- 27.05.2023
- 179 Переглядів
28 травня святкується пам'ять 318-ти святих Першого Вселенського Собору.
Перший Нікейський Собор - Собор Церкви, скликаний імператором Костянтином Великим у червні 325 року в місті Нікеї. Він тривав понад два місяці і став Першим Вселенським Собором в історії християнства. Основним завданням Собору було викриття лжевчення олександрійського священика Арія, який відкидав Божество і предвічне народження від Бога Отця Сина Божого і вчив, що Христос є тільки вище творіння. Єресь Арія стосувалася головного християнського догмату, на якому ґрунтується вся віра і вся Церква Христова, який становить єдину підставу всієї надії нашого спасіння. Якби єресь Арія, що відкидала Божество Сина Божого Ісуса Христа, потрясла тоді всю Церкву і потягнула за собою велику кількість і пастирів, і пасомих, здолала істинне вчення Церкви і стала панівною, то давно вже не існувало б саме християнство, і весь світ занурився б у колишню темряву невір'я та марновірств. Арія підтримував єпископ Нікомідійський Євсевій, дуже впливовий при царському дворі, тому єресь набула дуже широкого поширення на той час. І донині вороги християнства, взявши за основу єресь Арія і давши їй іншу назву, бентежать уми і вводять у спокусу багатьох людей.
На I Вселенському Соборі брали участь 318 єпископів, серед яких були: Афанасій Великий, Спиридон Триміфунтський, Миколай Мирлікійський, Олександр Олександрійський та інші.
Хибне вчення Арія було спростовано архідияконом Афанасієм, який, будучи помічником Олександрійського єпископа Олександра, змінив згодом свого вчителя на цій кафедрі. Собор засудив і відкинув єресь Арія і затвердив непорушну істину - догмат: Син Божий є істинним Богом, народженим від Бога Отця раніше за всі віки і таким самим вічним, як і Бог Отець; Він народжений, а не створений, і є єдиносущний із Богом Отцем. Щоб усі православні християни могли точно знати істинне вчення віри, воно було ясно і коротко викладено в перших семи членах Символу Віри.
"Днесь вірні пам'ять святих отців почитається... Багато хто з єретиків сповідував, що Христос постраждав і воскрес. А коли подібний до Отця, то ніяк, але багато хули на Божество віщали єретики. Святі ж отці правовірне вчення Церкви пояснили, і віру утвердили. Тим по господських святах, пам'ять святих отців святкується" ("Златоуст", слово 75 "Повчання на собор святих отців 318, які зійшлися на Арія єретика").
На цьому ж Соборі було постановлено святкувати Пасху в перший недільний день після першого весняного повного місяця, вихідним днем визнали неділю замість суботи, виробили 20 канонів, визначили, що священикам слід одружуватися, встановили й багато інших правил.
Основними джерелами про Нікейський Собор є праці двох його учасників: Євсевія Кесарійського та Афанасія Великого, а також істориків пізнішого часу: Руфіна Аквілейського, Сократа Схоластика, Созомена, блаженного Феодорита Кірського. Джерела називають різну чисельність учасників Собору: прийняту нині кількість учасників, 318 єпископів, називали Іларій Піктавійський, Василій Великий і Афанасій Великий. Захід був представлений по одному єпископу з Іспанії (Осій Кордубський), Галлії, Африки, Калабрії; папа Сильвестр особисто не взяв участі в Соборі, але делегував своїх легатів - двох пресвітерів. На Соборі були також делегати від територій, що не входили до складу імперії: з Пітіунта на Кавказі, Феофіл Готський із Боспорського царства (Керчі), зі Скіфії, два делегати з Вірменії, один із Персії. Більшість єпископів була зі східної частини імперії. Серед учасників було багато сповідників християнської віри.
Перший Нікейський Собор - Собор Церкви, скликаний імператором Костянтином Великим у червні 325 року в місті Нікеї. Він тривав понад два місяці і став Першим Вселенським Собором в історії християнства. Основним завданням Собору було викриття лжевчення олександрійського священика Арія, який відкидав Божество і предвічне народження від Бога Отця Сина Божого і вчив, що Христос є тільки вище творіння. Єресь Арія стосувалася головного християнського догмату, на якому ґрунтується вся віра і вся Церква Христова, який становить єдину підставу всієї надії нашого спасіння. Якби єресь Арія, що відкидала Божество Сина Божого Ісуса Христа, потрясла тоді всю Церкву і потягнула за собою велику кількість і пастирів, і пасомих, здолала істинне вчення Церкви і стала панівною, то давно вже не існувало б саме християнство, і весь світ занурився б у колишню темряву невір'я та марновірств. Арія підтримував єпископ Нікомідійський Євсевій, дуже впливовий при царському дворі, тому єресь набула дуже широкого поширення на той час. І донині вороги християнства, взявши за основу єресь Арія і давши їй іншу назву, бентежать уми і вводять у спокусу багатьох людей.
На I Вселенському Соборі брали участь 318 єпископів, серед яких були: Афанасій Великий, Спиридон Триміфунтський, Миколай Мирлікійський, Олександр Олександрійський та інші.
Хибне вчення Арія було спростовано архідияконом Афанасієм, який, будучи помічником Олександрійського єпископа Олександра, змінив згодом свого вчителя на цій кафедрі. Собор засудив і відкинув єресь Арія і затвердив непорушну істину - догмат: Син Божий є істинним Богом, народженим від Бога Отця раніше за всі віки і таким самим вічним, як і Бог Отець; Він народжений, а не створений, і є єдиносущний із Богом Отцем. Щоб усі православні християни могли точно знати істинне вчення віри, воно було ясно і коротко викладено в перших семи членах Символу Віри.
"Днесь вірні пам'ять святих отців почитається... Багато хто з єретиків сповідував, що Христос постраждав і воскрес. А коли подібний до Отця, то ніяк, але багато хули на Божество віщали єретики. Святі ж отці правовірне вчення Церкви пояснили, і віру утвердили. Тим по господських святах, пам'ять святих отців святкується" ("Златоуст", слово 75 "Повчання на собор святих отців 318, які зійшлися на Арія єретика").
На цьому ж Соборі було постановлено святкувати Пасху в перший недільний день після першого весняного повного місяця, вихідним днем визнали неділю замість суботи, виробили 20 канонів, визначили, що священикам слід одружуватися, встановили й багато інших правил.
Основними джерелами про Нікейський Собор є праці двох його учасників: Євсевія Кесарійського та Афанасія Великого, а також істориків пізнішого часу: Руфіна Аквілейського, Сократа Схоластика, Созомена, блаженного Феодорита Кірського. Джерела називають різну чисельність учасників Собору: прийняту нині кількість учасників, 318 єпископів, називали Іларій Піктавійський, Василій Великий і Афанасій Великий. Захід був представлений по одному єпископу з Іспанії (Осій Кордубський), Галлії, Африки, Калабрії; папа Сильвестр особисто не взяв участі в Соборі, але делегував своїх легатів - двох пресвітерів. На Соборі були також делегати від територій, що не входили до складу імперії: з Пітіунта на Кавказі, Феофіл Готський із Боспорського царства (Керчі), зі Скіфії, два делегати з Вірменії, один із Персії. Більшість єпископів була зі східної частини імперії. Серед учасників було багато сповідників християнської віри.