- 22.07.2023
- 258 Переглядів
22 липня Православна Церква вшановує пам'ять преподобного Гавриїла Афонського, частинка мощів якого знаходиться у нашому храмі.
Преподобний Гавриїл народився 8 січня 1849 року в Київській губернії в бідній родині, під час хрещення був названий Георгієм. У дванадцятирічному віці осиротів. Здобув освіту в сільській школі.
У юнацтві здійснив паломництво святими місцями Київської губернії, виконуючи зарок, даний під час важкої хвороби. Отримані під час паломництва враження справили істотний вплив на Георгія, і він приєднався до братії Феофанівської пустені, приписаної до київського Михайлівського Золотоверхого монастиря, де став учнем ігумена Воніфатія (Виноградського).
У 1867-68 роках здійснив паломництво до Єрусалима, потім до Афона, де залишився, прийнявши чернечий послух у скиті святого пророка Іллі (Свято-Іллінський скит). У 1869 році після відповідних випробувань прийняв чернечий постриг з ім'ям Гавриїл - на честь Архістратига Гавриїла.
Навесні 1876 року його призначили економом на вітрильному судні "Святий пророк Ілля", що належало скиту, яке здійснювало регулярні рейси з Афону до Константинополя, Одеси, Маріуполя та деяких інших портів для матеріального постачання скиту (команда складалася з ченців і послушників, капітаном був ієромонах). Виконував в обителі послух скарбника, економа.
У 1887 році прийняв управління Свято-Іллінським скитом після переселення його колишнього настоятеля ієросхимонаха Товії в Охтирський монастир. У 1891 році був возведений у сан архімандрита Константинопольським патріархом Іоакимом III.
Активно сприяв благоустрою Свято-Іллінського скиту. Успішно врегулював майновий конфлікт обителі з кіріархіальним монастирем Пантократора, що дало змогу продовжити розширення скиту, зокрема закласти на його території собор. Для фінансування будівництва за клопотанням Гавриїла скиту було дозволено збір милостині по всій Російській Імперії. Організацію збору коштів було налагоджено 1893 року під час поїздки архімандрита зі святинями Свято-Іллінського скиту.
З ініціативи Гавриїла в 1894-96 роках в Одесі було побудовано подвір'я Свято-Іллінського скиту - Іллінське подвір'я - з трипрестольним храмом у візантійському стилі та великими приміщеннями для перебування прочан, які прямують на Афон та до Єрусалима. Частину каміння для будівництва храму архімандрит привіз з Афону на кораблі "Святий пророк Ілля". Храм був освячений у грудні 1896 року спільно Гавриїлом і архієпископом Херсонським і Одеським Іустином.
У 1894-98 роках за вказівкою Гавриїла у Святоіллінському скиту було побудовано гуртожитковий корпус, 1899 року розпочато спорудження нового собору (за життя архімандрита було завершено лише спорудження фундаменту і підвальної частини храму).
У 1901 році вирушив в подорож для відвідування подвір'їв Свято-Іллінського скиту в Одесі, Таганрозі та станиці Новомиколаївській. У середині жовтня під час перебування в Новомиколаївській станиці стан здоров'я Гавриїла різко погіршився і 19 жовтня він помер (Причастя відбулося напередодні, 18 жовтня). Тіло архімандрита було перевезено до Одеси, де 2 листопада його поховали у склепі храму Святоіллінського подвір'я.
22 липня 1994 року з благословення митрополита Одеського та Ізмаїльського Агафангела клірики Свято-Іллінського монастиря Одеси урочисто відкрили поховання архімандрита Гавриїла і знайшли його мощі. Указом Священного Синоду УПЦ його було канонізовано, рака з його мощами встановлена в соборі Іллінського подвір'я (1995 року його було перетворено на Одеський Іллінський чоловічий монастир).
Преподобний Гавриїл народився 8 січня 1849 року в Київській губернії в бідній родині, під час хрещення був названий Георгієм. У дванадцятирічному віці осиротів. Здобув освіту в сільській школі.
У юнацтві здійснив паломництво святими місцями Київської губернії, виконуючи зарок, даний під час важкої хвороби. Отримані під час паломництва враження справили істотний вплив на Георгія, і він приєднався до братії Феофанівської пустені, приписаної до київського Михайлівського Золотоверхого монастиря, де став учнем ігумена Воніфатія (Виноградського).
У 1867-68 роках здійснив паломництво до Єрусалима, потім до Афона, де залишився, прийнявши чернечий послух у скиті святого пророка Іллі (Свято-Іллінський скит). У 1869 році після відповідних випробувань прийняв чернечий постриг з ім'ям Гавриїл - на честь Архістратига Гавриїла.
Навесні 1876 року його призначили економом на вітрильному судні "Святий пророк Ілля", що належало скиту, яке здійснювало регулярні рейси з Афону до Константинополя, Одеси, Маріуполя та деяких інших портів для матеріального постачання скиту (команда складалася з ченців і послушників, капітаном був ієромонах). Виконував в обителі послух скарбника, економа.
У 1887 році прийняв управління Свято-Іллінським скитом після переселення його колишнього настоятеля ієросхимонаха Товії в Охтирський монастир. У 1891 році був возведений у сан архімандрита Константинопольським патріархом Іоакимом III.
Активно сприяв благоустрою Свято-Іллінського скиту. Успішно врегулював майновий конфлікт обителі з кіріархіальним монастирем Пантократора, що дало змогу продовжити розширення скиту, зокрема закласти на його території собор. Для фінансування будівництва за клопотанням Гавриїла скиту було дозволено збір милостині по всій Російській Імперії. Організацію збору коштів було налагоджено 1893 року під час поїздки архімандрита зі святинями Свято-Іллінського скиту.
З ініціативи Гавриїла в 1894-96 роках в Одесі було побудовано подвір'я Свято-Іллінського скиту - Іллінське подвір'я - з трипрестольним храмом у візантійському стилі та великими приміщеннями для перебування прочан, які прямують на Афон та до Єрусалима. Частину каміння для будівництва храму архімандрит привіз з Афону на кораблі "Святий пророк Ілля". Храм був освячений у грудні 1896 року спільно Гавриїлом і архієпископом Херсонським і Одеським Іустином.
У 1894-98 роках за вказівкою Гавриїла у Святоіллінському скиту було побудовано гуртожитковий корпус, 1899 року розпочато спорудження нового собору (за життя архімандрита було завершено лише спорудження фундаменту і підвальної частини храму).
У 1901 році вирушив в подорож для відвідування подвір'їв Свято-Іллінського скиту в Одесі, Таганрозі та станиці Новомиколаївській. У середині жовтня під час перебування в Новомиколаївській станиці стан здоров'я Гавриїла різко погіршився і 19 жовтня він помер (Причастя відбулося напередодні, 18 жовтня). Тіло архімандрита було перевезено до Одеси, де 2 листопада його поховали у склепі храму Святоіллінського подвір'я.
22 липня 1994 року з благословення митрополита Одеського та Ізмаїльського Агафангела клірики Свято-Іллінського монастиря Одеси урочисто відкрили поховання архімандрита Гавриїла і знайшли його мощі. Указом Священного Синоду УПЦ його було канонізовано, рака з його мощами встановлена в соборі Іллінського подвір'я (1995 року його було перетворено на Одеський Іллінський чоловічий монастир).