- 28.12.2024
- 56 Переглядів
29 грудня Православна Церква святкує Неділю святих Праотців.
Дві останні неділі (тижні) Різдвяного посту іменуються Неділею святих Праотців і Неділею святих отців. Святкування Неділі святих Праотців відбувається в передостанню неділю перед Різдвом Христовим. Цього дня Церква відзначає пам'ять святих Праотців - старозавітних праведників, які чекали на Спасителя, починаючи від першої людини - Адама, включно з Сифом, Єнохом, Ноєм, Авраамом, Ісаком, Яковом, царем Давидом та іншими. Ці стародавні люди відокремлені від нас тисячоліттями, проте мають до нас, теперішніх православних християн, прямий і близький стосунок.
Який же зв'язок між нами і ними? Церква взагалі нагадує нам про них тепер, перед Різдвом Христовим, заради їхньої віри - віри в обіцянку, дану Богом Адаму при вигнанні його з раю, що наприкінці віків прийде у світ Спаситель, Який спокутує людство від гріха прабатьків.
Усі праотці, що були на землі задовго до народження Господа, жили і горіли цією вірою, ніколи від неї не відступаючи. Вони є яскравим прикладом для нас, які живуть уже після земного втілення Спасителя. Як і стародавні люди, ми теж Його реально не бачили; вони тільки знали, що Він буде на землі, а ми тільки знаємо, що Він був на землі. Але вони твердо вірили в Його пришестя і їхня віра виправдалася.
Від нас же потрібна набагато більша віра. Ми повинні вірити, що Господь був, і є, і буде; що Він жив на землі як людина; що через Свою Церкву Він постійно перебуває з нами; і що Він знову прийде на землю судити людство. За таку віру Сам Господь обіцяє нам блаженство. Коли Ісус Христос з'явився Апостолу Фомі, який не міг повірити у воскресіння Христове, поки сам не доторкнувся до ран Господніх, а доторкнувшись, вигукнув: «Господь мій і Бог мій!» - тоді Господь сказав Апостолу: «ти повірив, бо побачив Мене; але блаженні ті, що не бачили, а увірували».
Але крім віри є ще одна обставина, яка так тісно пов'язує нас із давніми праотцями - це їхня вірність очікуваному Месії. Вони жили в оточенні язичницького світу - світу, який хоча й не знав ще Христа, але повністю відступив від Бога. Ми з вами живемо в подібному і навіть гіршому становищі. І ось на тлі всього цього страшного світу згадаємо ми не тільки віру Святих Праотців, а й їхню вірність Христу-Спасителеві; і готуючись ось уже скоро зустріти й святкувати Його народження на землі, відвернемося від всього поганого, яке нас оточує, й засвідчимо нашу цілковиту відданість та вірність Тому, Котрий сказав нам: «Ось Я з вами до скончанія віку».
Дві останні неділі (тижні) Різдвяного посту іменуються Неділею святих Праотців і Неділею святих отців. Святкування Неділі святих Праотців відбувається в передостанню неділю перед Різдвом Христовим. Цього дня Церква відзначає пам'ять святих Праотців - старозавітних праведників, які чекали на Спасителя, починаючи від першої людини - Адама, включно з Сифом, Єнохом, Ноєм, Авраамом, Ісаком, Яковом, царем Давидом та іншими. Ці стародавні люди відокремлені від нас тисячоліттями, проте мають до нас, теперішніх православних християн, прямий і близький стосунок.
Який же зв'язок між нами і ними? Церква взагалі нагадує нам про них тепер, перед Різдвом Христовим, заради їхньої віри - віри в обіцянку, дану Богом Адаму при вигнанні його з раю, що наприкінці віків прийде у світ Спаситель, Який спокутує людство від гріха прабатьків.
Усі праотці, що були на землі задовго до народження Господа, жили і горіли цією вірою, ніколи від неї не відступаючи. Вони є яскравим прикладом для нас, які живуть уже після земного втілення Спасителя. Як і стародавні люди, ми теж Його реально не бачили; вони тільки знали, що Він буде на землі, а ми тільки знаємо, що Він був на землі. Але вони твердо вірили в Його пришестя і їхня віра виправдалася.
Від нас же потрібна набагато більша віра. Ми повинні вірити, що Господь був, і є, і буде; що Він жив на землі як людина; що через Свою Церкву Він постійно перебуває з нами; і що Він знову прийде на землю судити людство. За таку віру Сам Господь обіцяє нам блаженство. Коли Ісус Христос з'явився Апостолу Фомі, який не міг повірити у воскресіння Христове, поки сам не доторкнувся до ран Господніх, а доторкнувшись, вигукнув: «Господь мій і Бог мій!» - тоді Господь сказав Апостолу: «ти повірив, бо побачив Мене; але блаженні ті, що не бачили, а увірували».
Але крім віри є ще одна обставина, яка так тісно пов'язує нас із давніми праотцями - це їхня вірність очікуваному Месії. Вони жили в оточенні язичницького світу - світу, який хоча й не знав ще Христа, але повністю відступив від Бога. Ми з вами живемо в подібному і навіть гіршому становищі. І ось на тлі всього цього страшного світу згадаємо ми не тільки віру Святих Праотців, а й їхню вірність Христу-Спасителеві; і готуючись ось уже скоро зустріти й святкувати Його народження на землі, відвернемося від всього поганого, яке нас оточує, й засвідчимо нашу цілковиту відданість та вірність Тому, Котрий сказав нам: «Ось Я з вами до скончанія віку».