- 29.03.2025
- 69 Переглядів
30 березня у Неділю четверту Великого посту Церква згадує прп. Іоанна Лествічника.
Святий Іоанн у 16 років прийшов у монастир, у 19-ть був пострижений у чернецтво. Через 40 років подвижницького життя він на прохання братії почав навчати правилам і тонкощам духовного життя інших. Братія обителі звернулася до нього з проханням письмово викласти свої повчання - для тих ченців, які не можуть чути його наживо, щоб вони також могли почерпати з джерел його серця. Преподобний зі смиренням взявся за працю, про яку його попросили.
Деякі брати спокусилися тим, що святий Іоанн повчає інших і дорікнули йому в цьому, сказавши, що він робить це через марнославство. Тоді преподобний замовк. Цілий рік він нікому нічого не говорив, взяв на себе подвиг мовчання. Братія відчула себе духовно окраденою і слізно просила його повернутися до колишнього подвигу вчення, який небагатьом дано від Бога. Святе Письмо нам говорить: «Мало хто стає вчителем». Мало хто може досягти духовної досконалості, і з них мало хто може ділитися цим багажем.
І ось, цей великий дар учительства, яким володів преподобний Іоанн Лествічник, допоміг йому поділитися своїм досвідом у книзі «Лествиця». Насамперед, звичайно, це книга для ченців. У ній показується, як людині необхідно переходити, не перескакуючи, від сходинки на сходинку чесноти. Кожна зі сходинок органічно пов'язана з попередньою і наступною. Найперша сходинка - зречення від світу. Ченці стають на неї і далі вони, борючись зі своїми пристрастями, підносяться до Бога.
Але це не означає, що ця книга призначена тільки для ченців. Інакше Церква в сьогоднішню, четверту неділю Великого посту, не пропонувала б «Лествицю» всім православним християнам для навчання. Багато поколінь християн (не тільки ченці, а й миряни) протягом століть черпали з цієї книги знання про те, як боротися зі своїми пристрастями. Це велике благо для нас - що ми можемо до цього доторкнутися.
Не так багато в людини часу життя. Тому потрібно з радістю і вдячністю Богу приймати досвід боротьби з гріхами і пристрастями, який пропонують нам святі отці.
Шлях людини до Бога - це шлях сходження, шлях не рівною дорогою, а сходами. Це шлях із перешкодами, шлях боротьби, падінь і піднесень. Це знає кожен із нас зі свого досвіду, про це говорять святі отці.
Преподобний Іоанн Лествічник узяв для назви своєї книжки образ зі Старого Заповіту: ми пам'ятаємо про сон Якова, в якому він бачив сходи від землі до неба, і ними сходили й спускалися ангели Божі. Цей шлях сходження до Бога, подібно до ангела, повинен здійснити протягом свого життя кожен християнин для того, щоб вічно бути там, де ніхто не може затьмарити радість буття з Богом.
Великий піст даний нам для того, щоб ми змогли наблизитися до Бога, змогли зійти на вищий щабель, ніж той, на якому ми перебуваємо. Нехай молитви і праці преподобного Іоанна Лествічника допоможуть нам у нашому духовному сходженні.
Святий Іоанн у 16 років прийшов у монастир, у 19-ть був пострижений у чернецтво. Через 40 років подвижницького життя він на прохання братії почав навчати правилам і тонкощам духовного життя інших. Братія обителі звернулася до нього з проханням письмово викласти свої повчання - для тих ченців, які не можуть чути його наживо, щоб вони також могли почерпати з джерел його серця. Преподобний зі смиренням взявся за працю, про яку його попросили.
Деякі брати спокусилися тим, що святий Іоанн повчає інших і дорікнули йому в цьому, сказавши, що він робить це через марнославство. Тоді преподобний замовк. Цілий рік він нікому нічого не говорив, взяв на себе подвиг мовчання. Братія відчула себе духовно окраденою і слізно просила його повернутися до колишнього подвигу вчення, який небагатьом дано від Бога. Святе Письмо нам говорить: «Мало хто стає вчителем». Мало хто може досягти духовної досконалості, і з них мало хто може ділитися цим багажем.
І ось, цей великий дар учительства, яким володів преподобний Іоанн Лествічник, допоміг йому поділитися своїм досвідом у книзі «Лествиця». Насамперед, звичайно, це книга для ченців. У ній показується, як людині необхідно переходити, не перескакуючи, від сходинки на сходинку чесноти. Кожна зі сходинок органічно пов'язана з попередньою і наступною. Найперша сходинка - зречення від світу. Ченці стають на неї і далі вони, борючись зі своїми пристрастями, підносяться до Бога.
Але це не означає, що ця книга призначена тільки для ченців. Інакше Церква в сьогоднішню, четверту неділю Великого посту, не пропонувала б «Лествицю» всім православним християнам для навчання. Багато поколінь християн (не тільки ченці, а й миряни) протягом століть черпали з цієї книги знання про те, як боротися зі своїми пристрастями. Це велике благо для нас - що ми можемо до цього доторкнутися.
Не так багато в людини часу життя. Тому потрібно з радістю і вдячністю Богу приймати досвід боротьби з гріхами і пристрастями, який пропонують нам святі отці.
Шлях людини до Бога - це шлях сходження, шлях не рівною дорогою, а сходами. Це шлях із перешкодами, шлях боротьби, падінь і піднесень. Це знає кожен із нас зі свого досвіду, про це говорять святі отці.
Преподобний Іоанн Лествічник узяв для назви своєї книжки образ зі Старого Заповіту: ми пам'ятаємо про сон Якова, в якому він бачив сходи від землі до неба, і ними сходили й спускалися ангели Божі. Цей шлях сходження до Бога, подібно до ангела, повинен здійснити протягом свого життя кожен християнин для того, щоб вічно бути там, де ніхто не може затьмарити радість буття з Богом.
Великий піст даний нам для того, щоб ми змогли наблизитися до Бога, змогли зійти на вищий щабель, ніж той, на якому ми перебуваємо. Нехай молитви і праці преподобного Іоанна Лествічника допоможуть нам у нашому духовному сходженні.