- 06.01.2023
- 150 Переглядів
7 січня – Різдво Господа Бога і Спаса нашого Іісуса Христа.
Господь наш Іісус Христос, Спаситель світу, народився від Пресвятої Діви Марії за царювання імператора Августа (Октавія) в місті Вифлеємі. Август наказав зробити всенародний перепис у всій своїй імперії, до якої належала тоді й Палестина. У євреїв був звичай вести народні переписи за колінами, племенами і родами, кожне коліно і рід мали свої певні міста і прабатьківські місця, тому Преблагословенна Діва і праведний Йосип, як такі, що походили з роду Давида, мусили йти до Віфлеєма (міста Давида), щоб внести і свої імена до списку підданих кесаря.
У Вифлеємі вони не знайшли вже жодного вільного місця в міських готелях. У вапняковій печері, призначеній для стійла, серед сіна і соломи, розкиданих для корму і підстилки худобі, далеко від постійного місця проживання, серед чужих людей, в холодну зимову ніч, в обстановці, позбавленій не лише земної величі, а й навіть звичайної зручності, - народилася Боголюдина, Спаситель світу.
"Таїнство дивне бачу і преславне, - зі здивуванням оспівує Свята Церква, - Небо - вертеп; Престол Херувимський - Діву; ясла - вмістилище, в них же лежатиме невмістимий Христос Бог" (ірмос 9-ї пісні канону). Пресвята Діва, яка безболісно народила Богонемовля, Сама, без сторонньої допомоги, "повила Його і поклала в яслах" (Лк. 2).
Серед опівнічної тиші, коли все людство було охоплене глибоким гріховним сном, звістку про Різдво Спасителя світу почули пастухи, які перебували на нічній варті біля своєї отари. Їм постав Ангел Господній і сказав: "Не бійтеся: се бо благовіствую вам радість велику, яже буде всім людям, яко народився вам днесь Спаситель, Христос Господь, у граді Давидовому", і смиренні пастирі першими удостоїлися вклонитися Йому.
Крім ангельського благовістя вифлеємським пастирям, Різдво Христове дивовижною зіркою сповіщене було волхвам-звіздарям, і в особі східних мудреців увесь язичницький світ, незримо для нього самого, схилив свої коліна перед істинним Спасителем світу, Боголюдиною. Увійшовши до печери, де було Немовля, волхви - " Упавши, вклонилися Йому, і, відкривши скарби свої, принесли Йому дари - золото, лидан і смирну" (Мф. 2, 11).
На спомин Різдва у плоті Господа нашого Ісуса Христа встановлене Церквою свято. Початок його належить до часів Апостолів.
День Різдва Христового здавна причислений Церквою до великих двунадесятих свят. Згідно з Божественним свідченням Євангелія, отці Церкви у своїх Богомудрих писаннях зображують свято Різдва Христового як найбільше, всесвітнє і найрадісніше, що служить початком і підґрунтям для інших свят.
Господь наш Іісус Христос, Спаситель світу, народився від Пресвятої Діви Марії за царювання імператора Августа (Октавія) в місті Вифлеємі. Август наказав зробити всенародний перепис у всій своїй імперії, до якої належала тоді й Палестина. У євреїв був звичай вести народні переписи за колінами, племенами і родами, кожне коліно і рід мали свої певні міста і прабатьківські місця, тому Преблагословенна Діва і праведний Йосип, як такі, що походили з роду Давида, мусили йти до Віфлеєма (міста Давида), щоб внести і свої імена до списку підданих кесаря.
У Вифлеємі вони не знайшли вже жодного вільного місця в міських готелях. У вапняковій печері, призначеній для стійла, серед сіна і соломи, розкиданих для корму і підстилки худобі, далеко від постійного місця проживання, серед чужих людей, в холодну зимову ніч, в обстановці, позбавленій не лише земної величі, а й навіть звичайної зручності, - народилася Боголюдина, Спаситель світу.
"Таїнство дивне бачу і преславне, - зі здивуванням оспівує Свята Церква, - Небо - вертеп; Престол Херувимський - Діву; ясла - вмістилище, в них же лежатиме невмістимий Христос Бог" (ірмос 9-ї пісні канону). Пресвята Діва, яка безболісно народила Богонемовля, Сама, без сторонньої допомоги, "повила Його і поклала в яслах" (Лк. 2).
Серед опівнічної тиші, коли все людство було охоплене глибоким гріховним сном, звістку про Різдво Спасителя світу почули пастухи, які перебували на нічній варті біля своєї отари. Їм постав Ангел Господній і сказав: "Не бійтеся: се бо благовіствую вам радість велику, яже буде всім людям, яко народився вам днесь Спаситель, Христос Господь, у граді Давидовому", і смиренні пастирі першими удостоїлися вклонитися Йому.
Крім ангельського благовістя вифлеємським пастирям, Різдво Христове дивовижною зіркою сповіщене було волхвам-звіздарям, і в особі східних мудреців увесь язичницький світ, незримо для нього самого, схилив свої коліна перед істинним Спасителем світу, Боголюдиною. Увійшовши до печери, де було Немовля, волхви - " Упавши, вклонилися Йому, і, відкривши скарби свої, принесли Йому дари - золото, лидан і смирну" (Мф. 2, 11).
На спомин Різдва у плоті Господа нашого Ісуса Христа встановлене Церквою свято. Початок його належить до часів Апостолів.
День Різдва Христового здавна причислений Церквою до великих двунадесятих свят. Згідно з Божественним свідченням Євангелія, отці Церкви у своїх Богомудрих писаннях зображують свято Різдва Христового як найбільше, всесвітнє і найрадісніше, що служить початком і підґрунтям для інших свят.