- 03.02.2025
- 32 Перегляда
3 лютого Православна Церква вшановує пам'ять преподобного Максима Грека, частинка мощів якого знаходиться в нашому храмі.
Преподобний Максим Грек (XV–XVI ст.) був сином багатого грецького чиновника в місті Арте, що в Албанії, отримав блискучу освіту. В юності він багато подорожував, вивчав мови і навчався в європейських країнах; побував у Парижі, Флоренції, Венеції. Після повернення на батьківщину прибув на Афон і прийняв чернецтво у Ватопедській обителі. Преподобний з захопленням вивчав стародавні рукописи, залишені на Афоні грецькими імператорами, котрі були іноками на Святій Горі, — Андроником Палеологом та Іоанном Кантакузеном.
У цей час великий князь Московський Василій Іванович (1505–1533) забажав розібратися в грецьких рукописах і книгах своєї матері Софії Палеолог та звернувся до Константинопольського патріарха з проханням прислати йому вченого грека. Чернець Максим отримав вказівку їхати до Москви. Після прибуття йому було доручено перекласти слов’янською мовою тлумачення на Псалтир, потім тлумачення на книгу Діянь апостолів і кілька богослужбових книг. Преподобний Максим старанно і ретельно намагався виконувати всі доручення. Але, зважаючи на те, що слов’янська мова не була рідною для перекладача, звісно, виникали деякі неточності в перекладах.
Митрополит Московський Варлаам високо цінував труди преподобного Максима. Коли ж митрополичий престол посів митрополит Даниїл, ситуація змінилася. Новий митрополит зажадав, щоб преподобний Максим перекладав на слов’янську мову церковну історію Феодорита. Максим Грек рішуче відмовився від цього доручення, посилаючись на те, що «до цієї історії включені листи розкольника Арія, а це може бути небезпечно для простоти». Ця відмова посіяла ворожнечу між преподобним і митрополитом.
Незважаючи на всі негаразди, преподобний Максим продовжував старанно працювати на ниві духовної просвіти Русі. Він писав листи проти магометан, папізму, язичників. Переклав тлумачення святителя Іоанна Златоуста на Євангелія від Матфея та Іоанна, а також написав кілька власних творів.
Коли великий князь мав намір розірвати свій шлюб з дружиною Соломонією через її безплідність, відважний сповідник Максим надіслав князю «Глави повчальні до правовірних начальників», де переконливо довів, що становище зобов’язує князя не коритися тваринним пристрастям. Преподобного Максима ув’язнили. Відтоді почався новий, багатостраждальний період життя преподобного. Неточності, виявлені в перекладах, були поставлені преподобному Максиму в провину, як навмисне псування книг. Важко було ученому в темниці, але в цих стражданнях преподобний бачив і велику милість Божу. Йому явився Ангел і сказав: «Терпи, старче! Цими муками позбудешся вічних мук».
У в’язниці преподобний написав вугіллям на стіні канон Святому Духу, який донині читається в Церкві.
Через шість років преподобного Максима звільнили від тюремного ув’язнення і послали під церковною забороною до Твері. Там він жив під наглядом добродушного єпископа Акакія, який милостиво обходився з невинно постраждалим. Преподобний написав автобіографічний твір «Думки, якими інок скорботний, ув’язнений до темниці, втішав і укріпляв себе в терпінні».
Лише через двадцять років перебування в Твері преподобному дозволили проживати вільно і зняли з нього церковну заборону. Останні роки свого життя він провів у Троїце-Сергієвій Лаврі. Йому було вже близько сімдесяти років. Гоніння і тяжка праця відбилися на здоров’ї преподобного, але дух його був бадьорий; він продовжував трудитися. Разом зі своїм келійником і учнем Нілом преподобний старанно переклав Псалтир з грецької на слов’янську мову. Ні гоніння, ні в’язниця не зломили святого Максима.
Преподобний преставився 3 лютого 1556 року. Він похований біля північно-західної стіни Духової церкви Троїце-Сергієвої лаври. Засвідчено чимало благодатних чудес, що відбулися біля гробниці преподобного.
Над місцем поховання Максима Грека було споруджено прибудовану до Духового храму каплицю — так званий Максимовий намет. Він неодноразово перебудовувався і розширювався, але в 1938–1940 роках був знищений.
1988 року під час святкування тисячоліття Хрещення Русі на Соборі, який проходив в Троїце-Сергієвій Лаврі, серед новопрославлених святих був канонізований і преподобний Максим Грек. Залишалося відкритим питання про місцезнаходження його святих мощей. До моменту загальноцерковного прославлення над могилою не залишалося ніяких видимих слідів. Тому виникла необхідність в археологічних розкопках. Роботами керував археолог С. Бєляєв. 24 червня 1996 року духівник Лаври архімандрит Кирил (Павлов) звершив молебень преподобному Максиму в Духовому храмі Лаври. За богослужінням молилися братія, вихованці духовних шкіл і учасники розкопок.
У вівторок, 1 липня, про підсумки проведених робіт і про виявлення чесних останків преподобного Максима Грека було зроблено докладну доповідь патріархові. Він дав благословення на антропологічний огляд, який був проведений 2 липня. Під час співставлення чесної глави з давніми зображеннями преподобного Максима виявилися риси подібності. На підставі висновку антропологів 3 липня 1996 року патріарх благословив підняти чесні останки.
Мощі преподобного Максима спочивали в Успенському соборі Троїце-Сергієвої лаври, а 9 квітня 2013 року були урочисто перенесені назад до Духового храму. Рака встановлена на місці знайдення мощей преподобного, біля північної стіни.
Преподобний Максим Грек (XV–XVI ст.) був сином багатого грецького чиновника в місті Арте, що в Албанії, отримав блискучу освіту. В юності він багато подорожував, вивчав мови і навчався в європейських країнах; побував у Парижі, Флоренції, Венеції. Після повернення на батьківщину прибув на Афон і прийняв чернецтво у Ватопедській обителі. Преподобний з захопленням вивчав стародавні рукописи, залишені на Афоні грецькими імператорами, котрі були іноками на Святій Горі, — Андроником Палеологом та Іоанном Кантакузеном.
У цей час великий князь Московський Василій Іванович (1505–1533) забажав розібратися в грецьких рукописах і книгах своєї матері Софії Палеолог та звернувся до Константинопольського патріарха з проханням прислати йому вченого грека. Чернець Максим отримав вказівку їхати до Москви. Після прибуття йому було доручено перекласти слов’янською мовою тлумачення на Псалтир, потім тлумачення на книгу Діянь апостолів і кілька богослужбових книг. Преподобний Максим старанно і ретельно намагався виконувати всі доручення. Але, зважаючи на те, що слов’янська мова не була рідною для перекладача, звісно, виникали деякі неточності в перекладах.
Митрополит Московський Варлаам високо цінував труди преподобного Максима. Коли ж митрополичий престол посів митрополит Даниїл, ситуація змінилася. Новий митрополит зажадав, щоб преподобний Максим перекладав на слов’янську мову церковну історію Феодорита. Максим Грек рішуче відмовився від цього доручення, посилаючись на те, що «до цієї історії включені листи розкольника Арія, а це може бути небезпечно для простоти». Ця відмова посіяла ворожнечу між преподобним і митрополитом.
Незважаючи на всі негаразди, преподобний Максим продовжував старанно працювати на ниві духовної просвіти Русі. Він писав листи проти магометан, папізму, язичників. Переклав тлумачення святителя Іоанна Златоуста на Євангелія від Матфея та Іоанна, а також написав кілька власних творів.
Коли великий князь мав намір розірвати свій шлюб з дружиною Соломонією через її безплідність, відважний сповідник Максим надіслав князю «Глави повчальні до правовірних начальників», де переконливо довів, що становище зобов’язує князя не коритися тваринним пристрастям. Преподобного Максима ув’язнили. Відтоді почався новий, багатостраждальний період життя преподобного. Неточності, виявлені в перекладах, були поставлені преподобному Максиму в провину, як навмисне псування книг. Важко було ученому в темниці, але в цих стражданнях преподобний бачив і велику милість Божу. Йому явився Ангел і сказав: «Терпи, старче! Цими муками позбудешся вічних мук».
У в’язниці преподобний написав вугіллям на стіні канон Святому Духу, який донині читається в Церкві.
Через шість років преподобного Максима звільнили від тюремного ув’язнення і послали під церковною забороною до Твері. Там він жив під наглядом добродушного єпископа Акакія, який милостиво обходився з невинно постраждалим. Преподобний написав автобіографічний твір «Думки, якими інок скорботний, ув’язнений до темниці, втішав і укріпляв себе в терпінні».
Лише через двадцять років перебування в Твері преподобному дозволили проживати вільно і зняли з нього церковну заборону. Останні роки свого життя він провів у Троїце-Сергієвій Лаврі. Йому було вже близько сімдесяти років. Гоніння і тяжка праця відбилися на здоров’ї преподобного, але дух його був бадьорий; він продовжував трудитися. Разом зі своїм келійником і учнем Нілом преподобний старанно переклав Псалтир з грецької на слов’янську мову. Ні гоніння, ні в’язниця не зломили святого Максима.
Преподобний преставився 3 лютого 1556 року. Він похований біля північно-західної стіни Духової церкви Троїце-Сергієвої лаври. Засвідчено чимало благодатних чудес, що відбулися біля гробниці преподобного.
Над місцем поховання Максима Грека було споруджено прибудовану до Духового храму каплицю — так званий Максимовий намет. Він неодноразово перебудовувався і розширювався, але в 1938–1940 роках був знищений.
1988 року під час святкування тисячоліття Хрещення Русі на Соборі, який проходив в Троїце-Сергієвій Лаврі, серед новопрославлених святих був канонізований і преподобний Максим Грек. Залишалося відкритим питання про місцезнаходження його святих мощей. До моменту загальноцерковного прославлення над могилою не залишалося ніяких видимих слідів. Тому виникла необхідність в археологічних розкопках. Роботами керував археолог С. Бєляєв. 24 червня 1996 року духівник Лаври архімандрит Кирил (Павлов) звершив молебень преподобному Максиму в Духовому храмі Лаври. За богослужінням молилися братія, вихованці духовних шкіл і учасники розкопок.
У вівторок, 1 липня, про підсумки проведених робіт і про виявлення чесних останків преподобного Максима Грека було зроблено докладну доповідь патріархові. Він дав благословення на антропологічний огляд, який був проведений 2 липня. Під час співставлення чесної глави з давніми зображеннями преподобного Максима виявилися риси подібності. На підставі висновку антропологів 3 липня 1996 року патріарх благословив підняти чесні останки.
Мощі преподобного Максима спочивали в Успенському соборі Троїце-Сергієвої лаври, а 9 квітня 2013 року були урочисто перенесені назад до Духового храму. Рака встановлена на місці знайдення мощей преподобного, біля північної стіни.