Меню
Назад » » 2023 » Серпень » 18

Преображення Господа Бога і Спаса нашого Іісуса Христа

  • 18.08.2023
  • 106 Переглядів
19 серпня Православна Церква святкує Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. 

Преображення (грец. метаморфосис, лат. transfiguratio) - означає "перетворення на інший вигляд", "зміна форми" (звідси "метаморфози"). Так називається одна з найважливіших подій євангельської історії, що сталася незадовго до останнього Великодня Ісуса Христа. Про неї розповідають три євангелісти: Мф.17:1-13, Мк.9:2-13 і Лк.9:28-36.

Через вісім днів після урочистого сповідування ап. Петром свого Вчителя Месією (Христом), - пише євангеліст Лука, - Ісус, "узявши з Собою Петра, Іоанна та Якова, зійшов на гору помолитися. І під час молитви обличчя Його раптом змінилося, а одяг став блискучої білизни. І двоє людей розмовляли з Ним, - це були Мойсей та Ілля, що з'явилися в сяйві небесної слави. І говорили вони про відхід, який Він мав здійснити в Єрусалимі.

А Петро і його супутники забулися дрімотою, а коли прийшли до тями, то побачили сяйво Його слави і двох чоловіків, які стояли поруч із Ним. І коли ті збиралися покинути Його, Петро сказав Ісусові: "Наставнику, як добре нам тут бути! Давай ми влаштуємо тут три намети: один для Тебе, один для Мойсея і один для Іллі!" "Він не знав і сам, що говорив, - зауважує Лука і продовжує. - І ще він не договорив, як з'явилася хмара і накрила їх своєю тінню. Учні, опинившись у хмарі, злякалися. Але з хмари пролунав голос, який сказав: "Це є Син Мій обраний, Його слухайте!" І коли голос замовк, виявилося, що Ісус один. Учні зберегли це в таємниці й нікому в той час не розповіли про те, що бачили" (Лк.9:28-36).

А євангеліст Марк уточнює: "Коли вони спускалися з гори, Ісус велів, щоб вони нікому не розповідали про те, що бачили, доти, доки Син Людський не встане з гробу. Вони це виконали, але між собою міркували: "Що значить встати з гробу?" (Мк.9:9-10).

Історичний і богословський сенс цього важливого епізоду Священної історії зрозумілий. Згадаймо про те, що Ісуса Христа не тільки простий народ, а й навіть учні вважали насамперед земним царем-воїтелем. І лжемесіанські ілюзії зберігалися в апостолів навіть після Його Вознесіння, аж до П'ятидесятниці! Тому Господь відкриває їм завісу майбутнього і являє Себе Сином Божим, владикою життя і смерті. Він заздалегідь запевняє учнів у тому, що близькі страждання - не поразка і ганьба, але перемога і слава, увінчана Воскресінням.

При цьому Христос вдається до судового правила, сформульованого в Законі Мойсея: "При словах двох свідків... відбудеться всяка справа" (Втор.19:15). Цим Він юридично спростовує безглузді звинувачення з боку книжників і фарисеїв у порушенні ним єврейського законодавства. Закликаючи Собі в "свідки" самого Законодавця (!) і грізного пророка Іллю, - які говорять із Ним про Його " відхід" до смерті та Воскресіння, - Христос засвідчує апостолів у згоді Своєї справи із Законом Мойсея. Він сподівається, що хоча б найближчі учні не піддадуться відчаю, але самі стануть опорою тим, хто сумнівається. Такий сенс події, що святкується.

На іконах свята Ісус зазвичай постає в ореолі "фаворського світла" - сяйва, що з'явилося апостолам. Ліворуч і праворуч від Нього - Ілля і Мойсей, який тримає в руках "Скрижалі заповіту" - кам'яні дошки з десятьма найважливішими законами. Біля їхніх ніг - апостоли, які впали на обличчя і прикривають їх руками від нестерпного світла, що спрямовується до них у вигляді зламаних променів.