Преподобний Максим Грек

3 лютого Православна церква вшановує пам’ять преподобного Максима Грека, частинка мощів якого знаходиться в нашому храмі. 

Преподобний Максим Грек (XV – XVI ст.) був сином багатого грецького чиновника в місті Арте (Албанія), отримав блискучу освіту. В юності він багато подорожував, вивчав мови і навчався у європейських країнах. Після повернення на батьківщину прибув на Афон і прийняв чернецтво у Ватопедській обителі. Він із захопленням вивчав стародавні рукописи, залишені на Афоні грецькими імператорами-монахами – Андроником Палеологом та Іоанном Кантакузеном. У цей час великий князь Московський Василій Іванович (1505 – 1533) забажав розібратися в грецьких рукописах і книгах своєї матері Софії Палеолог та звернувся до Константинопольського патріарха з проханням прислати йому вченого грека. Чернець Максим отримав вказівку їхати в Москву. Після прибуття йому було доручено перекласти слов’янською мовою тлумачення на Псалтир, потім тлумачення на книгу Діянь апостолів і кілька богослужбових книг. Преподобний Максим старанно і ретельно намагався виконувати всі доручення. Але, зважаючи на те, що слов’янська мова не була рідною для перекладача, звісно, виникали деякі неточності в перекладах. Митрополит Московський Варлаам високо цінував труди преподобного Максима. Коли ж московський престол зайняв митрополит Даниїл, ситуація змінилася.

Новий митрополит зажадав, щоб преподобний Максим перекладав на слов’янську мову церковну історію Феодорита. Максим Грек рішуче відмовився від цього доручення, посилаючись на те, що «в цю історію включені листи розкольника Арія, а це може бути небезпечно для простоти». Ця відмова посіяла ворожнечу між преподобним і митрополитом. Незважаючи на усі негаразди, преподобний Максим продовжував старанно працювати на ниві духовної просвіти Русі. Він писав листи проти магометан, папізму, язичників. Переклав тлумачення святителя Іоанна Златоуста на Євангелія від Матфія та Іоанна, а також написав кілька власних творів.

Коли великий князь мав намір розірвати свій шлюб із дружиною Соломонією через її безплідність, відважний сповідник Максим надіслав князю «Глави повчальні до правовірних начальників», де переконливо довів, що становище зобов’язує князя не коритися тваринним пристрастям. Преподобного Максима ув’язнили. З того часу почався новий, багатостраждальний період життя преподобного. Неточності, виявлені в перекладах, були поставлені преподобному Максиму в провину, як навмисне псування книг. Важко було ученому в темниці, але у цих стражданнях преподобний бачив і велику милість Божу. До нього з’явився Ангел і сказав: «Терпи, старче! Цими муками позбудешся вічних мук». У в’язниці преподобний написав вугіллям на стіні канон Святому Духу, що донині читається в Церкві. 

Через шість років преподобного Максима звільнили від тюремного ув’язнення і послали під церковною забороною до Твері. Там він жив під наглядом добродушного єпископа Акакія, який милостиво обходився з невинно постраждалим. Преподобний написав автобіографічний твір «Думки, якими інок скорботний, ув’язнений в темницю, втішав і зміцнював себе в терпінні». Лише через двадцять років перебування в Твері преподобному дозволили проживати вільно і зняли з нього церковну заборону. Останні роки свого життя преподобний Максим Грек провів у Троїце-Сергієвій Лаврі. Йому було вже близько 70 років. Гоніння і тяжка праця відбилися на здоров’ї преподобного, але дух його був бадьорий; він продовжував трудитися. Разом зі своїм келійником і учнем Нілом преподобний старанно переклав Псалтир із грецької на слов’янську мову. Ні гоніння, ні в’язниця не зломили святого Максима.

Преподобний преставився 3 лютого 1556 року. Він похований біля північно-західної стіни Духівської церкви Троїце-Сергієвої Лаври.