- 13.01.2025
- 103 Перегляда
Православна Церква відзначає 14 січня свято Обрізання Господнього. У всіх храмах цього дня відбудуться святкові богослужіння.
Обрізання як обряд посвячення Божеству існувало у багатьох народів, зокрема й у єгиптян. Євангельський переказ свідчить, що на восьмий день після Народження Ісус Христос, за старозавітним законом, пройшов обряд обрізання. Обряд був встановлений для всіх немовлят чоловічої статі на знак заповіту Бога з праотцем Авраамом і його нащадками.
Під час здійснення цього обряду Божественному Немовляті було дано ім'я Ісус (Спаситель) (Мф.1:21), вимовлене архангелом Гавриїлом ще в день Благовіщення Діві Марії.
За тлумаченням отців Церкви, Бог-Син прийняв обрізання, щоб показати людям приклад неухильного виконання Божественних встановлень, і щоб ніхто згодом не міг засумніватися в тому, що Він був істинною Людиною, а не носієм примарної плоті, як вчили деякі єретики.
У християнській Церкві обряду обрізання не існує, оскільки згідно з канонами Нового Завіту він поступився місцем таїнству хрещення. Водночас це свято нагадує християнам, що вони вступили в Новий Заповіт із Господом і «обрізані обрізанням нерукотворним зняттям гріховного тіла плоті, обрізанням Христовим» (Кол. 2: 11). Єпископ Феофан затворник порівнював свято обрізання з «обрізуванням серця», коли відтинаються пристрасті й похітливі прихильності.
Свідоцтва про святкування Обрізання Господнього у Східній Церкві сягають IV століття.
Свято Обрізання Господнього триває один день і з'єднується зі святкуванням пам'яті святого Василія Великого, архієпископа Кесарії Каппадокійської, через що в народі воно відоме під ім'ям Василів день.
Обрізання як обряд посвячення Божеству існувало у багатьох народів, зокрема й у єгиптян. Євангельський переказ свідчить, що на восьмий день після Народження Ісус Христос, за старозавітним законом, пройшов обряд обрізання. Обряд був встановлений для всіх немовлят чоловічої статі на знак заповіту Бога з праотцем Авраамом і його нащадками.
Під час здійснення цього обряду Божественному Немовляті було дано ім'я Ісус (Спаситель) (Мф.1:21), вимовлене архангелом Гавриїлом ще в день Благовіщення Діві Марії.
За тлумаченням отців Церкви, Бог-Син прийняв обрізання, щоб показати людям приклад неухильного виконання Божественних встановлень, і щоб ніхто згодом не міг засумніватися в тому, що Він був істинною Людиною, а не носієм примарної плоті, як вчили деякі єретики.
У християнській Церкві обряду обрізання не існує, оскільки згідно з канонами Нового Завіту він поступився місцем таїнству хрещення. Водночас це свято нагадує християнам, що вони вступили в Новий Заповіт із Господом і «обрізані обрізанням нерукотворним зняттям гріховного тіла плоті, обрізанням Христовим» (Кол. 2: 11). Єпископ Феофан затворник порівнював свято обрізання з «обрізуванням серця», коли відтинаються пристрасті й похітливі прихильності.
Свідоцтва про святкування Обрізання Господнього у Східній Церкві сягають IV століття.
Свято Обрізання Господнього триває один день і з'єднується зі святкуванням пам'яті святого Василія Великого, архієпископа Кесарії Каппадокійської, через що в народі воно відоме під ім'ям Василів день.