- 06.01.2024
- 103 Перегляда
Різдво Господа і Спаса нашого Іісуса Христа святкується 25 грудня (7 січня н. ст.).
Про Різдво Христове написано у двох Євангеліях – від Матфея та від Луки.
Сама історія майбутнього народження у світ Спасителя починається в той момент, коли Пречистій Діві Марії являється Архангел Божий Гавриїл. Про це ми читаємо в Євангелії від Луки:
Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою; Благословенна Ти між жонами. Вона ж, побачивши його, стривожилась від слів його і міркувала, що б то значило це привітання? І сказав їй Ангел: не бійся, Маріє! бо Ти знайшла благодать у Бога; і ось, зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім’я Йому Іісус. Він буде великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його; і царствуватиме над домом Якова повік, і Царству Його не буде кінця (Лк. 1:28-33).
Будучи чистою і непорочною дівою, збентежена Марія запитує Архангела про те, яким чином це може з Нею статися. Відповідь була такою: Дух Святий зійде на Тебе, і cила Всевишнього осінить Тебе; тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим (Лк. 1:35).
Покірна волі Божій і вихована в послуху Йому, Діва Марія лише вимовляє: Я – Раба Господня; хай буде Мені по слову твоєму (Лк. 1:38).
Різдво Христове – одне з дванадцяти великих свят Православної Церкви. Але перші згадки про святкування цієї події відносяться до IV століття. У 360 році римський єпископ Ліберій згадував свято Різдва. У II столітті про народження Спасителя говорили в контексті події Богоявлення, яка включала в себе цілих три події – народження Іісуса Христа, принесення дарів і Хрещення Господнє. У старовинних требниках Різдво Христове мало назву “Зимовий Великдень”.
Тодішній імператор Октавіан Август вирішує зробити перепис усього народу своїх земель. Землі Палестини тоді входили до складу Римської імперії. У єврейського народу було заведено вести перепис по колінах і родах; а всяке коліно і рід мали свої конкретні прабатьківські місця. Тож праведному Іосифу і його дружині Діві Марії потрібно було йти до Вифлеєма – міста Давида, з роду якого вони й походили.
Зі Святого Письма ми знаємо, що наш Спаситель народився не в царських покоях, а в хліві для худоби. Іншого місця для Нього не знайшлося в усьому місті та його околицях. Першими про Різдво Христове дізнаються пастухи, які охороняли свої отари на полі неподалік від місця народження Спасителя. До них з’являється Ангел Господній і каже: Нині народився вам у місті Давидовому Спаситель (Лк. 2:34). Першими, кому було дано побачити Спасителя світу, були зовсім прості люди. Але вони не були єдиними. Волхви Мельхіор, Бальтазар і Гаспар також побачили в новій зірці, що з’явилася на небосхилі, найбільшу подію, на яку всі чекали – народження Спасителя світу. Дивлячись на цю зірку, вони вирушають шукати те місце, де з’явився Спаситель, і приносять Йому дари: золото – як цареві, ладан – як священикові і смирну – особливі пахощі, якими було заведено помазувати тіла покійних. Поява волхвів біля колиски Спасителя говорить про те, що Він прийшов до всіх людей без винятку.
Свято Різдва Христового - це свято примирення людини з Богом, провісник спокутного подвигу Сина Божого та оновлення ураженої гріхопадінням прабатьків людської природи. Не випадково тому день Різдва - другий за значимістю після Великодня.
Про Різдво Христове написано у двох Євангеліях – від Матфея та від Луки.
Сама історія майбутнього народження у світ Спасителя починається в той момент, коли Пречистій Діві Марії являється Архангел Божий Гавриїл. Про це ми читаємо в Євангелії від Луки:
Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою; Благословенна Ти між жонами. Вона ж, побачивши його, стривожилась від слів його і міркувала, що б то значило це привітання? І сказав їй Ангел: не бійся, Маріє! бо Ти знайшла благодать у Бога; і ось, зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім’я Йому Іісус. Він буде великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його; і царствуватиме над домом Якова повік, і Царству Його не буде кінця (Лк. 1:28-33).
Будучи чистою і непорочною дівою, збентежена Марія запитує Архангела про те, яким чином це може з Нею статися. Відповідь була такою: Дух Святий зійде на Тебе, і cила Всевишнього осінить Тебе; тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим (Лк. 1:35).
Покірна волі Божій і вихована в послуху Йому, Діва Марія лише вимовляє: Я – Раба Господня; хай буде Мені по слову твоєму (Лк. 1:38).
Різдво Христове – одне з дванадцяти великих свят Православної Церкви. Але перші згадки про святкування цієї події відносяться до IV століття. У 360 році римський єпископ Ліберій згадував свято Різдва. У II столітті про народження Спасителя говорили в контексті події Богоявлення, яка включала в себе цілих три події – народження Іісуса Христа, принесення дарів і Хрещення Господнє. У старовинних требниках Різдво Христове мало назву “Зимовий Великдень”.
Тодішній імператор Октавіан Август вирішує зробити перепис усього народу своїх земель. Землі Палестини тоді входили до складу Римської імперії. У єврейського народу було заведено вести перепис по колінах і родах; а всяке коліно і рід мали свої конкретні прабатьківські місця. Тож праведному Іосифу і його дружині Діві Марії потрібно було йти до Вифлеєма – міста Давида, з роду якого вони й походили.
Зі Святого Письма ми знаємо, що наш Спаситель народився не в царських покоях, а в хліві для худоби. Іншого місця для Нього не знайшлося в усьому місті та його околицях. Першими про Різдво Христове дізнаються пастухи, які охороняли свої отари на полі неподалік від місця народження Спасителя. До них з’являється Ангел Господній і каже: Нині народився вам у місті Давидовому Спаситель (Лк. 2:34). Першими, кому було дано побачити Спасителя світу, були зовсім прості люди. Але вони не були єдиними. Волхви Мельхіор, Бальтазар і Гаспар також побачили в новій зірці, що з’явилася на небосхилі, найбільшу подію, на яку всі чекали – народження Спасителя світу. Дивлячись на цю зірку, вони вирушають шукати те місце, де з’явився Спаситель, і приносять Йому дари: золото – як цареві, ладан – як священикові і смирну – особливі пахощі, якими було заведено помазувати тіла покійних. Поява волхвів біля колиски Спасителя говорить про те, що Він прийшов до всіх людей без винятку.
Свято Різдва Христового - це свято примирення людини з Богом, провісник спокутного подвигу Сина Божого та оновлення ураженої гріхопадінням прабатьків людської природи. Не випадково тому день Різдва - другий за значимістю після Великодня.