- 03.10.2023
- 86 Переглядів
4 жовтня за новим стилем Свята Православна Церква вшановує пам’ять великого світильника землі Української – святителя Димитрія (Туптала) митрополита Ростовського, згадуючи про дивне знайдення його чесних і многоцілющих мощів. Частинка мощів святителя знаходиться в нашому храмі.
Святитель Димитрій (+1709), згодом митрополит Ростовський і Ярославський, був родом із містечка Макарів, розташованого неподалік від Києва.
В історію православ'я він увійшов як видатний духовний письменник, проповідник і педагог. Особливими його заслугами є заснування Ростовської граматичної школи і складання "Четьих миней" - багатотомної збірки житій святих.
1702 року, прибувши на Ростовську кафедру, святитель Димитрій насамперед відвідав монастир святителя Якова. Там, у соборній церкві на честь Зачаття Пресвятої Богородиці, він звершив Літургію, після якої при всіх визначив на правому боці храму місце свого майбутнього поховання зі словами: "Се спокій мій, зде вселюся на вік віку".
Після кончини святителя, у листопаді 1709 року, незважаючи на його бажання, духовенство і жителі Ростова просили прибулого для похорону місцеблюстителя патріаршого престолу митрополита Стефана Яворського поховати святителя Димитрія в соборному храмі міста, поруч із його попередником святителем Іоасафом.
Митрополит Стефан наполіг на похороні в тому місці, де вказав сам святитель Димитрій. Однак через затримку з похороном і через невідкладний від'їзд митрополита Стефана у викопаній могилі був зроблений нашвидкуруч заготовлений дерев'яний зруб, у якому і поховали святителя.
1752 року під час ремонту в соборній церкві монастиря, під час лагодження підлоги, що опустилася, було знайдено нетлінне тіло святителя Димитрія. Місце поховання виявилося сирим, дубова труна і рукописи, що перебували в ньому, зотліли, але тіло святителя, а також його облачення збереглися нетлінними.
Після обрітення біля мощей відбувалося безліч зцілень, про що доповіли Синоду, за приписом якого до Ростова прибули суздальський митрополит Сильвестр і симонівський архімандрит Гавриїл для огляду мощей і чудес, що сталися. У квітні 1757 року Синод видав указ про канонізацію святителя Димитрія.
Святитель Димитрій (+1709), згодом митрополит Ростовський і Ярославський, був родом із містечка Макарів, розташованого неподалік від Києва.
В історію православ'я він увійшов як видатний духовний письменник, проповідник і педагог. Особливими його заслугами є заснування Ростовської граматичної школи і складання "Четьих миней" - багатотомної збірки житій святих.
1702 року, прибувши на Ростовську кафедру, святитель Димитрій насамперед відвідав монастир святителя Якова. Там, у соборній церкві на честь Зачаття Пресвятої Богородиці, він звершив Літургію, після якої при всіх визначив на правому боці храму місце свого майбутнього поховання зі словами: "Се спокій мій, зде вселюся на вік віку".
Після кончини святителя, у листопаді 1709 року, незважаючи на його бажання, духовенство і жителі Ростова просили прибулого для похорону місцеблюстителя патріаршого престолу митрополита Стефана Яворського поховати святителя Димитрія в соборному храмі міста, поруч із його попередником святителем Іоасафом.
Митрополит Стефан наполіг на похороні в тому місці, де вказав сам святитель Димитрій. Однак через затримку з похороном і через невідкладний від'їзд митрополита Стефана у викопаній могилі був зроблений нашвидкуруч заготовлений дерев'яний зруб, у якому і поховали святителя.
1752 року під час ремонту в соборній церкві монастиря, під час лагодження підлоги, що опустилася, було знайдено нетлінне тіло святителя Димитрія. Місце поховання виявилося сирим, дубова труна і рукописи, що перебували в ньому, зотліли, але тіло святителя, а також його облачення збереглися нетлінними.
Після обрітення біля мощей відбувалося безліч зцілень, про що доповіли Синоду, за приписом якого до Ростова прибули суздальський митрополит Сильвестр і симонівський архімандрит Гавриїл для огляду мощей і чудес, що сталися. У квітні 1757 року Синод видав указ про канонізацію святителя Димитрія.