- 04.03.2023
- 237 Переглядів
5 березня, у першу Неділю Великого посту, Православна церква святкує Торжество Православ'я. Воно було встановлено в Греції в IX ст., в пам'ять остаточної перемоги над ворогами православ'я - іконоборцями.
Вчення про шанування ікон, засноване на Свящєнному Писанні і затверджене звичаєм перших християн, до VIII ст. залишалося недоторканним. Але іконоборча єресь, що з'явилася в самій Греції, поширилася багатьма країнами. Церква Божа зазнала гоніння, більшого ніж від язичників. Понад 100 років лилися сльози і безневинна кров істинно православних, які боролися за право зображати на іконах Господа Нашого Ісуса Христа, Божу Матір і святих, а також молитися їм перед іконами. Цих православних ув'язнювали в темниці, піддавали мукам і стратам. Чесні ікони та мощі святих спалювали.
Після VII Вселенського Собору (787 р.), який закріпив шанування ікон, настало ослаблення гонінь, але тільки в середині IX ст. було звільнено з в'язниць і ув'язнення іконошанувальників і повернуто на попередні посади, а іконоборцям запропоновано було або залишити свою оману, або припинити церковне служіння. Христолюбива цариця Феодора оголосила: "Хто не вшановує зображення Господа нашого, Пресвятої Його Матері та всіх святих, нехай буде проклятий!"
Обраний Патріархом Константинопольським Мефодій, встановив тоді ж особливе святкове богослужіння. Православ'я було урочисто відновлено на службі в Софійському соборі в Константинополі в першу неділю Великого посту, що припала у 843 р. на 19 лютого. Так з'явилося святкування й особливий чин, названий Торжество Православ'я. У XII і XIV ст. ця служба була значно доповнена за рахунок включення інших текстів, що зображують головні догмати християнства.
Ця служба являє собою торжество церкви над усіма єресями і розколами, що коли-небудь існували. У ній утверджується не тільки православне вчення про іконошанування, а й усі догмати і постанови семи Вселенських Соборів. Благословляються не тільки іконошанувальники, а й усі живі та ті, що відійшли до Господа у вірі та благочесті отців. Особливе місце в цій службі посідає чин анафематствування. Анафема - проголошується соборно не тільки іконоборцям, а й усім, хто вчинив тяжкі гріхи перед Церквою.
Проголошення анафеми не є прокляттям. За покаяння і достатніх підстав анафема може бути знята. Може бути вона знята і після смерті.
Ми святкуємо день Торжества Православ'я; але ми повинні пам'ятати, що ми святкуємо Божу перемогу, перемогу істини, перемогу Христову над усіма слабкостями людського розуміння. Це не торжество нас, православних, над іншими віросповіданнями та іншими людьми; це перемога Божа над нами і, через нас.
Вчення про шанування ікон, засноване на Свящєнному Писанні і затверджене звичаєм перших християн, до VIII ст. залишалося недоторканним. Але іконоборча єресь, що з'явилася в самій Греції, поширилася багатьма країнами. Церква Божа зазнала гоніння, більшого ніж від язичників. Понад 100 років лилися сльози і безневинна кров істинно православних, які боролися за право зображати на іконах Господа Нашого Ісуса Христа, Божу Матір і святих, а також молитися їм перед іконами. Цих православних ув'язнювали в темниці, піддавали мукам і стратам. Чесні ікони та мощі святих спалювали.
Після VII Вселенського Собору (787 р.), який закріпив шанування ікон, настало ослаблення гонінь, але тільки в середині IX ст. було звільнено з в'язниць і ув'язнення іконошанувальників і повернуто на попередні посади, а іконоборцям запропоновано було або залишити свою оману, або припинити церковне служіння. Христолюбива цариця Феодора оголосила: "Хто не вшановує зображення Господа нашого, Пресвятої Його Матері та всіх святих, нехай буде проклятий!"
Обраний Патріархом Константинопольським Мефодій, встановив тоді ж особливе святкове богослужіння. Православ'я було урочисто відновлено на службі в Софійському соборі в Константинополі в першу неділю Великого посту, що припала у 843 р. на 19 лютого. Так з'явилося святкування й особливий чин, названий Торжество Православ'я. У XII і XIV ст. ця служба була значно доповнена за рахунок включення інших текстів, що зображують головні догмати християнства.
Ця служба являє собою торжество церкви над усіма єресями і розколами, що коли-небудь існували. У ній утверджується не тільки православне вчення про іконошанування, а й усі догмати і постанови семи Вселенських Соборів. Благословляються не тільки іконошанувальники, а й усі живі та ті, що відійшли до Господа у вірі та благочесті отців. Особливе місце в цій службі посідає чин анафематствування. Анафема - проголошується соборно не тільки іконоборцям, а й усім, хто вчинив тяжкі гріхи перед Церквою.
Проголошення анафеми не є прокляттям. За покаяння і достатніх підстав анафема може бути знята. Може бути вона знята і після смерті.
Ми святкуємо день Торжества Православ'я; але ми повинні пам'ятати, що ми святкуємо Божу перемогу, перемогу істини, перемогу Христову над усіма слабкостями людського розуміння. Це не торжество нас, православних, над іншими віросповіданнями та іншими людьми; це перемога Божа над нами і, через нас.