- 29.10.2022
- 165 Переглядів
30 жовтня Православна Церква вшановує пророка Осію.
Пророк Осія - біблійний пророк (перший із 12-ти малих пророків), автор Книги Осії. Жив і пророкував у Самарії (столиця Північного Ізраїльського царства) за часів царя Єровоама II до загибелі Ізраїлю в 722г. до Р.Х. Осія був молодшим сучасником пророка Амоса.
Про життя Осії ми майже нічого не знаємо; він увійшов у старозавітну історію виключно як автор своєї Книги, яку називають старозавітним Євангелієм.
Осія походив із коліна Іссахарова. За деякими припущеннями, він був левітом чи священиком: йому добре знайомий побут духовенства. Але з того, як Осія говорить про священиків, можна зробити висновок, що він належав до релігійної опозиції, до людей, які усвідомили духовну кризу Ізраїлю і не бажали миритися із застоєм та виродженням віри.
Осія був одружений, за наказом Божим, на розпусній жінці на ім'я Гомер, яку дуже любив. Вони мали дітей. Однак його сімейне життя було нещасним: невірна дружина принесла йому жорстокі страждання своїми зрадами. За звичаєм Осія міг звернутися до суду, який суворо карав невірних дружин, але любов не дозволила йому зробити це. Осія не побажав віддати невірну дружину суду і був готовий пробачити її.
Ця життєва драма дала пророку тему для притчі, де Ізраїль представлений у вигляді невірної дружини. Це було цілком у дусі пророків. Вони часто використовували символічні дії, щоби привернути увагу народу до своєї проповіді. Блудниця Гомер – народ ізраїльський, діти блудниці – сучасне пророку покоління Ізраїлю. Злочинне життя Гомері – образ ідолопоклонницького життя Ізраїлю, символічні імена дітей її – Ізреель (Бог розсіє, Бог посіє), Лорухама (Непомилована), Лоаммі (не Мій народ) – передбачення майбутньої долі народу, поетапне відпадання Ізраїлю від Бога.
Осія не в змозі довго миритися з падінням дружини і повернув її в будинок. Таким чином, розрив між подружжям закінчився примиренням. У цьому Осія також побачив символ примирення Ізраїлю з Богом.
Пророк Осія жив у бунтівний і тяжкий для своєї країни час, час палацових переворотів (пророк пережив кількох царів), зіпсованих звичаїв, ідолопоклонства, брехні, обману, крадіжки, гноблення, розпусти тощо.
І тут з'явився Осія зі своєю проповіддю із закликом покаятися і повернутися до Єдиного Бога. Викриваючи беззаконня мешканців Ізраїлю, пророк сповіщав прийдешні лиха від іноплемінників і переселення в асирійський полон. Осія прямо говорив, що Господь відвернеться від євреїв і покличе в Царство своє язичників, які вірують у нього. Саме Осії належить фраза, що стала особливо знаменитою, що відображає віру в воскресіння і порятунок людей через спокутування їхніх гріхів Сином Людським: «Смерть! де твоє жало? пекло! де твоя перемога? (Осія 13:14). Але пророка не хотіли слухати.
Його називають пророком Божої любові. Моральні страждання, через які пройшов пророк, не лише вплинули на його Книгу, а й стали внутрішнім досвідом душі. Йому було дано пережити особисту трагедію нерозділеного кохання, трагедію зради та самотності для того, щоб осягнути таємницю Божественної Любові та Страждання. Через болісний досвід його особистої трагедії він зрозумів драму «Бог – людина»: що відчуває Господь, якого зраджує Його народ.
Пророк Осія каже слово, якого ще не чуло людське вухо: він вперше відкрив світові, що Бог – не тільки грізний і караючий Суддя, як думали раніше, але перш за все – Батько, сповнений любові та милосердя. Ця ж якість – милосердя – потрібна і від людини. Пророк Осія висловив найголовніше щодо Бога і людини: «Бо Я ласки хочу, а не жертви» (Ос.6:6, пор. Мт.9:13). Бог є любов. Ця новозавітна істина вперше прозвучала за вісім століть до приходу на землю Доброго Пастиря.
Книга пророка Осії є коротким викладом його промов без дотримання будь-якої системи і не в хронологічному порядку.
Основна тема книги Осії – це заповіт між Богом та Ізраїлем. Завіт представляється як шлюбний союз. Осія перший ввів у біблійну традицію символ шлюбу для розкриття таємниці стосунків Бога з людиною. У шлюбі є і обов'язок, і зобов'язання, але сутність його - в таємничому єднанні двох істот, в основі якого - ЛЮБОВ. Бог уклав цей союз з Ізраїлем через любов, яку Він неодноразово доводив справою: Бог вивів ізраїльтян з Єгипту (Ос.2:1), дарував їм закон (Ос.8:12), врятував від ворогів (Ос.7:13) дав пророків (Ос.11:2), вилив інші милості (Ос.12:19). Бог залишився вірним у всьому. Ізраїль порушив шлюбний союз, став блудником (глави 1-3), майже відразу після укладання союзу звернувся до ідолів (Ос.4:17), поклонявся Ваал-Фегору (Ос.2:15, Ос.11:2), приносив жертви ідолам (Ос.8:2).
Відступництво Ізраїлю є зрада Богу, подібна до подружньої зради. Це «блудодіяння» неминуче спричиняє кару. Символом розірвання завіту між Богом та Ізраїлем є розлучення. Народ (невірна дружина), відпавши від Бога, буде розорений та вигнаний із меж землі Господньої. Але любов Божа виявляється сильнішою за людський гріх. Як люблячий чоловік відчинив двері «жіні-блудниці», що розкаялася, так і Господь прийме Ізраїль після покаяння. Прощення ознаменується відновленням Завіту. Люди більше не шукатимуть порятунку в ідолах, у земній політиці, бо милість Господня знову повернеться до них. Навіть природа перетвориться і стане, як за днів Едему — доброзичливою і лагідною (Ос.2:18).
Така й релігійна віра. В її основі лежить не так обов'язок або зобов'язання, скільки насамперед любов до Бога. Але це кохання вимагає морального служіння, яке не можна підмінити обрядами та дарами. «Бо Я ласки хочу, а не жертви і Богопізнання більше, ніж всеспалення» (Ос. 6:6). Пророк Осія змушує нас ще раз критично оцінити свій шлях та духовний стан.
Пророк Осія прожив довго, його пророче служіння тривало понад 60 років. За переказами, він помер у Вавилоні, а був похований у верхній Галілеї. Помер він у глибокій старості за 820 років до Різдва Христового.
Пророк Осія - біблійний пророк (перший із 12-ти малих пророків), автор Книги Осії. Жив і пророкував у Самарії (столиця Північного Ізраїльського царства) за часів царя Єровоама II до загибелі Ізраїлю в 722г. до Р.Х. Осія був молодшим сучасником пророка Амоса.
Про життя Осії ми майже нічого не знаємо; він увійшов у старозавітну історію виключно як автор своєї Книги, яку називають старозавітним Євангелієм.
Осія походив із коліна Іссахарова. За деякими припущеннями, він був левітом чи священиком: йому добре знайомий побут духовенства. Але з того, як Осія говорить про священиків, можна зробити висновок, що він належав до релігійної опозиції, до людей, які усвідомили духовну кризу Ізраїлю і не бажали миритися із застоєм та виродженням віри.
Осія був одружений, за наказом Божим, на розпусній жінці на ім'я Гомер, яку дуже любив. Вони мали дітей. Однак його сімейне життя було нещасним: невірна дружина принесла йому жорстокі страждання своїми зрадами. За звичаєм Осія міг звернутися до суду, який суворо карав невірних дружин, але любов не дозволила йому зробити це. Осія не побажав віддати невірну дружину суду і був готовий пробачити її.
Ця життєва драма дала пророку тему для притчі, де Ізраїль представлений у вигляді невірної дружини. Це було цілком у дусі пророків. Вони часто використовували символічні дії, щоби привернути увагу народу до своєї проповіді. Блудниця Гомер – народ ізраїльський, діти блудниці – сучасне пророку покоління Ізраїлю. Злочинне життя Гомері – образ ідолопоклонницького життя Ізраїлю, символічні імена дітей її – Ізреель (Бог розсіє, Бог посіє), Лорухама (Непомилована), Лоаммі (не Мій народ) – передбачення майбутньої долі народу, поетапне відпадання Ізраїлю від Бога.
Осія не в змозі довго миритися з падінням дружини і повернув її в будинок. Таким чином, розрив між подружжям закінчився примиренням. У цьому Осія також побачив символ примирення Ізраїлю з Богом.
Пророк Осія жив у бунтівний і тяжкий для своєї країни час, час палацових переворотів (пророк пережив кількох царів), зіпсованих звичаїв, ідолопоклонства, брехні, обману, крадіжки, гноблення, розпусти тощо.
І тут з'явився Осія зі своєю проповіддю із закликом покаятися і повернутися до Єдиного Бога. Викриваючи беззаконня мешканців Ізраїлю, пророк сповіщав прийдешні лиха від іноплемінників і переселення в асирійський полон. Осія прямо говорив, що Господь відвернеться від євреїв і покличе в Царство своє язичників, які вірують у нього. Саме Осії належить фраза, що стала особливо знаменитою, що відображає віру в воскресіння і порятунок людей через спокутування їхніх гріхів Сином Людським: «Смерть! де твоє жало? пекло! де твоя перемога? (Осія 13:14). Але пророка не хотіли слухати.
Його називають пророком Божої любові. Моральні страждання, через які пройшов пророк, не лише вплинули на його Книгу, а й стали внутрішнім досвідом душі. Йому було дано пережити особисту трагедію нерозділеного кохання, трагедію зради та самотності для того, щоб осягнути таємницю Божественної Любові та Страждання. Через болісний досвід його особистої трагедії він зрозумів драму «Бог – людина»: що відчуває Господь, якого зраджує Його народ.
Пророк Осія каже слово, якого ще не чуло людське вухо: він вперше відкрив світові, що Бог – не тільки грізний і караючий Суддя, як думали раніше, але перш за все – Батько, сповнений любові та милосердя. Ця ж якість – милосердя – потрібна і від людини. Пророк Осія висловив найголовніше щодо Бога і людини: «Бо Я ласки хочу, а не жертви» (Ос.6:6, пор. Мт.9:13). Бог є любов. Ця новозавітна істина вперше прозвучала за вісім століть до приходу на землю Доброго Пастиря.
Книга пророка Осії є коротким викладом його промов без дотримання будь-якої системи і не в хронологічному порядку.
Основна тема книги Осії – це заповіт між Богом та Ізраїлем. Завіт представляється як шлюбний союз. Осія перший ввів у біблійну традицію символ шлюбу для розкриття таємниці стосунків Бога з людиною. У шлюбі є і обов'язок, і зобов'язання, але сутність його - в таємничому єднанні двох істот, в основі якого - ЛЮБОВ. Бог уклав цей союз з Ізраїлем через любов, яку Він неодноразово доводив справою: Бог вивів ізраїльтян з Єгипту (Ос.2:1), дарував їм закон (Ос.8:12), врятував від ворогів (Ос.7:13) дав пророків (Ос.11:2), вилив інші милості (Ос.12:19). Бог залишився вірним у всьому. Ізраїль порушив шлюбний союз, став блудником (глави 1-3), майже відразу після укладання союзу звернувся до ідолів (Ос.4:17), поклонявся Ваал-Фегору (Ос.2:15, Ос.11:2), приносив жертви ідолам (Ос.8:2).
Відступництво Ізраїлю є зрада Богу, подібна до подружньої зради. Це «блудодіяння» неминуче спричиняє кару. Символом розірвання завіту між Богом та Ізраїлем є розлучення. Народ (невірна дружина), відпавши від Бога, буде розорений та вигнаний із меж землі Господньої. Але любов Божа виявляється сильнішою за людський гріх. Як люблячий чоловік відчинив двері «жіні-блудниці», що розкаялася, так і Господь прийме Ізраїль після покаяння. Прощення ознаменується відновленням Завіту. Люди більше не шукатимуть порятунку в ідолах, у земній політиці, бо милість Господня знову повернеться до них. Навіть природа перетвориться і стане, як за днів Едему — доброзичливою і лагідною (Ос.2:18).
Така й релігійна віра. В її основі лежить не так обов'язок або зобов'язання, скільки насамперед любов до Бога. Але це кохання вимагає морального служіння, яке не можна підмінити обрядами та дарами. «Бо Я ласки хочу, а не жертви і Богопізнання більше, ніж всеспалення» (Ос. 6:6). Пророк Осія змушує нас ще раз критично оцінити свій шлях та духовний стан.
Пророк Осія прожив довго, його пророче служіння тривало понад 60 років. За переказами, він помер у Вавилоні, а був похований у верхній Галілеї. Помер він у глибокій старості за 820 років до Різдва Христового.