- 20.05.2023
- 195 Переглядів
21 травня - шоста неділя після Великодня - неділя про сліпого.
Одного разу Господь Ісус Христос побачив сліпого, який просив милостиню. Будучи сліпим від народження, він ніколи нікого не бачив. Він не міг собі уявити образ людини. Він і Христа ніколи не бачив. Він тільки знав, що Христос проходить близько, що Він чудотворець і може дати йому зір. І став кричати, кликати Христа: "Ісусе, Сине Давидів, помилуй мене"! Люди намагалися його вгамувати, він заважав їм слухати проповідь Христа, він порушував порядок. Христос ішов, оточений Своїми учнями. І вони запитували: "Равви, хто згрішив, він чи батьки його, що він народився сліпим?" Ісус відповідав: "Не згрішив ні він, ні батьки його, але це для того, щоб на ньому явилися діла Божі". Сказавши це, Він плюнув на землю, зробив бріння з плюновення і помазав брінням очі сліпому, і сказав йому: "Піди вмийся в купальні Силоам." Давайте уявимо собі стан цього сліпонародженого. Він кричить, кличе... Його штовхають, можливо, змушують мовчати, а він все кричить, просить... кажучи по-нашому, молиться. Нарешті, Той Невидимий для нього Чудотворець підходить до нього. Але він не творить миттєвого дива. Навпаки. Він робить щось, що за людськими поняттями могло б здаватися принизливим, неприємним. Він плює і робить бріння з плюновення і землі, і маже очі сліпому. Але цього мало, Він посилає його з цим брінням на очах піти вмитися в купальні Силоам (що означає: посланий). Але сліпий не заперечує, він іде навпомацки, спотикаючись, піддаючись глузуванням перехожих. Нарешті доходить до купальні й умивається. І ось, виконавши все це, перетерпівши все це, нарешті прозріває і повертається зрячим.
Ось образ молитви для нас із вами. Адже і ми духовно сліпі й не можемо бачити Господа. Але ми знаємо, що Він є. І будемо закликати Його, будемо волати до Нього, просячи Його про допомогу. І не будемо сумувати, якщо ця допомога не відразу дається нам. Можливо, нам доведеться пройти ще довгий шлях, нелегкий шлях, як шлях сліпого до купальні Силоам. На цьому шляху нас можуть зустріти неприємності, приниження, як бріння для сліпого. Усе перетерпимо. Будемо слухняні. Будемо робити те, що Він нам наказав, будемо йти тією дорогою, яку Він нам вказав, як сліпому шлях до купальні Силоам, і ось, коли ми все це виконаємо, тоді й Господь відповість нам на нашу молитву, і якщо Йому завгодно, виконає її. І з нами вийде те саме, що вийшло зі сліпим. Коли через обставини нашого життя Господь запитає нас: "чи віруєш ти в Сина Божого?" Ми відповімо: "віруємо, Господи!" і поклонимося Йому...
Тільки будемо уникати всяких образів під час молитви. Нам нічого не треба уявляти собі, а от як сліпий, будемо тільки знати, що Господь близько, що Він усе може. І якщо відбуватимуться речі, ніби протилежні нашій молитві, - не будемо сумувати, а будемо сподіватися, сподіватися проти надії. І Він зробить корисне нам. Будемо зберігати цей стан сліпого. Це найкращий зразок молитви.
Одного разу Господь Ісус Христос побачив сліпого, який просив милостиню. Будучи сліпим від народження, він ніколи нікого не бачив. Він не міг собі уявити образ людини. Він і Христа ніколи не бачив. Він тільки знав, що Христос проходить близько, що Він чудотворець і може дати йому зір. І став кричати, кликати Христа: "Ісусе, Сине Давидів, помилуй мене"! Люди намагалися його вгамувати, він заважав їм слухати проповідь Христа, він порушував порядок. Христос ішов, оточений Своїми учнями. І вони запитували: "Равви, хто згрішив, він чи батьки його, що він народився сліпим?" Ісус відповідав: "Не згрішив ні він, ні батьки його, але це для того, щоб на ньому явилися діла Божі". Сказавши це, Він плюнув на землю, зробив бріння з плюновення і помазав брінням очі сліпому, і сказав йому: "Піди вмийся в купальні Силоам." Давайте уявимо собі стан цього сліпонародженого. Він кричить, кличе... Його штовхають, можливо, змушують мовчати, а він все кричить, просить... кажучи по-нашому, молиться. Нарешті, Той Невидимий для нього Чудотворець підходить до нього. Але він не творить миттєвого дива. Навпаки. Він робить щось, що за людськими поняттями могло б здаватися принизливим, неприємним. Він плює і робить бріння з плюновення і землі, і маже очі сліпому. Але цього мало, Він посилає його з цим брінням на очах піти вмитися в купальні Силоам (що означає: посланий). Але сліпий не заперечує, він іде навпомацки, спотикаючись, піддаючись глузуванням перехожих. Нарешті доходить до купальні й умивається. І ось, виконавши все це, перетерпівши все це, нарешті прозріває і повертається зрячим.
Ось образ молитви для нас із вами. Адже і ми духовно сліпі й не можемо бачити Господа. Але ми знаємо, що Він є. І будемо закликати Його, будемо волати до Нього, просячи Його про допомогу. І не будемо сумувати, якщо ця допомога не відразу дається нам. Можливо, нам доведеться пройти ще довгий шлях, нелегкий шлях, як шлях сліпого до купальні Силоам. На цьому шляху нас можуть зустріти неприємності, приниження, як бріння для сліпого. Усе перетерпимо. Будемо слухняні. Будемо робити те, що Він нам наказав, будемо йти тією дорогою, яку Він нам вказав, як сліпому шлях до купальні Силоам, і ось, коли ми все це виконаємо, тоді й Господь відповість нам на нашу молитву, і якщо Йому завгодно, виконає її. І з нами вийде те саме, що вийшло зі сліпим. Коли через обставини нашого життя Господь запитає нас: "чи віруєш ти в Сина Божого?" Ми відповімо: "віруємо, Господи!" і поклонимося Йому...
Тільки будемо уникати всяких образів під час молитви. Нам нічого не треба уявляти собі, а от як сліпий, будемо тільки знати, що Господь близько, що Він усе може. І якщо відбуватимуться речі, ніби протилежні нашій молитві, - не будемо сумувати, а будемо сподіватися, сподіватися проти надії. І Він зробить корисне нам. Будемо зберігати цей стан сліпого. Це найкращий зразок молитви.