- 11.02.2023
- 127 Переглядів
12 лютого - неділя про блудного сина, початок другого підготовчого тижня до Великого посту.
У деякого чоловіка було два сини; і сказав молодший із них батькові: отче, дай мені слідуючу частину майна. І батько розділив їм статок. Через кілька днів молодший син, зібравши все, пішов у далеку сторону і там розтратив статок свій, живучи розпусно. Коли ж він прожив усе, настав великий голод у тій країні, і він почав бідувати; і пішов, пристав до одного з мешканців тієї країни, а той послав його на поля свої пасти свиней; і він радий був наповнити черево своє ріжками, що їх їли свині, але ніхто не давав йому. Прийшовши ж до тями, сказав: скільки найманців у батька мого надлишкують хлібом, а я помираю з голоду; встану, піду до батька мого і скажу йому: батьку, я згрішив проти неба й перед тобою, і вже недостойний називатися сином твоїм; прийми мене в число найманців твоїх.
Встав і пішов до батька свого. І коли він був ще далеко, побачив його батько його і зглянувся; і, побігши, впав йому на шию і цілував його. Син же сказав йому: Отче, я згрішив проти неба і перед тобою і вже не гідний називатися сином твоїм. А батько сказав рабам своїм: принесіть кращий одяг і одягніть його, і дайте перстень на руку його, і взуття на ноги; і приведіть вгодоване теля, і заколіть; станемо їсти й веселитися! Бо цей син мій був мертвий і ожив, пропадав і знайшовся. І почали веселитися.
А старший син його був на полі, і, повертаючись, коли наблизився до дому, почув спів і радість, і, покликавши одного зі слуг, запитав: що це таке? Він сказав йому: брат твій прийшов, і батько твій зарізав відгодоване теля, бо прийняв його здоровим. Він розсердився і не хотів увійти. Батько ж його, вийшовши, кликав його. Але він сказав у відповідь батькові: ось, я стільки років служу тобі й ніколи не порушував наказу твого, але ти ніколи не дав мені й козеняти, щоб мені повеселитися з друзями моїми, а коли цей син твій, що розтратив маєток свій із розпусницями, прийшов, ти зарізав для нього відгодоване теля. Він же сказав йому: Сину мій, ти завжди зі мною, і все моє твоє, а про те треба було радіти й веселитися, що брат твій цей був мертвий і ожив, пропадав і знайшовся.
Лк. 15:11-32
Ця притча - не тільки історія однієї людини, а й усього роду людського.
Син вимагає спадщини, йде з дому батька "в далеку країну". Думає, що, отримавши незалежність, він нарешті пізнає справжнє життя. Батько без єдиного докору прощається з ним.
Але до чого призвів відхід сина з дому? Майно розтрачено. Сам він став наймитом, і господар не дає йому підкріпити сили навіть із корита, в якому годуються свині...
Чи не так душа злидарює і голодує, коли в пошуках уявної "свободи" відходить від Отця? Чи не так і весь світ, відмовляючись від Бога, впадає в духовне збідніння?
Але ось юнак схаменувся, думка про рідний дім переслідує його. Він знає, що вже втратив право називатися сином, але тепер, усвідомивши свою невдячність, готовий стати навіть слугою у батька. Він іде, вагаючись між страхом і надією, але виявляється, що батько давно чекає на нього і сам вибігає назустріч, щоб обійняти обірваного подорожнього. Нехай старший син, який не покидав дому, нарікає на доброту батька - радість побачення не може бути затьмарена. Син пропадав і знайшовся!..
Так і Господь безмовно чекає кожного, хто захоче повернутися до Нього, волаючи: "Отче, згрішив я перед Тобою!"
Повернення в дім Отчий - такий сенс "Тижня про блудного сина".
У деякого чоловіка було два сини; і сказав молодший із них батькові: отче, дай мені слідуючу частину майна. І батько розділив їм статок. Через кілька днів молодший син, зібравши все, пішов у далеку сторону і там розтратив статок свій, живучи розпусно. Коли ж він прожив усе, настав великий голод у тій країні, і він почав бідувати; і пішов, пристав до одного з мешканців тієї країни, а той послав його на поля свої пасти свиней; і він радий був наповнити черево своє ріжками, що їх їли свині, але ніхто не давав йому. Прийшовши ж до тями, сказав: скільки найманців у батька мого надлишкують хлібом, а я помираю з голоду; встану, піду до батька мого і скажу йому: батьку, я згрішив проти неба й перед тобою, і вже недостойний називатися сином твоїм; прийми мене в число найманців твоїх.
Встав і пішов до батька свого. І коли він був ще далеко, побачив його батько його і зглянувся; і, побігши, впав йому на шию і цілував його. Син же сказав йому: Отче, я згрішив проти неба і перед тобою і вже не гідний називатися сином твоїм. А батько сказав рабам своїм: принесіть кращий одяг і одягніть його, і дайте перстень на руку його, і взуття на ноги; і приведіть вгодоване теля, і заколіть; станемо їсти й веселитися! Бо цей син мій був мертвий і ожив, пропадав і знайшовся. І почали веселитися.
А старший син його був на полі, і, повертаючись, коли наблизився до дому, почув спів і радість, і, покликавши одного зі слуг, запитав: що це таке? Він сказав йому: брат твій прийшов, і батько твій зарізав відгодоване теля, бо прийняв його здоровим. Він розсердився і не хотів увійти. Батько ж його, вийшовши, кликав його. Але він сказав у відповідь батькові: ось, я стільки років служу тобі й ніколи не порушував наказу твого, але ти ніколи не дав мені й козеняти, щоб мені повеселитися з друзями моїми, а коли цей син твій, що розтратив маєток свій із розпусницями, прийшов, ти зарізав для нього відгодоване теля. Він же сказав йому: Сину мій, ти завжди зі мною, і все моє твоє, а про те треба було радіти й веселитися, що брат твій цей був мертвий і ожив, пропадав і знайшовся.
Лк. 15:11-32
Ця притча - не тільки історія однієї людини, а й усього роду людського.
Син вимагає спадщини, йде з дому батька "в далеку країну". Думає, що, отримавши незалежність, він нарешті пізнає справжнє життя. Батько без єдиного докору прощається з ним.
Але до чого призвів відхід сина з дому? Майно розтрачено. Сам він став наймитом, і господар не дає йому підкріпити сили навіть із корита, в якому годуються свині...
Чи не так душа злидарює і голодує, коли в пошуках уявної "свободи" відходить від Отця? Чи не так і весь світ, відмовляючись від Бога, впадає в духовне збідніння?
Але ось юнак схаменувся, думка про рідний дім переслідує його. Він знає, що вже втратив право називатися сином, але тепер, усвідомивши свою невдячність, готовий стати навіть слугою у батька. Він іде, вагаючись між страхом і надією, але виявляється, що батько давно чекає на нього і сам вибігає назустріч, щоб обійняти обірваного подорожнього. Нехай старший син, який не покидав дому, нарікає на доброту батька - радість побачення не може бути затьмарена. Син пропадав і знайшовся!..
Так і Господь безмовно чекає кожного, хто захоче повернутися до Нього, волаючи: "Отче, згрішив я перед Тобою!"
Повернення в дім Отчий - такий сенс "Тижня про блудного сина".