- 17.10.2024
- 158 Переглядів
17 жовтня Православна Церква вшановує преподобного Варсонофія Херсонського, частинка мощів якого знаходиться в нашому храмі.
Отець Варсонофій був сучасником наших батьків і дідів, страждав за віру під час радянських репресій і причислений до лику святих.
Архімандрит Варсонофій (в миру Василь Григорович Юрченко), народився 15 серпня 1880 року в селі Лозуватці, Єлисаветградського повіту, Херсонської губернії (зараз Кіровоградська область). З 1907 до 1915 року вчителював у Києво-Печерській Лаврі. Після цього вступив до Херсонської Пастирсько-Місіонерської Семінарії. По закінченню курсу його призначили ігуменом Свято-Григорівського Бізюкова монастиря. Тоді й почалися його випробування. Це був 1917 рік, коли відбулася революція, що принесла із собою безбожництво. У 1920 році отець Варсонофій був заарештований і сидів у задушливих сирих приміщеннях. За його власними розповідями, ряса зотліла від вогкості, а комахи, які дошкуляли ув'язненим, були в такій кількості, що їх доводилося згрібати, як сміття. Через деякий час його звільнили. У 1923 році йому було призначено служити місіонером по боротьбі з обновленством у м. Олександрія. Однак і там, невдовзі після прибуття, його заарештували на півроку. Вийшовши на свободу, священнослужитель продовжував проповідувати і нести віру в маси. Усе це вкрай озлоблювало обновленців, що залишилися, особливо ГПУ. Було кілька арештів і відкритий всенародний судовий процес.
1 січня 1931 року - і знову арешт. Цього разу, за віру і не бажання від неї відмовитися, батюшка піддавався страшним тортурам. Практикувалося добове позбавлення сну: людина перебуває в такому стані по п'ятдесят діб поспіль, стоячи або сидячи - під наглядом вартових. Мучили преподобного дні й ночі, не даючи заснути стусанами, а то й багнетами. Його позбавляли передач, били, тримали влітку в майже герметично закритих камерах; позбавляли їжі, а потім ситно годували, не даючи води; неодноразово інсценували розстріл.
Закінчилося це вироком: п'ять років ув'язнення в Темниківських таборах. Загалом батюшка провів у таборах десять років: Темниківських, Алатирських і на Колимі. Від неймовірно складних умов отець Варсонофій мало не помер від тифу. Від постійних побоїв із табору він вийшов абсолютно згорбленим інвалідом, який пересувався на милицях. Втім це не заважало йому знову ступити на шлях проповідника. Загалом, за роки гонінь, священик був заарештований 25 разів.
2 жовтня 1950 року преподобний Варсонофій був призначений настоятелем Греко-Софіївської церкви в Херсоні. 25 червня 1954 року вже архімандрит Варсонофій був призначений на священицьке місце в Катерининський собор - останній храм у його житті.
17 жовтня 1954 року мирно помер, після сповіді та причастя Святих Христових Таїн. Відспівування отця Варсонофія відбувалося в Богоявленському кафедральному соборі благочинним протоієреєм Борисом Старком і духовенством Херсона.
Отець Варсонофій був похований 17 жовтня 1954 року поруч із храмом Всіх Святих на пр. Ушакова. Очевидці розповідають, що ще за життя молитвами отця зцілювалися тілесні та душевні недуги. Чудеса тривали і після його поховання.Люди молилися на могилі батюшки, отримуючи допомогу.
28 березня 2007 року відбулося обретіння мощей. З благословення Блаженнішого митрополита Володимира Київського і всієї України, вони були встановлені у Свято-Духівському кафедральному соборі. А вже 18 квітня, рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви, преподобний Варсонофій був причислений до лику святих преподобносповідників. Про цю подію свідчать арка і лампада над ракою з мощами, які є обов'язковим атрибутом після канонізації.
Отець Варсонофій був сучасником наших батьків і дідів, страждав за віру під час радянських репресій і причислений до лику святих.
Архімандрит Варсонофій (в миру Василь Григорович Юрченко), народився 15 серпня 1880 року в селі Лозуватці, Єлисаветградського повіту, Херсонської губернії (зараз Кіровоградська область). З 1907 до 1915 року вчителював у Києво-Печерській Лаврі. Після цього вступив до Херсонської Пастирсько-Місіонерської Семінарії. По закінченню курсу його призначили ігуменом Свято-Григорівського Бізюкова монастиря. Тоді й почалися його випробування. Це був 1917 рік, коли відбулася революція, що принесла із собою безбожництво. У 1920 році отець Варсонофій був заарештований і сидів у задушливих сирих приміщеннях. За його власними розповідями, ряса зотліла від вогкості, а комахи, які дошкуляли ув'язненим, були в такій кількості, що їх доводилося згрібати, як сміття. Через деякий час його звільнили. У 1923 році йому було призначено служити місіонером по боротьбі з обновленством у м. Олександрія. Однак і там, невдовзі після прибуття, його заарештували на півроку. Вийшовши на свободу, священнослужитель продовжував проповідувати і нести віру в маси. Усе це вкрай озлоблювало обновленців, що залишилися, особливо ГПУ. Було кілька арештів і відкритий всенародний судовий процес.
1 січня 1931 року - і знову арешт. Цього разу, за віру і не бажання від неї відмовитися, батюшка піддавався страшним тортурам. Практикувалося добове позбавлення сну: людина перебуває в такому стані по п'ятдесят діб поспіль, стоячи або сидячи - під наглядом вартових. Мучили преподобного дні й ночі, не даючи заснути стусанами, а то й багнетами. Його позбавляли передач, били, тримали влітку в майже герметично закритих камерах; позбавляли їжі, а потім ситно годували, не даючи води; неодноразово інсценували розстріл.
Закінчилося це вироком: п'ять років ув'язнення в Темниківських таборах. Загалом батюшка провів у таборах десять років: Темниківських, Алатирських і на Колимі. Від неймовірно складних умов отець Варсонофій мало не помер від тифу. Від постійних побоїв із табору він вийшов абсолютно згорбленим інвалідом, який пересувався на милицях. Втім це не заважало йому знову ступити на шлях проповідника. Загалом, за роки гонінь, священик був заарештований 25 разів.
2 жовтня 1950 року преподобний Варсонофій був призначений настоятелем Греко-Софіївської церкви в Херсоні. 25 червня 1954 року вже архімандрит Варсонофій був призначений на священицьке місце в Катерининський собор - останній храм у його житті.
17 жовтня 1954 року мирно помер, після сповіді та причастя Святих Христових Таїн. Відспівування отця Варсонофія відбувалося в Богоявленському кафедральному соборі благочинним протоієреєм Борисом Старком і духовенством Херсона.
Отець Варсонофій був похований 17 жовтня 1954 року поруч із храмом Всіх Святих на пр. Ушакова. Очевидці розповідають, що ще за життя молитвами отця зцілювалися тілесні та душевні недуги. Чудеса тривали і після його поховання.Люди молилися на могилі батюшки, отримуючи допомогу.
28 березня 2007 року відбулося обретіння мощей. З благословення Блаженнішого митрополита Володимира Київського і всієї України, вони були встановлені у Свято-Духівському кафедральному соборі. А вже 18 квітня, рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви, преподобний Варсонофій був причислений до лику святих преподобносповідників. Про цю подію свідчать арка і лампада над ракою з мощами, які є обов'язковим атрибутом після канонізації.