- 08.10.2022
- 203 Перегляда
9 жовтня Православна Церква святкує преставлення апостола та євангеліста Іоана Богослова.
Святий апостол і євангеліст Іоан Богослов був сином Зеведея та Саломії – дочки святого Йосипа Обручника. Одночасно зі своїм старшим братом Яковом він був покликаний Господом нашим Ісусом Христом до Своїх учнів на Геннісаретському озері. Залишивши свого батька, обидва брати пішли за Господом.
Спаситель любив Іоана за жертовну любов і незайману чистоту. Апостол не розлучався з Господом і був одним із трьох учнів, яких Він особливо наблизив до Себе. Святий Іоан Богослов був присутнім при воскресінні Господом дочки Іаїра і був свідком Преображення Господнього на Фаворі. Під час Таємної Вечері він лежав поруч із Господом і за знаком апостола Петра, притулившись до грудей Спасителя, спитав про зрадника. Апостол Іоан слідував за Господом, коли Його, зв'язаного, вели з Гефсиманського саду на суд беззаконних первосвящеників Анни та Каіафи, він же знаходився у архієрейському дворі при допитах свого Божественного Вчителя і невідступно слідував за Ним хресним шляхом.
Біля підніжжя Хреста він плакав разом з Божою Матір'ю і почув звернені до Неї з висоти Хреста слова Розіп'ятого Господа: "Жінко, це син Твій" і до нього: "Це Мати твоя" (Ів. 19, 26, 27). З цього часу апостол Іоан, як люблячий син, дбав про Пресвяту Діву Марію і служив їй до її Успіння, нікуди не відлучаючись із Єрусалиму.
Після Успіння Божої Матері апостол Іоан, по жеребу, що випав йому, попрямував до Ефесу та інших Малоазійських міст для проповіді Євангелія, взявши з собою свого учня Прохора. Там апостол Іоан невпинно проповідував язичникам про Христа. Його проповідь супроводжувалася численними і великими чудесами, тож кількість тих, хто повірив, збільшувалася з кожним днем. Саме тоді почалося гоніння на християн імператором Нероном (56 - 68). Апостола Іоана відвели на суд до Риму. За сповідання віри в Господа Ісуса Христа його було засуджено на смерть, але Господь зберіг Свого обранця. Апостол випив запропоновану йому чашу зі смертельною отрутою і залишився живим, потім вийшов неушкодженим із казана з киплячою олією, в яку його було кинуто за наказом мучителя. Після цього апостола Іоана заслали в ув'язнення на острів Патмос, де він прожив багато років. Дорогою до місця заслання апостол Іоан звершив багато чудес. На острові Патмос проповідь, що супроводжувалася чудесами, привернула до нього всіх мешканців острова, яких апостол Іоан просвітив світлом Євангелія. Він вигнав численних бісів з ідольських капищ і зцілив багато хворих.
Одного разу апостол Іоан пішов зі своїм учнем Прохором на пустельну гору, де наклав на себе триденний пост. Під час молитви апостола гора затряслася, загримів грім. Прохор у страху впав на землю. Апостол Іоан підняв його і наказав записувати те, що він говоритиме. "Аз є Альфа і Омега, початок і кінець, говорить Господь, Сий і Іже бе і Грядий, Вседержитель" (Одкр. 1, 8), - проголошував Дух Божий через святого апостола. Так близько 67 року було написано Книгу Одкровення (Апокаліпсис) святого апостола Іоана Богослова. У цій книзі розкрито таємниці Церкви та кінця світу.
Після тривалого заслання апостол Іоан отримав свободу і повернувся до Ефесу, де продовжував свою діяльність, навчаючи християн остерігатися лжевчителів та їх лжевчень. Близько 95 року апостол Іоан написав у Ефесі Євангеліє. Він закликав усіх християн любити Господа та один одного і цим виконати Христові заповіді. Апостолом любові називає Церква святого Іоанна, бо він постійно навчав, що без любові людина не може наблизитись до Бога. У трьох Посланнях, написаних апостолом Іваном, йдеться про значення любові до Бога та ближніх.
Святий апостол Іоанн помер у віці ста з лишком років. Він набагато пережив усіх інших очевидців Господа, довго залишаючись єдиним живим свідком земних шляхів Спасителя.
Коли настав час відходу апостола Іоана до Бога, він пішов за межі Ефесу з сімома своїми учнями і наказав приготувати собі в землі хрестоподібну могилу, в яку ліг, сказавши учням, щоб вони засипали його землею. Учні з плачем цілували свого улюбленого наставника, але, не наважуючись не послухатися, виконали його наказ. Вони закрили обличчя святого платом та закопали могилу. Дізнавшись про це, решта учнів апостола прийшли до місця його поховання і розкопали могилу, але нічого в ній не знайшли.
Щороку з могили святого апостола Іоанна 8-го травня виступав тонкий порох, який віруючі збирали та зцілювалися ним від хвороб. Тому Церква святкує пам'ять святого апостола Іоанна Богослова ще й 8 травня.
Святий апостол і євангеліст Іоан Богослов був сином Зеведея та Саломії – дочки святого Йосипа Обручника. Одночасно зі своїм старшим братом Яковом він був покликаний Господом нашим Ісусом Христом до Своїх учнів на Геннісаретському озері. Залишивши свого батька, обидва брати пішли за Господом.
Спаситель любив Іоана за жертовну любов і незайману чистоту. Апостол не розлучався з Господом і був одним із трьох учнів, яких Він особливо наблизив до Себе. Святий Іоан Богослов був присутнім при воскресінні Господом дочки Іаїра і був свідком Преображення Господнього на Фаворі. Під час Таємної Вечері він лежав поруч із Господом і за знаком апостола Петра, притулившись до грудей Спасителя, спитав про зрадника. Апостол Іоан слідував за Господом, коли Його, зв'язаного, вели з Гефсиманського саду на суд беззаконних первосвящеників Анни та Каіафи, він же знаходився у архієрейському дворі при допитах свого Божественного Вчителя і невідступно слідував за Ним хресним шляхом.
Біля підніжжя Хреста він плакав разом з Божою Матір'ю і почув звернені до Неї з висоти Хреста слова Розіп'ятого Господа: "Жінко, це син Твій" і до нього: "Це Мати твоя" (Ів. 19, 26, 27). З цього часу апостол Іоан, як люблячий син, дбав про Пресвяту Діву Марію і служив їй до її Успіння, нікуди не відлучаючись із Єрусалиму.
Після Успіння Божої Матері апостол Іоан, по жеребу, що випав йому, попрямував до Ефесу та інших Малоазійських міст для проповіді Євангелія, взявши з собою свого учня Прохора. Там апостол Іоан невпинно проповідував язичникам про Христа. Його проповідь супроводжувалася численними і великими чудесами, тож кількість тих, хто повірив, збільшувалася з кожним днем. Саме тоді почалося гоніння на християн імператором Нероном (56 - 68). Апостола Іоана відвели на суд до Риму. За сповідання віри в Господа Ісуса Христа його було засуджено на смерть, але Господь зберіг Свого обранця. Апостол випив запропоновану йому чашу зі смертельною отрутою і залишився живим, потім вийшов неушкодженим із казана з киплячою олією, в яку його було кинуто за наказом мучителя. Після цього апостола Іоана заслали в ув'язнення на острів Патмос, де він прожив багато років. Дорогою до місця заслання апостол Іоан звершив багато чудес. На острові Патмос проповідь, що супроводжувалася чудесами, привернула до нього всіх мешканців острова, яких апостол Іоан просвітив світлом Євангелія. Він вигнав численних бісів з ідольських капищ і зцілив багато хворих.
Одного разу апостол Іоан пішов зі своїм учнем Прохором на пустельну гору, де наклав на себе триденний пост. Під час молитви апостола гора затряслася, загримів грім. Прохор у страху впав на землю. Апостол Іоан підняв його і наказав записувати те, що він говоритиме. "Аз є Альфа і Омега, початок і кінець, говорить Господь, Сий і Іже бе і Грядий, Вседержитель" (Одкр. 1, 8), - проголошував Дух Божий через святого апостола. Так близько 67 року було написано Книгу Одкровення (Апокаліпсис) святого апостола Іоана Богослова. У цій книзі розкрито таємниці Церкви та кінця світу.
Після тривалого заслання апостол Іоан отримав свободу і повернувся до Ефесу, де продовжував свою діяльність, навчаючи християн остерігатися лжевчителів та їх лжевчень. Близько 95 року апостол Іоан написав у Ефесі Євангеліє. Він закликав усіх християн любити Господа та один одного і цим виконати Христові заповіді. Апостолом любові називає Церква святого Іоанна, бо він постійно навчав, що без любові людина не може наблизитись до Бога. У трьох Посланнях, написаних апостолом Іваном, йдеться про значення любові до Бога та ближніх.
Святий апостол Іоанн помер у віці ста з лишком років. Він набагато пережив усіх інших очевидців Господа, довго залишаючись єдиним живим свідком земних шляхів Спасителя.
Коли настав час відходу апостола Іоана до Бога, він пішов за межі Ефесу з сімома своїми учнями і наказав приготувати собі в землі хрестоподібну могилу, в яку ліг, сказавши учням, щоб вони засипали його землею. Учні з плачем цілували свого улюбленого наставника, але, не наважуючись не послухатися, виконали його наказ. Вони закрили обличчя святого платом та закопали могилу. Дізнавшись про це, решта учнів апостола прийшли до місця його поховання і розкопали могилу, але нічого в ній не знайшли.
Щороку з могили святого апостола Іоанна 8-го травня виступав тонкий порох, який віруючі збирали та зцілювалися ним від хвороб. Тому Церква святкує пам'ять святого апостола Іоанна Богослова ще й 8 травня.