- 03.01.2026
- 50 Переглядів
4 січня - Неділя 30-та після П'ятидесятниці, святих отців.
У неділю перед Різдвом Христовим за Божественною літургією чуємо ми книгу родоводу Іісуса Христа. Це пам’ять боговибраного народу, пам’ять людська. Кожен народ та кожна людина має свій родовід, який ми не зберігаємо. Пам’ять боговибраного народу зберігається вічною пам’яттю – Духом Святим. Увесь родовід Господа Іісуса Христа ділиться в Євангелії від Матфія на три частини по чотирнадцять родів у кожній.
Перша частина розповідає про історію народу до Давида, величнішого царя Ізраїля: Давид був тим, хто перетворив Ізраїль у славний народ, іудеї стали могутньою силою в світі. Друга частина іде до вавилонського полону, який був соромом нації та падінням її, третя – до Іісуса Христа, Який спасає народ Свій від рабства та загибелі.
Це родовід усього людства в лиці вибраних його та кожного з нас. Напередодні Різдва Христового Церква закликає кожного з нас із новою силою усвідомити свою людську гідність. Бог створив людину за образом Своїм та подобою, людина створена для спілкування з Богом. Ми маємо спорідненість з Самим Богом, ми – і Його рід, кожен з нас народжується, щоб бути царем, щоб належати до царського Христового роду. І кожен з нас до того, як наступить світле свято, повинен глибоко усвідомити свою гріховність, своє відпадіння від Бога, тому що Господь наш приходить спасти не праведників, а грішників. І від того, щоб Бог стає людиною, у Ньому міцність та любов нездоланна, і немає нічого для Нього неможливого, щоб відновити тих, хто потрапив у диявольський полон, в гідність, яка може дати благодать.
Цей родовід відкриває нам і те, що Іісус Христос не ввірвався в історію людського роду, як метеор. Різдво Христове – не є випадковістю чи неочікуваною милістю Божою. Іісус Христос – Той, Чиї корені, Чиї предки цілком людські, саме людські. Іісус Христос – Той, прихід Якого готувався протягом усіх віків, поки не прийшла повнота часу та поки не знайшлося у роді людському наскільки чистої людини здатної вмістити Бога, як Пресвята Діва Марія. І ми бачимо, як вся історія боговибраного народу, особливо з дня, коли Бог покликав Авраама, направлена до Різдва Христового.
Цей родовід закінчується іменем праведного Іосифа, “чоловіка Марії, – як сказано в Євангелії, – від Якої народився Іісус, названий Христос”. І далі ми чуємо, яке місце займає праведний Іосиф у родоводі Христа. “Рождество Иисуса Христа было так. По обручении Матери Его Марии с Иосифом, прежде, нежели сочетались они, оказалось, что Она имеет во чреве от Духа Святого. Иосиф же, муж Ее, будучи праведен и не желая огласить Ее, хотел тайно отпустить Ее, но когда он помыслил это, се, Ангел Господень явился ему во сне и сказал: «Иосиф, сын Давидов, не бойся принять Марию, Жену твою, ибо Родившееся в Ней есть от Духа Святого».
Так просто і чудесно нам показано, що цей родовід праведного Іосифа не є повною мірою родоводом Христа. Однак Господь приймає праведного Іосифа та всіх людей, імена яких ми чули, за своїх предків.
Церква нагадує нам, що Христос бере на Себе гріхи Своїх предків і наші гріхи. Зі сльозами любові та вдячності наблизимося до джерела нашої радості. Будемо читати та перечитувати у Біблії історію чоловіків і жінок, описаних в цій книзі, та знаходити в них своє життя. Це історія нашого всиновлення Богу, історія нашого прощення. Підготуватися до Різдва Христового означає приготуватися до того, щоб прийняти дар від Бога – Його Любов, Його прощення, Його спорідненість. Прийняти Того, Якого ніяка людина не відлякує, ніякий гріх не відштовхує, ніякий грішник не приводить у відчай. І тільки цією Його любов’ю може вимірятися наше покаяння. Прийшовши у світ, Він взяв на Себе долі всіх людей, гріхи всіх людей, життя та смерть усіх людей. Принесемо ж новонародженому Богомладенцю, як оспівує Церква в своїх стихирах, золото, ладан та смирну – нашу віру, надію та любов. І нашу вдячність та хвалу за Його родовід від лиця всіх тих, з ким Він захотів бути у вічній спорідненості.
У неділю перед Різдвом Христовим за Божественною літургією чуємо ми книгу родоводу Іісуса Христа. Це пам’ять боговибраного народу, пам’ять людська. Кожен народ та кожна людина має свій родовід, який ми не зберігаємо. Пам’ять боговибраного народу зберігається вічною пам’яттю – Духом Святим. Увесь родовід Господа Іісуса Христа ділиться в Євангелії від Матфія на три частини по чотирнадцять родів у кожній.
Перша частина розповідає про історію народу до Давида, величнішого царя Ізраїля: Давид був тим, хто перетворив Ізраїль у славний народ, іудеї стали могутньою силою в світі. Друга частина іде до вавилонського полону, який був соромом нації та падінням її, третя – до Іісуса Христа, Який спасає народ Свій від рабства та загибелі.
Це родовід усього людства в лиці вибраних його та кожного з нас. Напередодні Різдва Христового Церква закликає кожного з нас із новою силою усвідомити свою людську гідність. Бог створив людину за образом Своїм та подобою, людина створена для спілкування з Богом. Ми маємо спорідненість з Самим Богом, ми – і Його рід, кожен з нас народжується, щоб бути царем, щоб належати до царського Христового роду. І кожен з нас до того, як наступить світле свято, повинен глибоко усвідомити свою гріховність, своє відпадіння від Бога, тому що Господь наш приходить спасти не праведників, а грішників. І від того, щоб Бог стає людиною, у Ньому міцність та любов нездоланна, і немає нічого для Нього неможливого, щоб відновити тих, хто потрапив у диявольський полон, в гідність, яка може дати благодать.
Цей родовід відкриває нам і те, що Іісус Христос не ввірвався в історію людського роду, як метеор. Різдво Христове – не є випадковістю чи неочікуваною милістю Божою. Іісус Христос – Той, Чиї корені, Чиї предки цілком людські, саме людські. Іісус Христос – Той, прихід Якого готувався протягом усіх віків, поки не прийшла повнота часу та поки не знайшлося у роді людському наскільки чистої людини здатної вмістити Бога, як Пресвята Діва Марія. І ми бачимо, як вся історія боговибраного народу, особливо з дня, коли Бог покликав Авраама, направлена до Різдва Христового.
Цей родовід закінчується іменем праведного Іосифа, “чоловіка Марії, – як сказано в Євангелії, – від Якої народився Іісус, названий Христос”. І далі ми чуємо, яке місце займає праведний Іосиф у родоводі Христа. “Рождество Иисуса Христа было так. По обручении Матери Его Марии с Иосифом, прежде, нежели сочетались они, оказалось, что Она имеет во чреве от Духа Святого. Иосиф же, муж Ее, будучи праведен и не желая огласить Ее, хотел тайно отпустить Ее, но когда он помыслил это, се, Ангел Господень явился ему во сне и сказал: «Иосиф, сын Давидов, не бойся принять Марию, Жену твою, ибо Родившееся в Ней есть от Духа Святого».
Так просто і чудесно нам показано, що цей родовід праведного Іосифа не є повною мірою родоводом Христа. Однак Господь приймає праведного Іосифа та всіх людей, імена яких ми чули, за своїх предків.
Церква нагадує нам, що Христос бере на Себе гріхи Своїх предків і наші гріхи. Зі сльозами любові та вдячності наблизимося до джерела нашої радості. Будемо читати та перечитувати у Біблії історію чоловіків і жінок, описаних в цій книзі, та знаходити в них своє життя. Це історія нашого всиновлення Богу, історія нашого прощення. Підготуватися до Різдва Христового означає приготуватися до того, щоб прийняти дар від Бога – Його Любов, Його прощення, Його спорідненість. Прийняти Того, Якого ніяка людина не відлякує, ніякий гріх не відштовхує, ніякий грішник не приводить у відчай. І тільки цією Його любов’ю може вимірятися наше покаяння. Прийшовши у світ, Він взяв на Себе долі всіх людей, гріхи всіх людей, життя та смерть усіх людей. Принесемо ж новонародженому Богомладенцю, як оспівує Церква в своїх стихирах, золото, ладан та смирну – нашу віру, надію та любов. І нашу вдячність та хвалу за Його родовід від лиця всіх тих, з ким Він захотів бути у вічній спорідненості.