- 15.06.2024
- 89 Переглядів
16 червня, в сьому неділю після Великодня, шанується пам'ять Святих отців Першого Вселенського Собору.
В червні 325 року в місті Нікея (сучасний Ізник в Туреччині) імператором Костянтином Великим був скликаний перший в історії християнства Собор, що тривав більше двох місяців. Він зібрав 318 єпископів з усього світу, серед яких були присутні Св. Миколай Чудотворець, Яків єпископ Низибійський, Святий Спиридон, також значна кількість пресвітерів і дияконів. Папу Сільвестра представляли два легати. Метою Собору було покласти край суперечці між єпископом Олександром і священиком Арієм з Олександрії.
Основою єретичного вчення Арія, яке швидко поширювалося і знаходило багато прихильників, стало заперечення сприйняття Ісуса як Сина Божого. Арій стверджував, що Ісус таке ж творіння господа як і людина, але більш досконале, що лише силою волі своєї і правильністю вчинків Він зміг досягти неосяжних вершин і був прийнятий Богом за свого Сина.
На Першому Вселенському (Нікейському) Соборі було засуджено аріанство як єресь, що не має нічого спільного з основами християнства. Собор затвердив постулат про єдиносущність Сина Отцю і Його передвічне народження, про сутність Ісуса як істинного Бога.
Ухвалені собором положення увійшли до Символу віри (знаний як Нікейський Символ віри) — першого загального для всіх церков стислого (7 положень) викладу оновоположних засад християнської релігії. Символ Віри сприяв поширенню і розумінню християнами постулатів істинного вчення. Тоді ж були остаточно вирішені деякі питання внутрішнього життя Церкви, серед яких встановлення дня святкування Пасхи. Ним стали вважати першу неділю після повного місяця, що настає після весняного рівнодення.
Нікейським Собором було прийнято і 20 канонів церковного життя, які стали надійною основою для подальшого розвитку Церкви.
Документальних підтверджень рішень Першого Собору на жаль не збереглося, і всі рішення, прийняті в Нікеї нам відомі лише з джерел більш пізніх Вселенських Соборів.
В червні 325 року в місті Нікея (сучасний Ізник в Туреччині) імператором Костянтином Великим був скликаний перший в історії християнства Собор, що тривав більше двох місяців. Він зібрав 318 єпископів з усього світу, серед яких були присутні Св. Миколай Чудотворець, Яків єпископ Низибійський, Святий Спиридон, також значна кількість пресвітерів і дияконів. Папу Сільвестра представляли два легати. Метою Собору було покласти край суперечці між єпископом Олександром і священиком Арієм з Олександрії.
Основою єретичного вчення Арія, яке швидко поширювалося і знаходило багато прихильників, стало заперечення сприйняття Ісуса як Сина Божого. Арій стверджував, що Ісус таке ж творіння господа як і людина, але більш досконале, що лише силою волі своєї і правильністю вчинків Він зміг досягти неосяжних вершин і був прийнятий Богом за свого Сина.
На Першому Вселенському (Нікейському) Соборі було засуджено аріанство як єресь, що не має нічого спільного з основами християнства. Собор затвердив постулат про єдиносущність Сина Отцю і Його передвічне народження, про сутність Ісуса як істинного Бога.
Ухвалені собором положення увійшли до Символу віри (знаний як Нікейський Символ віри) — першого загального для всіх церков стислого (7 положень) викладу оновоположних засад християнської релігії. Символ Віри сприяв поширенню і розумінню християнами постулатів істинного вчення. Тоді ж були остаточно вирішені деякі питання внутрішнього життя Церкви, серед яких встановлення дня святкування Пасхи. Ним стали вважати першу неділю після повного місяця, що настає після весняного рівнодення.
Нікейським Собором було прийнято і 20 канонів церковного життя, які стали надійною основою для подальшого розвитку Церкви.
Документальних підтверджень рішень Першого Собору на жаль не збереглося, і всі рішення, прийняті в Нікеї нам відомі лише з джерел більш пізніх Вселенських Соборів.