- 18.01.2024
- 133 Перегляда
Подія Хрещення Господнього описана в усіх чотирьох Євангеліях (Мф. 3:13-17; Мк. 1:9-11; Лк. 3:21-23; Ін. 1:33,34).
Останній пророк Старого Заповіту Іоанн, званий Предтечею, прийшов до берега річки Йордан, у якій іудеї зазвичай здійснювали релігійні обмивання. Майбутній пророк виріс у пустелі, вів аскетичне життя, носив грубий одяг із верблюжої вовни і харчувався сараною та диким медом. Господь покликав його з пустелі для проповіді єврейському народу. Тут, на Йордані, він почав говорити людям про покаяння і хрещення на відпущення гріхів. Тих, хто каявся у своїх гріхах, він хрестив у Йорданських водах. Це ще не було те таїнство Хрещення, яким ми його знаємо сьогодні, а був лише прообраз майбутнього таїнства – духовне приготування до прийняття Хрещення водою і Духом у майбутньому.
І ось до вод Йордану прийшов тридцятирічний Іісус Христос, Який сказав святому Іоанну хрестити Його. Здивований пророк, який дізнався за одкровенням згори, що перед ним стоїть не проста людина, а Син Божий, відповів Йому: “Мені треба хреститися від Тебе, і чи Ти приходиш до мене?” (Мф. 3:14) Але Спаситель сказав: “Так належить нам виконати всяку правду” (Мф. 3:15). У такий спосіб Христос показав людям приклад смирення і послуху Богові. Тоді Іоанн здійснив Хрещення Спасителя, в момент якого була явлена Пресвята Трійця: Господь Іісус Своєю плоттю занурився у воду, Дух Святий у вигляді голуба зійшов на Ісуса, а голос Бога Отця промовляв з небес: Цей є Син Мій Улюблений, в Котрому Моє благовоління (Мф. 3:17).
Після Свого Хрещення Спаситель пішов у пустелю для приготування до служіння людям – відкритої проповіді Євангелія.
Хрещення Господнє як святкова подія згадується вже в “Апостольських постановах і правилах”. Але на самому початку Хрещення і Різдво Христове були одним святом – Богоявленням.
Приблизно з кінця IV століття Хрещення Господнє стає окремим святом. Хоча в богослужінні й зараз можна побачити деяку єдність цих днів – обом святам передує Святвечір (суворо пісний день).
У перші століття християнства на свято Богоявлення існувала традиція хрестити новонавернених (оглашених), і цей день називали “днем Просвітництва” або “святом Світла” на знак того, що таїнство Хрещення очищає від гріха й просвіщає Світлом Христовим. З другої половини V століття свято Хрещення вже відзначають як окреме, а слово “Богоявлення” стає його синонімом, не торкаючись уже свята Різдва.
Останній пророк Старого Заповіту Іоанн, званий Предтечею, прийшов до берега річки Йордан, у якій іудеї зазвичай здійснювали релігійні обмивання. Майбутній пророк виріс у пустелі, вів аскетичне життя, носив грубий одяг із верблюжої вовни і харчувався сараною та диким медом. Господь покликав його з пустелі для проповіді єврейському народу. Тут, на Йордані, він почав говорити людям про покаяння і хрещення на відпущення гріхів. Тих, хто каявся у своїх гріхах, він хрестив у Йорданських водах. Це ще не було те таїнство Хрещення, яким ми його знаємо сьогодні, а був лише прообраз майбутнього таїнства – духовне приготування до прийняття Хрещення водою і Духом у майбутньому.
І ось до вод Йордану прийшов тридцятирічний Іісус Христос, Який сказав святому Іоанну хрестити Його. Здивований пророк, який дізнався за одкровенням згори, що перед ним стоїть не проста людина, а Син Божий, відповів Йому: “Мені треба хреститися від Тебе, і чи Ти приходиш до мене?” (Мф. 3:14) Але Спаситель сказав: “Так належить нам виконати всяку правду” (Мф. 3:15). У такий спосіб Христос показав людям приклад смирення і послуху Богові. Тоді Іоанн здійснив Хрещення Спасителя, в момент якого була явлена Пресвята Трійця: Господь Іісус Своєю плоттю занурився у воду, Дух Святий у вигляді голуба зійшов на Ісуса, а голос Бога Отця промовляв з небес: Цей є Син Мій Улюблений, в Котрому Моє благовоління (Мф. 3:17).
Після Свого Хрещення Спаситель пішов у пустелю для приготування до служіння людям – відкритої проповіді Євангелія.
Хрещення Господнє як святкова подія згадується вже в “Апостольських постановах і правилах”. Але на самому початку Хрещення і Різдво Христове були одним святом – Богоявленням.
Приблизно з кінця IV століття Хрещення Господнє стає окремим святом. Хоча в богослужінні й зараз можна побачити деяку єдність цих днів – обом святам передує Святвечір (суворо пісний день).
У перші століття християнства на свято Богоявлення існувала традиція хрестити новонавернених (оглашених), і цей день називали “днем Просвітництва” або “святом Світла” на знак того, що таїнство Хрещення очищає від гріха й просвіщає Світлом Христовим. З другої половини V століття свято Хрещення вже відзначають як окреме, а слово “Богоявлення” стає його синонімом, не торкаючись уже свята Різдва.