- 11.11.2024
- 54 Перегляда
12 листопада Православна Церква прославляє одну з найбільш шанованих у нашому Слобожанському краї ікон Богородиці - Озерянську. Ім'я це дане чудотворному образу за місцем його явлення - на березі річки Озерянки. Нині це село Нижня Озеряна, що розкинулося за З0 кілометрів на південний захід від Харкова і за три кілометри від Мерефи.
У давнину це була пустельно-лісиста місцевість, порита ярами й омивана річкою. Її береги вкривали луки, порослі буйним різнотрав'ям. Тут у XVII столітті, коли наш край ще страждав від загарбницьких татарських набігів, і сталося чудесне обретіння ікони Божої Матері.
У ті часи ці землі перебували у володінні мереф'янського священика отця Феодора. Він облаштував тут хутір Озерянку та утримував пасіку. Згідно з переказами, місцевий селянин косив на лузі траву. Після чергового помаху коси почув людський стогін. Нахилившись, побачив у густій траві розсічену косою ікону Божої Матері. Засмучений тим, що сталося, він приніс постраждалу ікону додому. Вранці він не виявив ікони у своєму будинку. Виявили її на лузі, там, де вона була знайдена. Розсічені косою частини ікони щільно зрослися, залишивши на місці розрізу ледь помітний шрам. Перед іконою горіла свічка, а поруч било джерело джерельної води.
Ієрей Феодор, духовно зрадівши явленню в його володіннях ікони Богородиці, повідомив про це Владиці Бєлгородському і Обоянському Феодосію і з його благословення побудував дерев'яну церкву в ім'я Різдва Пресвятої Богородиці. У цьому храмі і був встановлений набутий святий образ. Багатьом вірянам ікона, названа Озерянською, приносила розраду і зцілення. Бачачи знамення благодаті Божої, що іде від чудотворної ікони, ієрей Феодор побажав, щоб у його пустельно-самітному хуторі влаштували чернечу обитель. 1711 року в Озерянці було засновано Богородичну пустинь. Стараннями архімандрита Севастіана розширили й прикрасили храм Різдва Богородиці, пізніше звели церкву Різдва Іоанна Предтечі з трапезною при ньому, братські келії та обнесли обитель огорожею.
Характерну особливість святої ікони Озерянської становить прикраса із зірок, що оточують лики Богоматері та Предвічного Немовляти в червленій ризі, поцяткованій зірками. У ті далекі роки, чудотворноявлена ікона приваблювала в Озерянку тисячі паломників, хворих, стражденних людей.
1787 року серед інших монастирів Слобідської України Озерянську обитель скасували, а її братію перевели до Старо-Харківського Курязького Спасо-Преображенського монастиря, куди перенесли і чудотворну ікону Пресвятої Богородиці. Незабаром Преображенський монастир закривають. Озерянську ікону переносять у Покровський собор. При повторному відкритті монастиря ікону знову повертають у Куряж. Озерянський образ Богоматері починають вважати покровителькою міста Харкова і всієї Слобідської України.
Заступництво ікони жителі Харкова відчували завжди, але найбільше випадків зцілення зафіксовано в 1833-му, 1848-му і 1871-му роках. У ті роки в Харкові лютувала холера. Озерянську ікону Божої Матері носили від хати до хати, люди вклонялися чудотворному образу, покаянно молилися за зцілення і спасіння. І тяжка хвороба відступала.
1844 року на прохання жителів Харкова Преосвященний Інокентій (Борисов) отримує дозвіл Священного Синоду на перенесення ікони на зиму з Курязького монастиря в Покровський собор. Тоді ж встановлюють і два хресні ходи - З0 вересня ікону переносили з Куряжа до Харкова, а 22 квітня з Харкова до Куряжа (дати вказані за старим стилем). Це були урочисто-святкові дні для всього Харкова.
Після 1917 року в Іоанно-Предтеченському храмі богослужіння тривали до 1935 року. Парафіяльний храм Різдва Іоанна Хрестителя був закритий і зруйнований у листопаді 1935 року. Зараз на тому місці стоїть поклінний дерев'яний хрест, встановлений 1996 року на згадку про зруйнований храм. У 1941 році було відкрито храм у церковному будинку. Згодом богослужіння проводилися в каплиці. Але в середині 60-х років і її було закрито та зруйновано. Безбожна влада всіляко намагалася знищити чудотворне цілюще джерело на місці явлення Озерянської ікони. Його засипали землею, закидали кам'яними блоками - залишками зруйнованих церковних будівель і навіть надгробними плитами. Але щоразу джерело заявляло про себе струменями чистої води. Попри заборону влади і в ті роки до Озеряни приходили віряни і знаходили тут розраду. І вірили люди, що «Возсія нам, паче промінь сонячних, свята ікона Твоя, Владичице, в межах Озерянських».
Господу Богу було угодно, щоб прийшли нові часи. І кожен із нас був вільний, не ховаючись, молитися, щоб не погубити своєї душі для вічності. Останнє десятиліття минулого століття стало часом відродження православного життя в Озеряні. 4 червня 1995 року після багатьох років запустіння знову була піднесена лампада перед чудотворною Озерянською іконою Божої Матері на святому місці її набуття. Високопреосвященніший Митрополит Харківський і Богодухівський Никодим при великому скупченні народу освятив храм-каплицю і відслужив першу Божественну Літургію. Відтоді щосуботи, а також у дні престольних свят Озерянської пустелі 29 червня, 7 липня, 12 листопада і в п'ятницю Світлої Седмиці в Озеряні звершується Божественна Літургія і молебень з освяченням води.
Офіційно вважається, що Первообраз Озерянської ікони Божої Матері знищено в 30-ті роки ХХ століття. З неї залишилися численні списки, які суттєво відрізняються один від одного, хоча багато хто з них прославився своїми чудотворіннями.
У давнину це була пустельно-лісиста місцевість, порита ярами й омивана річкою. Її береги вкривали луки, порослі буйним різнотрав'ям. Тут у XVII столітті, коли наш край ще страждав від загарбницьких татарських набігів, і сталося чудесне обретіння ікони Божої Матері.
У ті часи ці землі перебували у володінні мереф'янського священика отця Феодора. Він облаштував тут хутір Озерянку та утримував пасіку. Згідно з переказами, місцевий селянин косив на лузі траву. Після чергового помаху коси почув людський стогін. Нахилившись, побачив у густій траві розсічену косою ікону Божої Матері. Засмучений тим, що сталося, він приніс постраждалу ікону додому. Вранці він не виявив ікони у своєму будинку. Виявили її на лузі, там, де вона була знайдена. Розсічені косою частини ікони щільно зрослися, залишивши на місці розрізу ледь помітний шрам. Перед іконою горіла свічка, а поруч било джерело джерельної води.
Ієрей Феодор, духовно зрадівши явленню в його володіннях ікони Богородиці, повідомив про це Владиці Бєлгородському і Обоянському Феодосію і з його благословення побудував дерев'яну церкву в ім'я Різдва Пресвятої Богородиці. У цьому храмі і був встановлений набутий святий образ. Багатьом вірянам ікона, названа Озерянською, приносила розраду і зцілення. Бачачи знамення благодаті Божої, що іде від чудотворної ікони, ієрей Феодор побажав, щоб у його пустельно-самітному хуторі влаштували чернечу обитель. 1711 року в Озерянці було засновано Богородичну пустинь. Стараннями архімандрита Севастіана розширили й прикрасили храм Різдва Богородиці, пізніше звели церкву Різдва Іоанна Предтечі з трапезною при ньому, братські келії та обнесли обитель огорожею.
Характерну особливість святої ікони Озерянської становить прикраса із зірок, що оточують лики Богоматері та Предвічного Немовляти в червленій ризі, поцяткованій зірками. У ті далекі роки, чудотворноявлена ікона приваблювала в Озерянку тисячі паломників, хворих, стражденних людей.
1787 року серед інших монастирів Слобідської України Озерянську обитель скасували, а її братію перевели до Старо-Харківського Курязького Спасо-Преображенського монастиря, куди перенесли і чудотворну ікону Пресвятої Богородиці. Незабаром Преображенський монастир закривають. Озерянську ікону переносять у Покровський собор. При повторному відкритті монастиря ікону знову повертають у Куряж. Озерянський образ Богоматері починають вважати покровителькою міста Харкова і всієї Слобідської України.
Заступництво ікони жителі Харкова відчували завжди, але найбільше випадків зцілення зафіксовано в 1833-му, 1848-му і 1871-му роках. У ті роки в Харкові лютувала холера. Озерянську ікону Божої Матері носили від хати до хати, люди вклонялися чудотворному образу, покаянно молилися за зцілення і спасіння. І тяжка хвороба відступала.
1844 року на прохання жителів Харкова Преосвященний Інокентій (Борисов) отримує дозвіл Священного Синоду на перенесення ікони на зиму з Курязького монастиря в Покровський собор. Тоді ж встановлюють і два хресні ходи - З0 вересня ікону переносили з Куряжа до Харкова, а 22 квітня з Харкова до Куряжа (дати вказані за старим стилем). Це були урочисто-святкові дні для всього Харкова.
Після 1917 року в Іоанно-Предтеченському храмі богослужіння тривали до 1935 року. Парафіяльний храм Різдва Іоанна Хрестителя був закритий і зруйнований у листопаді 1935 року. Зараз на тому місці стоїть поклінний дерев'яний хрест, встановлений 1996 року на згадку про зруйнований храм. У 1941 році було відкрито храм у церковному будинку. Згодом богослужіння проводилися в каплиці. Але в середині 60-х років і її було закрито та зруйновано. Безбожна влада всіляко намагалася знищити чудотворне цілюще джерело на місці явлення Озерянської ікони. Його засипали землею, закидали кам'яними блоками - залишками зруйнованих церковних будівель і навіть надгробними плитами. Але щоразу джерело заявляло про себе струменями чистої води. Попри заборону влади і в ті роки до Озеряни приходили віряни і знаходили тут розраду. І вірили люди, що «Возсія нам, паче промінь сонячних, свята ікона Твоя, Владичице, в межах Озерянських».
Господу Богу було угодно, щоб прийшли нові часи. І кожен із нас був вільний, не ховаючись, молитися, щоб не погубити своєї душі для вічності. Останнє десятиліття минулого століття стало часом відродження православного життя в Озеряні. 4 червня 1995 року після багатьох років запустіння знову була піднесена лампада перед чудотворною Озерянською іконою Божої Матері на святому місці її набуття. Високопреосвященніший Митрополит Харківський і Богодухівський Никодим при великому скупченні народу освятив храм-каплицю і відслужив першу Божественну Літургію. Відтоді щосуботи, а також у дні престольних свят Озерянської пустелі 29 червня, 7 липня, 12 листопада і в п'ятницю Світлої Седмиці в Озеряні звершується Божественна Літургія і молебень з освяченням води.
Офіційно вважається, що Первообраз Озерянської ікони Божої Матері знищено в 30-ті роки ХХ століття. З неї залишилися численні списки, які суттєво відрізняються один від одного, хоча багато хто з них прославився своїми чудотворіннями.