Меню
Назад » » 2022 » Серпень » 4

Почаївська ікона Божої Матері

5 серпня Православна Церква здійснює святкування на честь Почаївської ікони Божої Матері.

Почаївська ікона Божої Матері знаходиться у Свято-Успенській Почаївській Лаврі. На горі, де зараз розташований монастир, оселилися два ченці 1340 року. Один інок після молитви пішов до вершини гори і, раптом, побачив Божу Матір, що стояла на камені та оточена полум'ям. Він покликав брата подивитись на диво. Третім свідком бачення був пастух Іван Босий. Він вибіг на гору, і вони втрьох прославили Бога. На камені, де стояла Пресвята Богородиця, назавжди залишився відбиток її правої стопи.

В 1559 Константинопольський митрополит Неофіт, проїжджаючи через Волинь, відвідав в маєтку Орля, недалеко від Почаєва, дворянку Ганну Гойську. На благословення він залишив Ганні привезену з Константинополя ікону Богородиці. Стали помічати, що з ікони походить сяйво. Коли перед іконою зцілився брат Анни Філіп, вона передала у 1597 р. чудотворний образ ченцям, що оселилися на горі Почаївської. Святий образ був поставлений у храм, зведений на честь Успіння Божої Матері. Пізніше там започатковано монастир, на утримання якого Ганна Гойська передала великі кошти. Чудотворна ікона стала називатися Почаївською.

Почаївська ікона Божої Матері належить до найбільш шанованих святинь. Вона відома всьому слов'янському світу: її шанують в Україні, Росії, Боснії, Сербії, Болгарії та інших місцях. Поряд із православними на поклоніння чудотворному образу Пресвятої Богородиці приходять і християни інших сповідань. У Почаївській Лаврі, стародавньому оплоті Православ'я, чудотворна ікона перебуває близько 400 років.

Святкування на честь Почаївської ікони Божої Матері 23 липня було встановлено на згадку про порятунок Успенської Почаївської Лаври від турецької облоги 20-23 липня 1675 року.

Влітку 1675 року під час Збаразької війни з турками, за царювання польського короля Яна Собесського (1674-1696), полки, що складалися з татар, під проводом хана Нурредіна, через Вишневець підступили до Почаївської обителі, обступивши її з трьох сторін. Слабка монастирська огорожа, як і кілька кам'яних будівель обителі, не становила жодного захисту для обложених. Ігумен Йосип Добромирський переконав братію та мирян звернутися до небесних заступників: Пресвятої Богородиці та преподобного Іова Почаєвського (пам'ять 28 жовтня). Іноки та миряни старанно молилися, припадаючи до чудотворного образу Божої Матері та до раку з мощами преподобного Йова. Вранці 23 липня зі сходом сонця татари тримали останню раду про штурм обителі, а ігумен наказав співати акафіст Божої Матері. З першими словами "Набраній Воєводі" над храмом раптово з'явилася Сама Пречиста Богородиця, "омофор блискучий розпускаючи", з небесними ангелами, що тримають оголені мечі. Преподобний Іов перебував біля Божої Матері, кланяючись Їй і молячись за захист обителі. Татари прийняли небесне воїнство за привид, у сум'ятті стали стріляти в Пресвяту Богородицю та преподобного Іова, але стріли поверталися назад і поранили тих, хто їх пускав. Жах охопив ворога. У панічній втечі, не розбираючи своїх, вони вбивали один одного. Захисники монастиря кинулися в погоню і захопили багатьох у полон. Деякі полонені згодом прийняли християнську віру і залишилися в обителі назавжди.

У 1721 році Почаєв був зайнятий уніатами. Однак і в цей важкий для Лаври час монастирський літопис зафіксував 539 чудотворень від уславленої православної святині.

Повернення Почаєва в лоно Православ'я в 1832 році було ознаменовано чудовим зціленням сліпої дівчинки Анни Акимчукової, яка прийшла на поклоніння святиням із сімдесятирічної бабусею за 200 верст із Кременець-Подільська. На згадку про ці події архієпископ Волинський священноархімандрит Лаври Інокентій (1832-1840) встановив щотижневе, по суботах, читання соборного акафіста перед чудотворною іконою.
Никто не решился оставить свой комментарий.
Будь-те первым, поделитесь мнением с остальными.
avatar