- 08.02.2025
- 302 Перегляда
9 лютого - Неділя про митаря і фарисея.
Перед Великим постом настає три підготовчі седмиці і чотири Неділі, Неділя про митаря і фарисея - перша з них.
Богослужіння недільного дня поки що не дуже сильно відрізняється від звичайного. Для пробудження почуттів покаяння і розкаяння в гріхах Церква в підготовчі седмиці співає на недільних утренях, починаючи з Тижня про митаря і фарисея і закінчуючи п'ятою неділею Посту, перед каноном зворушливі стихири (тропарі) "Покаяння отвори ми двері, Життєдавицю", "На спасіння стежки наставь мене, Богородице", "Безліч скоєних мною лютих". У наступні три недільні Утрені до складу богослужіння увійде 136-й псалом: "На ріках Вавилонських".
За Літугією читається Євангеліє від Луки, в якому розповідається притча про митаря і фарисея. Два чоловіки прийшли до храму: митар – збиральник податків, людина грішна, як сказали б зараз, корумпована, якого ненавиділи колеги за його посаду; і фарисей – представник релігійно-політичної партії, яка об’єднувала людей, що дуже турбувалися про благочестя.
Фарисей, звертаючись до Бога, подякував Йому за те, що він не такий, як інші люди, тобто не такий, як ті, що не належать до його партії. Далі фарисей став перераховувати свої чесноти: що він і молиться, і поститься, і дякує Богу за те, що він не такий, як той митар, що стоїть поруч з ним.
А митар, не сміючи підняти погляд до неба, б’ючи себе в груди, звертався до Господа: «Боже, будь милостивий до мене, грішного» (Лк 18:14). Звертаючись до учнів, Господь говорить, що митар вийшов із храму більше оправданий, ніж фарисей.
Церква прикладом митаря і фарисея нагадує про смирення як істинний початок і підґрунтя покаяння й усякої чесноти, і про гординю як головне джерело гріхів, що опоганює людину, віддаляє її від людей, робить боговідступником. Смирення як шлях до духовного піднесення показав Сам Бог, який упокорився до немічного стану людської природи, "прийнявши образ раба" (Флп.2:7).
Щоб осоромити гординю фарисея, який надавав значення посту, а не його плодам, Церква скасовує піст у середу та п'ятницю (тому вона називається "суцільною седмицею"), показуючи, що не піст чи будь-яка інша справа спасає людину, а Бог, який шукає смиренне серце.
Перед Великим постом настає три підготовчі седмиці і чотири Неділі, Неділя про митаря і фарисея - перша з них.
Богослужіння недільного дня поки що не дуже сильно відрізняється від звичайного. Для пробудження почуттів покаяння і розкаяння в гріхах Церква в підготовчі седмиці співає на недільних утренях, починаючи з Тижня про митаря і фарисея і закінчуючи п'ятою неділею Посту, перед каноном зворушливі стихири (тропарі) "Покаяння отвори ми двері, Життєдавицю", "На спасіння стежки наставь мене, Богородице", "Безліч скоєних мною лютих". У наступні три недільні Утрені до складу богослужіння увійде 136-й псалом: "На ріках Вавилонських".
За Літугією читається Євангеліє від Луки, в якому розповідається притча про митаря і фарисея. Два чоловіки прийшли до храму: митар – збиральник податків, людина грішна, як сказали б зараз, корумпована, якого ненавиділи колеги за його посаду; і фарисей – представник релігійно-політичної партії, яка об’єднувала людей, що дуже турбувалися про благочестя.
Фарисей, звертаючись до Бога, подякував Йому за те, що він не такий, як інші люди, тобто не такий, як ті, що не належать до його партії. Далі фарисей став перераховувати свої чесноти: що він і молиться, і поститься, і дякує Богу за те, що він не такий, як той митар, що стоїть поруч з ним.
А митар, не сміючи підняти погляд до неба, б’ючи себе в груди, звертався до Господа: «Боже, будь милостивий до мене, грішного» (Лк 18:14). Звертаючись до учнів, Господь говорить, що митар вийшов із храму більше оправданий, ніж фарисей.
Церква прикладом митаря і фарисея нагадує про смирення як істинний початок і підґрунтя покаяння й усякої чесноти, і про гординю як головне джерело гріхів, що опоганює людину, віддаляє її від людей, робить боговідступником. Смирення як шлях до духовного піднесення показав Сам Бог, який упокорився до немічного стану людської природи, "прийнявши образ раба" (Флп.2:7).
Щоб осоромити гординю фарисея, який надавав значення посту, а не його плодам, Церква скасовує піст у середу та п'ятницю (тому вона називається "суцільною седмицею"), показуючи, що не піст чи будь-яка інша справа спасає людину, а Бог, який шукає смиренне серце.