- 27.07.2022
- 283 Перегляда
28 липня святкується пам’ять святого рівноапостольного Великого князя Володимира, у Святому Хрещенні Василія.
Святий князь Володимир - онук святої рівноапостольної княгині Ольги та син князя Святослава Ігоровича. У ранньому віці святий князь Володимир був запрошений на правління новгородцями, а у 980 році почав княжити у Києві. У 981 році він здобув велику перемогу над польським князем Мешком І і повернув захоплені ним західноруські пограничні міста Перемишль, Белз, Волинь, Холм та Червень. Князь Володимир був мудрим правителем та хоробрим воїном, але найголовнішою справою його життя було запровадження на Русі християнства.
Зібравши чисельне військо, Володимир вирушив на південь та відвоював грецьке місто Херсонес у Криму. Від візантійських імператорів Василія та Костянтина князь-язичник вимагав руки їхньої сестри, царівни Анни. У разі відмови він погрожував завоювати столицю Візантії - Царгород. Імператори погодились видати свою сестру за Володимира, але за умови, що той прийме християнську віру.
Після свого хрещення та одруження із царівною Анною князь повернувся до Києва, де відпустив усіх своїх чисельних жінок та наложниць, охрестив синів, знищив ідолів, а найважливішого з них, Перуна, звелів скинути у Дніпро. Багато бояр і дружинників, наслідуючи князя, прийняли хрещення.
1 серпня 988 року, освятивши молитвою води Дніпра, грецьке духовенство, очолюване першим Митрополитом Київським святителем Михаїлом, охрестило велику кількість киян, що зібралися на березі річки, яка стала духовною купіллю нашого народу.
Прийняття християнської віри сприяло об’єднанню давньоруських земель, розквіту християнської культури, розвитку писемності, архітектури, створенню шкіл. Сам князь Володимир, прийнявши християнство, дуже змінився: став привітним та лагідним, будував лікарні та притулки для бідних, відпускав на волю рабів, влаштовував трапези для знедолених.
Святий рівноапостольний князь Володимир сприяв поширенню християнства по всій Русі. За свідоцтвом “Повісті времяних літ”, князь Володимир “повелі рубити церкви і поставляти по містам, іде же стояху кумири... І нача ставити по градом церкви..., і люди на крещеніє приводити по всім градом і селом”. За сприяння князя Володимира, його синів та митрополитів Київських Михаїла і Леонтія, були утворені єпископські кафедри у Новгороді, Чернігові, Ростові, Білгороді.
Помер святий князь Володимир 15 липня 1015 року і був похований у збудованій ним Десятинній церкві. У 1635 році святитель Петро Могила, Митрополит Київський і Галицький, віднайшов під руїнами Десятинної церкви чесну главу святого князя. Вона зберігалася в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври до його зруйнування у 1943 році. Нині частка мощей Хрестителя Русі зберігається у храмі всіх Преподобних Печерських Києво-Печерської Лаври.
Святий князь Володимир - онук святої рівноапостольної княгині Ольги та син князя Святослава Ігоровича. У ранньому віці святий князь Володимир був запрошений на правління новгородцями, а у 980 році почав княжити у Києві. У 981 році він здобув велику перемогу над польським князем Мешком І і повернув захоплені ним західноруські пограничні міста Перемишль, Белз, Волинь, Холм та Червень. Князь Володимир був мудрим правителем та хоробрим воїном, але найголовнішою справою його життя було запровадження на Русі християнства.
Зібравши чисельне військо, Володимир вирушив на південь та відвоював грецьке місто Херсонес у Криму. Від візантійських імператорів Василія та Костянтина князь-язичник вимагав руки їхньої сестри, царівни Анни. У разі відмови він погрожував завоювати столицю Візантії - Царгород. Імператори погодились видати свою сестру за Володимира, але за умови, що той прийме християнську віру.
Після свого хрещення та одруження із царівною Анною князь повернувся до Києва, де відпустив усіх своїх чисельних жінок та наложниць, охрестив синів, знищив ідолів, а найважливішого з них, Перуна, звелів скинути у Дніпро. Багато бояр і дружинників, наслідуючи князя, прийняли хрещення.
1 серпня 988 року, освятивши молитвою води Дніпра, грецьке духовенство, очолюване першим Митрополитом Київським святителем Михаїлом, охрестило велику кількість киян, що зібралися на березі річки, яка стала духовною купіллю нашого народу.
Прийняття християнської віри сприяло об’єднанню давньоруських земель, розквіту християнської культури, розвитку писемності, архітектури, створенню шкіл. Сам князь Володимир, прийнявши християнство, дуже змінився: став привітним та лагідним, будував лікарні та притулки для бідних, відпускав на волю рабів, влаштовував трапези для знедолених.
Святий рівноапостольний князь Володимир сприяв поширенню християнства по всій Русі. За свідоцтвом “Повісті времяних літ”, князь Володимир “повелі рубити церкви і поставляти по містам, іде же стояху кумири... І нача ставити по градом церкви..., і люди на крещеніє приводити по всім градом і селом”. За сприяння князя Володимира, його синів та митрополитів Київських Михаїла і Леонтія, були утворені єпископські кафедри у Новгороді, Чернігові, Ростові, Білгороді.
Помер святий князь Володимир 15 липня 1015 року і був похований у збудованій ним Десятинній церкві. У 1635 році святитель Петро Могила, Митрополит Київський і Галицький, віднайшов під руїнами Десятинної церкви чесну главу святого князя. Вона зберігалася в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври до його зруйнування у 1943 році. Нині частка мощей Хрестителя Русі зберігається у храмі всіх Преподобних Печерських Києво-Печерської Лаври.