- 22.10.2022
- 170 Переглядів
23 жовтня 2022 року православні християни святкують пам'ять святих отців сьомого Вселенського Собору, який проходив у 787 році у місті Нікеї. Відзначають свято у 20-й Тиждень (неділю) по П'ятидесятниці.
У перші століття зародилося іконопочитання та стало традицією всієї Церкви. Слово ікона з грецької перекладається як образ. Ми шануємо того, хто зображений на іконі.
Наприкінці 8 століття у Церкві зародилася єресь – іконоборство. Першим царем-іконоборцем став грецький імператор Лев ІІІ Ісавр, який прийшов до влади у 717 році. Він почав жорстоке гоніння на святі ікони.
У 787 році проти цієї іконоборної єресі царицею Іриною скликаний був Сьомий Вселенський Собор у місті Нікеї, на який приїхало 367 отців.
Вселенські Собори (яких було всього сім) збиралися для з'ясування питань віри, нерозуміння чи неточного тлумачення яких викликало смути та єресі у Церкві. Також на Соборах приймалися правила церковного життя.
Святі отці VII Вселенського Собору зібрали церковний досвід шанування святих ікон з перших часів, обґрунтували його та сформулювали догмат про іконопочитання на всі часи та для всіх народів, які сповідують Православну віру. Святі отці проголосили, що іконопочитання є законоположенням і Переданням Церкви, воно спрямовується і надихається Святим Духом, який живе в Церкві. Образотворність ікон нерозлучна з євангельським оповіданням. І те, що слово євангельське повідомляє нам через слух, те саме ікона показує через зображення.
Сьомий Собор затвердив, що іконопис є особливою формою одкровення Божественної реальності і через Богослужіння та ікону Божественне одкровення стає надбанням віруючих. Через ікону, як і через Святе Письмо, ми не тільки дізнаємося про Бога, ми пізнаємо Бога; через ікони святих угодників Божих ми торкаємося преображеної людини, причасника Божественного життя; через ікону ми отримуємо всеосвячуючу благодать Святого Духа. Щодня Свята Церква прославляє ікони Божої Матері, святкує пам'ять святих Божих угодників. Їхні ікони кладуть перед нами на аналої для поклоніння.
І прославляючи пам'ять святих отців VII Вселенського Собору, ми повинні пам'ятати, що саме їм ми зобов'язані віддячувати за те, що освячені наші храми і будинки святими іконами, за те, що перед ними тепляться живі вогники лампадок, що кидаємося ми з поклонами перед святими мощами, і фіміам ладану підносить наші серця до небес.
«…Честь, що віддається образу, переходить до першообразу, і той хто поклоняється іконі поклоняється святому зображеному на ній».
У перші століття зародилося іконопочитання та стало традицією всієї Церкви. Слово ікона з грецької перекладається як образ. Ми шануємо того, хто зображений на іконі.
Наприкінці 8 століття у Церкві зародилася єресь – іконоборство. Першим царем-іконоборцем став грецький імператор Лев ІІІ Ісавр, який прийшов до влади у 717 році. Він почав жорстоке гоніння на святі ікони.
У 787 році проти цієї іконоборної єресі царицею Іриною скликаний був Сьомий Вселенський Собор у місті Нікеї, на який приїхало 367 отців.
Вселенські Собори (яких було всього сім) збиралися для з'ясування питань віри, нерозуміння чи неточного тлумачення яких викликало смути та єресі у Церкві. Також на Соборах приймалися правила церковного життя.
Святі отці VII Вселенського Собору зібрали церковний досвід шанування святих ікон з перших часів, обґрунтували його та сформулювали догмат про іконопочитання на всі часи та для всіх народів, які сповідують Православну віру. Святі отці проголосили, що іконопочитання є законоположенням і Переданням Церкви, воно спрямовується і надихається Святим Духом, який живе в Церкві. Образотворність ікон нерозлучна з євангельським оповіданням. І те, що слово євангельське повідомляє нам через слух, те саме ікона показує через зображення.
Сьомий Собор затвердив, що іконопис є особливою формою одкровення Божественної реальності і через Богослужіння та ікону Божественне одкровення стає надбанням віруючих. Через ікону, як і через Святе Письмо, ми не тільки дізнаємося про Бога, ми пізнаємо Бога; через ікони святих угодників Божих ми торкаємося преображеної людини, причасника Божественного життя; через ікону ми отримуємо всеосвячуючу благодать Святого Духа. Щодня Свята Церква прославляє ікони Божої Матері, святкує пам'ять святих Божих угодників. Їхні ікони кладуть перед нами на аналої для поклоніння.
І прославляючи пам'ять святих отців VII Вселенського Собору, ми повинні пам'ятати, що саме їм ми зобов'язані віддячувати за те, що освячені наші храми і будинки святими іконами, за те, що перед ними тепляться живі вогники лампадок, що кидаємося ми з поклонами перед святими мощами, і фіміам ладану підносить наші серця до небес.
«…Честь, що віддається образу, переходить до першообразу, і той хто поклоняється іконі поклоняється святому зображеному на ній».