- 23.09.2022
- 180 Переглядів
24 вересня Православна церква вшановує пам'ять преподобної Феодори Олександрійської.
Преподобна Феодора Олександрійська та її чоловік жили в Олександрії. В їх сім'ї панували любов та злагода, і це було ненависно ворогові спасіння. Один багатий чоловік спокусився красою молодої Феодори і почав усіма способами схиляти її до зради чоловікові, але довгий час не мав успіху. Тоді він підкупив жінку-звідницю, яка ввела в оману довірливу Феодору, сказавши, що за гріх, що чиниться вночі, Бог не карає. Феодора зрадила свого чоловіка, але незабаром схаменулась і, усвідомивши мерзенність падіння, зненавиділа себе. Совість не давала їй спокою, і Феодора вирушила до знайомої ігумені і розповіла про скоєний злочин. Ігуменя, бачачи розпач молодої жінки, розбудила в ній віру в Божественне прощення, нагадавши євангельську притчу про грішницю, що омила сльозами ноги Христа і отримала від Нього прощення своїх гріхів. В надії на милосердя Боже Феодора сказала: "Вірую Богові моєму і відтепер не буду чинити такого гріха, а скоєний постараюся загладити". Тієї ж хвилини преподобна Феодора вирішила піти в монастир, щоб очиститися в подвигу та молитві. Вона таємно покинула сім'ю і, переодягнувшись у чоловічий костюм, попрямувала до чоловічого монастиря, бо боялася, що чоловік знайде її у жіночій обителі. Ігумен обителі не благословив пустити її навіть у двір, випробовуючи твердість прибульця. Преподобна Феодора залишилася ночувати біля воріт. Вранці вона, припавши до ніг ігумена, назвалася Феодором з Олександрії і просила залишити її в монастирі для покаяння та чернечих подвигів. Бачачи щиросердний намір прибульця, ігумен погодився.
Навіть досвідчені ченці дивувалися всеношним уклінним молитвам, смиренності, терпінню та самовідданості Феодора. Свята трудилася в монастирі вісім років. Її тіло, колись осквернене, стало видимим вмістилищем благодаті Божої та Святого Духа.
Якось святу відправили до Олександрії для покупки хліба. Благословляючи її в дорогу, ігумен наказав у разі затримки в дорозі зупинитися в сусідньому Єнатському монастирі. У готелі Єнатського монастиря проживала тоді дочка ігумена, яка прийшла відвідати батька. Спокушена красою молодого ченця, вона стала схиляти преподобну Феодору до гріха, не знаючи, що перед нею жінка. Почувши відмову, вона вчинила гріх із іншим гостем і зачала. Преподобна ж, купивши хліб, повернулася до своєї обителі.
Через деякий час батько безсоромної дівчини, помітивши скоєний злочин, почав випитувати у дочки, хто її звабив. Дівчина вказала на Феодора-ченця. Батько негайно повідомив настоятелю монастиря, в якому трудилася преподобна Феодора. Ігумен покликав Феодора і розповів про звинувачення. Інок твердо відповів: "Бог свідок, я цього не робив", і ігумен, знаючи чистоту та святість життя Феодора, не повірив наклепу. Коли любодійця народила, єнатські ченці принесли немовля до монастиря, де жила подвижниця, і стали докоряти ченців у нечистому житті. Цього разу ігумен повірив наклепу і розгнівався на невинного Феодора. Немовля вручили преподобній і з безчестю вигнали її з монастиря. Феодора смиренно підкорилася новому випробуванню, вбачаючи у ньому спокуту колишнього гріха. Вона оселилася з дитиною неподалік обителі. Пастухи з жалю давали молоко для немовляти, а сама преподобна харчувалася лише дикими травами. Протягом семи років, переносячи негаразди, свята подвижниця перебувала у вигнанні. Нарешті, на прохання ченців, ігумен дозволив їй повернутися до монастиря разом із немовлям. Вона два роки прожила в затворі, повчаючи дитину страху Божого. Ігумен обителі отримав від Бога одкровення, що гріх ченця Феодора прощено. Благодать Божа перебувала на ченці Феодорі, і незабаром усі стали свідками знамення, яке відбулося молитвами подвижниці. Якось у тій місцевості під час посухи пересохли всі джерела води. Ігумен сказав братії, що тільки Феодор зможе відвернути лихо. Покликавши преподобну, ігумен звелів їй принести воду з висохлої криниці. З благословення ігумена преподобна Феодора принесла воду, після чого вода в колодязі вже не пересихала.
Перед смертю преподобна Феодора зачинилася в келії з отроком і заповідала йому любити Бога, слухатися ігумена і братію, зберігати мовчання, бути незлобивим і лагідним, уникати лихослів'я і пустослів'я, любити нещасливість, згадувати їхнє мандрівне життя. Після того, як стала на молитву, вона востаннє просила Господа прощення гріхів. Разом із нею молився і юнак. Незабаром слова молитви завмерли на устах подвижниці, і вона спокійно відійшла у Горній світ (бл. 474 - 491).
Господь відкрив ігумену про духовну досконалість ченця Феодора та про його таємницю. Настоятель, щоб зняти наклеп із покійної, у присутності настоятеля та братії Єнатської обителі розповів про побачене і для підтвердження відкрив перси преподобної. Єнатський ігумен і братія здригнулися від жаху через свій великий гріх і, припавши до святого тіла, зі сльозами просили вибачення у преподобної Феодори. Звістка про святу подвижницю дійшла до чоловіка преподобної Феодори. Він прийняв постриг у монастирі, де рятувалась його дружина. Хлопець, вихований преподобною, також пішов стопами своєї прийомної матері. Згодом він став ігуменом цього монастиря.
Преподобна Феодора Олександрійська та її чоловік жили в Олександрії. В їх сім'ї панували любов та злагода, і це було ненависно ворогові спасіння. Один багатий чоловік спокусився красою молодої Феодори і почав усіма способами схиляти її до зради чоловікові, але довгий час не мав успіху. Тоді він підкупив жінку-звідницю, яка ввела в оману довірливу Феодору, сказавши, що за гріх, що чиниться вночі, Бог не карає. Феодора зрадила свого чоловіка, але незабаром схаменулась і, усвідомивши мерзенність падіння, зненавиділа себе. Совість не давала їй спокою, і Феодора вирушила до знайомої ігумені і розповіла про скоєний злочин. Ігуменя, бачачи розпач молодої жінки, розбудила в ній віру в Божественне прощення, нагадавши євангельську притчу про грішницю, що омила сльозами ноги Христа і отримала від Нього прощення своїх гріхів. В надії на милосердя Боже Феодора сказала: "Вірую Богові моєму і відтепер не буду чинити такого гріха, а скоєний постараюся загладити". Тієї ж хвилини преподобна Феодора вирішила піти в монастир, щоб очиститися в подвигу та молитві. Вона таємно покинула сім'ю і, переодягнувшись у чоловічий костюм, попрямувала до чоловічого монастиря, бо боялася, що чоловік знайде її у жіночій обителі. Ігумен обителі не благословив пустити її навіть у двір, випробовуючи твердість прибульця. Преподобна Феодора залишилася ночувати біля воріт. Вранці вона, припавши до ніг ігумена, назвалася Феодором з Олександрії і просила залишити її в монастирі для покаяння та чернечих подвигів. Бачачи щиросердний намір прибульця, ігумен погодився.
Навіть досвідчені ченці дивувалися всеношним уклінним молитвам, смиренності, терпінню та самовідданості Феодора. Свята трудилася в монастирі вісім років. Її тіло, колись осквернене, стало видимим вмістилищем благодаті Божої та Святого Духа.
Якось святу відправили до Олександрії для покупки хліба. Благословляючи її в дорогу, ігумен наказав у разі затримки в дорозі зупинитися в сусідньому Єнатському монастирі. У готелі Єнатського монастиря проживала тоді дочка ігумена, яка прийшла відвідати батька. Спокушена красою молодого ченця, вона стала схиляти преподобну Феодору до гріха, не знаючи, що перед нею жінка. Почувши відмову, вона вчинила гріх із іншим гостем і зачала. Преподобна ж, купивши хліб, повернулася до своєї обителі.
Через деякий час батько безсоромної дівчини, помітивши скоєний злочин, почав випитувати у дочки, хто її звабив. Дівчина вказала на Феодора-ченця. Батько негайно повідомив настоятелю монастиря, в якому трудилася преподобна Феодора. Ігумен покликав Феодора і розповів про звинувачення. Інок твердо відповів: "Бог свідок, я цього не робив", і ігумен, знаючи чистоту та святість життя Феодора, не повірив наклепу. Коли любодійця народила, єнатські ченці принесли немовля до монастиря, де жила подвижниця, і стали докоряти ченців у нечистому житті. Цього разу ігумен повірив наклепу і розгнівався на невинного Феодора. Немовля вручили преподобній і з безчестю вигнали її з монастиря. Феодора смиренно підкорилася новому випробуванню, вбачаючи у ньому спокуту колишнього гріха. Вона оселилася з дитиною неподалік обителі. Пастухи з жалю давали молоко для немовляти, а сама преподобна харчувалася лише дикими травами. Протягом семи років, переносячи негаразди, свята подвижниця перебувала у вигнанні. Нарешті, на прохання ченців, ігумен дозволив їй повернутися до монастиря разом із немовлям. Вона два роки прожила в затворі, повчаючи дитину страху Божого. Ігумен обителі отримав від Бога одкровення, що гріх ченця Феодора прощено. Благодать Божа перебувала на ченці Феодорі, і незабаром усі стали свідками знамення, яке відбулося молитвами подвижниці. Якось у тій місцевості під час посухи пересохли всі джерела води. Ігумен сказав братії, що тільки Феодор зможе відвернути лихо. Покликавши преподобну, ігумен звелів їй принести воду з висохлої криниці. З благословення ігумена преподобна Феодора принесла воду, після чого вода в колодязі вже не пересихала.
Перед смертю преподобна Феодора зачинилася в келії з отроком і заповідала йому любити Бога, слухатися ігумена і братію, зберігати мовчання, бути незлобивим і лагідним, уникати лихослів'я і пустослів'я, любити нещасливість, згадувати їхнє мандрівне життя. Після того, як стала на молитву, вона востаннє просила Господа прощення гріхів. Разом із нею молився і юнак. Незабаром слова молитви завмерли на устах подвижниці, і вона спокійно відійшла у Горній світ (бл. 474 - 491).
Господь відкрив ігумену про духовну досконалість ченця Феодора та про його таємницю. Настоятель, щоб зняти наклеп із покійної, у присутності настоятеля та братії Єнатської обителі розповів про побачене і для підтвердження відкрив перси преподобної. Єнатський ігумен і братія здригнулися від жаху через свій великий гріх і, припавши до святого тіла, зі сльозами просили вибачення у преподобної Феодори. Звістка про святу подвижницю дійшла до чоловіка преподобної Феодори. Він прийняв постриг у монастирі, де рятувалась його дружина. Хлопець, вихований преподобною, також пішов стопами своєї прийомної матері. Згодом він став ігуменом цього монастиря.