігівський архієпископ Лазар (Баранович) висвятив Димитрія 23 травня 1675 року на ієромонаха. Протягом кількох років ієромонах Димитрій трудився, проповідуючи Слово Боже, у різних монастирях і храмах України, Литви та Білорусії. Деякий час він був ігуменом Максимівської обителі, а потім Батуринського Миколаївського монастиря, звідки 1684 року його викликали до Києво-Печерської Лаври. Настоятель Лаври архімандрит Варлаам (Ясинський), знаючи високу духовну налаштованість свого колишнього учня, його освіченість, схильність до наукової праці, а також безсумнівне літературне обдарування, доручив ієромонаху Димитрію складання Четііх-Міней (Житій святих) на весь рік.
З того часу все подальше життя святителя Димитрія було присвячене виконанню цієї подвижницької, грандіозної за своїми масштабами праці. Робота вимагала величезного напруження сил, потрібно було зібрати й проаналізувати безліч розрізнених джерел і викласти їх мовою, гідною високого предмета викладення і водночас доступною усім вірянам. Божественна допомога не залишала святителя протягом його двадцятирічної праці. За свідченням преподобного, душа його наповнилася образами святих, які зміцнювали його дух і тіло, вселяли віру в благополучне завершення його благородної праці. Одночасно з цим преподобний Димитрій був настоятелем кількох монастирів (по черзі). Праці подвижника звернули на себе увагу патріарха Адріана.
Через важливість наукової праці та слабке здоров'я святитель отримав призначення в Ростов-Ярославський, куди прибув 1 березня 1702 року як митрополит Ростовський. Як і раніше, він продовжував невсипно дбати про зміцнення єдності Православної Церкви, ослабленої старообрядницьким розколом.
У його натхненних працях і проповідях багато поколінь богословів черпають духовні сили для творчості і молитви. Для всіх православних християн він залишається прикладом святого, аскетичного, нестяжательного життя. Після його смерті, що настала 28 жовтня 1709 року, у нього не знайшли ніякого майна, крім книг і рукописів.
Прирахування святителя Димитрія, митрополита Ростовського до лику святих відбулося 22 квітня 1757 року. Свято йому встановлено також 21 вересня, у день обретіння мощей.
Святитель Димитрій, митрополит Ростовський (у миру Данило Савич Туптало), народився в грудні 1651 року в містечку Макарове, недалеко від Києва, у благочестивій родині і виріс глибоко віруючим християнином. 1662 року, невдовзі після переїзду батьків до Києва, Данила віддали до Києво-Могилянської колегії, де вперше розкрилися обдарування і неабиякі здібності талановитого юнака. Він успішно вивчив грецьку й латинську мови та низку класичних наук. 9 липня 1668 року Данило прийняв чернецтво з ім'ям Димитрій, на честь великомученика Димитрія Солунського. До весни 1675 року він проходив чернечий послух у Київському Кириловому монастирі, де почалася його літературна і проповідницька діяльність. Чернігівський архієпископ Лазар (Баранович) висвятив Димитрія 23 травня 1675 року на ієромонаха. Протягом кількох років ієромонах Димитрій трудився, проповідуючи Слово Боже, у різних монастирях і храмах України, Литви та Білорусії. Деякий час він був ігуменом Максимівської обителі, а потім Батуринського Миколаївського монастиря, звідки 1684 року його викликали до Києво-Печерської Лаври. Настоятель Лаври архімандрит Варлаам (Ясинський), знаючи високу духовну налаштованість свого колишнього учня, його освіченість, схильність до наукової праці, а також безсумнівне літературне обдарування, доручив ієромонаху Димитрію складання Четііх-Міней (Житій святих) на весь рік.
З того часу все подальше життя святителя Димитрія було присвячене виконанню цієї подвижницької, грандіозної за своїми масштабами праці. Робота вимагала величезного напруження сил, потрібно було зібрати й проаналізувати безліч розрізнених джерел і викласти їх мовою, гідною високого предмета викладення і водночас доступною усім вірянам. Божественна допомога не залишала святителя протягом його двадцятирічної праці. За свідченням преподобного, душа його наповнилася образами святих, які зміцнювали його дух і тіло, вселяли віру в благополучне завершення його благородної праці. Одночасно з цим преподобний Димитрій був настоятелем кількох монастирів (по черзі). Праці подвижника звернули на себе увагу патріарха Адріана.
Через важливість наукової праці та слабке здоров'я святитель отримав призначення в Ростов-Ярославський, куди прибув 1 березня 1702 року як митрополит Ростовський. Як і раніше, він продовжував невсипно дбати про зміцнення єдності Православної Церкви, ослабленої старообрядницьким розколом.
У його натхненних працях і проповідях багато поколінь богословів черпають духовні сили для творчості і молитви. Для всіх православних християн він залишається прикладом святого, аскетичного, нестяжательного життя. Після його смерті, що настала 28 жовтня 1709 року, у нього не знайшли ніякого майна, крім книг і рукописів.
Прирахування святителя Димитрія, митрополита Ростовського до лику святих відбулося 22 квітня 1757 року. Свято йому встановлено також 21 вересня, у день обретіння мощей.