- 04.08.2023
- 223 Перегляда
5 серпня Православна Церква вшановує Почаївську ікону Божої Матері.
Історія цієї чудотворної ікони Богоматері нерозривно пов'язана з Почаївським монастирем на честь Успіння Пресвятої Богородиці. На горі, де нині розташована Успенська Почаївська лавра, 1240 року оселилися два ченці. Одного разу один із них після молитви пішов до вершини гори і раптом побачив Богородицю, що стояла на камені, немов охоплену полум'ям. Він покликав іншого ченця, який був також удостоєний споглядати чудесне явище. Третім свідком видіння був пастух Іоанн Босий. Побачивши незвичайне світло на горі, він піднявся на неї і разом з ченцями став прославляти Бога і Його Пречисту Матір.
Після того, як явище зникло, на камені, де стояла Богородиця, залишився відбиток Її правої стопи. Відбиток цей зберігся дотепер і завжди наповнений водою, яку чудесним чином виділяє камінь. Вода в стопі не бідніє, незважаючи на те, що численні прочани постійно наповнюють нею свої посудини для зцілення від недуг.
Сама ж Почаївська ікона Божої Матері з'явилася в обителі наступним чином. 1559 року митрополит Неофіт із Константинополя, проїжджаючи через Волинь, відвідав дворянку Анну Гойську, яка мешкала в маєтку Орля, недалеко від Почаєва. У благословення він залишив їй привезену з Константинополя ікону Богородиці. Незабаром стали помічати, що від Почаївської ікони Богородиці виходить сяйво. Коли 1597 року перед іконою зцілився брат Анни Пилип, вона передала образ ченцям, які оселилися на Почаївській горі.
Через деякий час на скелі було збудовано церкву на честь Успіння Божої Матері, що стала частиною монастирського комплексу. За свою історію Почаївський монастир зазнав чимало лиха: гнобили лютерани, на нього нападали турки, він потрапляв до рук уніатів, але завдяки заступництву Божої Матері всі негаразди було подолано.
На списках чудотворної Почаївської ікони Пресвятої Богородиці часто зображують камінь із відбитком стопи Божої Матері.
Історія цієї чудотворної ікони Богоматері нерозривно пов'язана з Почаївським монастирем на честь Успіння Пресвятої Богородиці. На горі, де нині розташована Успенська Почаївська лавра, 1240 року оселилися два ченці. Одного разу один із них після молитви пішов до вершини гори і раптом побачив Богородицю, що стояла на камені, немов охоплену полум'ям. Він покликав іншого ченця, який був також удостоєний споглядати чудесне явище. Третім свідком видіння був пастух Іоанн Босий. Побачивши незвичайне світло на горі, він піднявся на неї і разом з ченцями став прославляти Бога і Його Пречисту Матір.
Після того, як явище зникло, на камені, де стояла Богородиця, залишився відбиток Її правої стопи. Відбиток цей зберігся дотепер і завжди наповнений водою, яку чудесним чином виділяє камінь. Вода в стопі не бідніє, незважаючи на те, що численні прочани постійно наповнюють нею свої посудини для зцілення від недуг.
Сама ж Почаївська ікона Божої Матері з'явилася в обителі наступним чином. 1559 року митрополит Неофіт із Константинополя, проїжджаючи через Волинь, відвідав дворянку Анну Гойську, яка мешкала в маєтку Орля, недалеко від Почаєва. У благословення він залишив їй привезену з Константинополя ікону Богородиці. Незабаром стали помічати, що від Почаївської ікони Богородиці виходить сяйво. Коли 1597 року перед іконою зцілився брат Анни Пилип, вона передала образ ченцям, які оселилися на Почаївській горі.
Через деякий час на скелі було збудовано церкву на честь Успіння Божої Матері, що стала частиною монастирського комплексу. За свою історію Почаївський монастир зазнав чимало лиха: гнобили лютерани, на нього нападали турки, він потрапляв до рук уніатів, але завдяки заступництву Божої Матері всі негаразди було подолано.
На списках чудотворної Почаївської ікони Пресвятої Богородиці часто зображують камінь із відбитком стопи Божої Матері.