- 12.12.2023
- 195 Переглядів
13 грудня Православна Церква святкує пам'ять святого апостола Андрія Первозванного.
Святий апостол Андрій Первозваний першим з апостолів пішов за Христом, а потім привів до нього свого рідного брата, апостола Петра.
В юності майбутній апостол, який був родом з Віфсаїди, усією душею звернувся до Бога. Він не одружився і разом зі своїм братом займався рибальством. Коли над Ізраїлем пролунав голос святого пророка, Предтечі та Хрестителя Господнього Іоанна, Андрій став його найближчим учнем. Святий Іоанн Хреститель сам направив двох своїх учнів, майбутніх апостолів Андрія Первозванного та Іоанна Богослова, до Христа, вказавши, що Він є Агнець Божий.
Після Зішестя Святого Духа на апостолів, святий Андрій вирушив із проповіддю Слова Божого до східних країн. Пройшов Малу Азію, Фракію, Македонію, дійшов до Дунаю, пройшов узбережжя Чорного моря, Крим, Причорномор'я та Дніпром піднявся до місця, де стоїть тепер місто Київ. Тут він зупинявся біля Київських гір на ніч. Вставши вранці, він сказав учням, що були з ним: «Чи бачите ці гори? На цих горах засяє благодать Божа, буде велике місто, і Бог зведе багато церков».
Апостол піднявся на гори, благословив їх і поставив хрест. Помолившись, він піднявся ще вище Дніпром і дійшов до поселень слов'ян, де було засновано Новгород. Звідси апостол пройшов через землі варягів у Рим, для проповіді, і знову повернувся до Фракії, де у невеликому селищі Візантії, майбутньому могутньому Константинополі, заснував християнську Церкву.
На своєму шляху Первозванний апостол зазнав багато печалі та мук від язичників: його виганяли з міст, били. У Синопі його побили камінням, але, залишившись неушкодженим, вірний учень Христов невпинно ніс людям проповідь про Спасителя.
За молитвами апостола Господь творив чудеса. Працями святого апостола Андрія виникали християнські Церкви, яким він ставив єпископів та священство.
Останнім містом, куди прийшов Первозванний апостол і де йому судилося прийняти мученицьку кончину, було місто Патри. У цьому місці Господь явив через учня Свого багато чудес: недужні зцілилися, сліпі прозрівали. За молитвою апостола одужав тяжко хворий Сосій, знатний городянин; накладанням апостольських рук зцілилася Максимілла, дружина правителя Патрського, і його брат Стратоклій. Вчинені апостолом чудеса та його гаряче слово просвітили істинною вірою майже всіх громадян міста Патри.
Небагато залишалося язичників у Патрах, серед них був правитель міста Егеат. Апостол Андрій неодноразово звертався до нього зі словами Благовістя. Але навіть чудеса апостола не врозумляли Егеата. Святий апостол з любов'ю і смиренністю звертався до його душі, прагнучи відкрити йому християнську таємницю вічного життя, чудотворну силу Святого Хреста Господнього. Розгніваний Егеат наказав розіп'яти апостола. Язичник думав зганьбити проповідь святого Андрія, якщо віддасть його смерті на хресті, який прославляв апостол. З радістю прийняв святий Андрій Первозванний рішення правителя і з молитвою до Господа сам зійшов на місце страти. Щоб продовжити муки апостола, Егеат наказав не прибивати руки та ноги святого, а прив'язати їх до хреста. Два дні апостол з хреста навчав містян, що зібралися навколо. Люди, які слухали його, щиро співчували йому і зажадали зняти святого апостола з хреста. Злякавшись народного обурення, Егеат наказав припинити страту. Але святий апостол почав молитися, щоб Господь удостоїв його хресної смерті. Хоч як не намагалися воїни зняти апостола Андрія, руки їм не корилися. Розіп'ятий апостол, воздавши Богові хвалу, промовив: «Господи, Ісусе Христе, прийми дух мій».
Тоді яскраве сяйво Божественного світла висвітлило хрест і розп'ятого на ньому мученика. Коли сяйво зникло, святий апостол Андрій Первозванний вже віддав свою святу душу Господу. Максимілла, дружина правителя, зняла з хреста тіло Апостола і з честю поховала його.
Через кілька століть, за імператора Костянтина Великого, мощі святого апостола Андрія були урочисто перенесені до Константинополя і покладені в храмі Святих Апостолів поряд з мощами євангеліста Луки і апостола Тимофія.
Святий апостол Андрій Первозваний першим з апостолів пішов за Христом, а потім привів до нього свого рідного брата, апостола Петра.
В юності майбутній апостол, який був родом з Віфсаїди, усією душею звернувся до Бога. Він не одружився і разом зі своїм братом займався рибальством. Коли над Ізраїлем пролунав голос святого пророка, Предтечі та Хрестителя Господнього Іоанна, Андрій став його найближчим учнем. Святий Іоанн Хреститель сам направив двох своїх учнів, майбутніх апостолів Андрія Первозванного та Іоанна Богослова, до Христа, вказавши, що Він є Агнець Божий.
Після Зішестя Святого Духа на апостолів, святий Андрій вирушив із проповіддю Слова Божого до східних країн. Пройшов Малу Азію, Фракію, Македонію, дійшов до Дунаю, пройшов узбережжя Чорного моря, Крим, Причорномор'я та Дніпром піднявся до місця, де стоїть тепер місто Київ. Тут він зупинявся біля Київських гір на ніч. Вставши вранці, він сказав учням, що були з ним: «Чи бачите ці гори? На цих горах засяє благодать Божа, буде велике місто, і Бог зведе багато церков».
Апостол піднявся на гори, благословив їх і поставив хрест. Помолившись, він піднявся ще вище Дніпром і дійшов до поселень слов'ян, де було засновано Новгород. Звідси апостол пройшов через землі варягів у Рим, для проповіді, і знову повернувся до Фракії, де у невеликому селищі Візантії, майбутньому могутньому Константинополі, заснував християнську Церкву.
На своєму шляху Первозванний апостол зазнав багато печалі та мук від язичників: його виганяли з міст, били. У Синопі його побили камінням, але, залишившись неушкодженим, вірний учень Христов невпинно ніс людям проповідь про Спасителя.
За молитвами апостола Господь творив чудеса. Працями святого апостола Андрія виникали християнські Церкви, яким він ставив єпископів та священство.
Останнім містом, куди прийшов Первозванний апостол і де йому судилося прийняти мученицьку кончину, було місто Патри. У цьому місці Господь явив через учня Свого багато чудес: недужні зцілилися, сліпі прозрівали. За молитвою апостола одужав тяжко хворий Сосій, знатний городянин; накладанням апостольських рук зцілилася Максимілла, дружина правителя Патрського, і його брат Стратоклій. Вчинені апостолом чудеса та його гаряче слово просвітили істинною вірою майже всіх громадян міста Патри.
Небагато залишалося язичників у Патрах, серед них був правитель міста Егеат. Апостол Андрій неодноразово звертався до нього зі словами Благовістя. Але навіть чудеса апостола не врозумляли Егеата. Святий апостол з любов'ю і смиренністю звертався до його душі, прагнучи відкрити йому християнську таємницю вічного життя, чудотворну силу Святого Хреста Господнього. Розгніваний Егеат наказав розіп'яти апостола. Язичник думав зганьбити проповідь святого Андрія, якщо віддасть його смерті на хресті, який прославляв апостол. З радістю прийняв святий Андрій Первозванний рішення правителя і з молитвою до Господа сам зійшов на місце страти. Щоб продовжити муки апостола, Егеат наказав не прибивати руки та ноги святого, а прив'язати їх до хреста. Два дні апостол з хреста навчав містян, що зібралися навколо. Люди, які слухали його, щиро співчували йому і зажадали зняти святого апостола з хреста. Злякавшись народного обурення, Егеат наказав припинити страту. Але святий апостол почав молитися, щоб Господь удостоїв його хресної смерті. Хоч як не намагалися воїни зняти апостола Андрія, руки їм не корилися. Розіп'ятий апостол, воздавши Богові хвалу, промовив: «Господи, Ісусе Христе, прийми дух мій».
Тоді яскраве сяйво Божественного світла висвітлило хрест і розп'ятого на ньому мученика. Коли сяйво зникло, святий апостол Андрій Первозванний вже віддав свою святу душу Господу. Максимілла, дружина правителя, зняла з хреста тіло Апостола і з честю поховала його.
Через кілька століть, за імператора Костянтина Великого, мощі святого апостола Андрія були урочисто перенесені до Константинополя і покладені в храмі Святих Апостолів поряд з мощами євангеліста Луки і апостола Тимофія.