- 26.04.2025
- 69 Переглядів
Друга неділя після Пасхи має дві назви: Фомина неділя та – Антипасха, що в перекладі означає – навпроти Пасхи, або ж – замість неї. Цей, восьмий день після Пасхи, з давніх часів, як закінчення Світлої седмиці, святкувався особливо і становив, начебто, заміну Пасхи, тому і називається ще Антипасхою.
У цей день оновлюється пам’ять Воскресіння Христового, тому Антипасха називається ще тижнем оновлення. Також цього дня закінчується Світла Пасхальна седмиця, від цієї неділі починається недільне коло всього року. Богослужіння дня присвячене, головним чином, спогаду явлення Христа після Воскресіння апостолам, в тому числі й Фомі.
В церкві відбувається остання Літургія пасхальним чином, після чого зачиняються “Царські врата”. Дуже важливим приводом для об’єднання Антипасхи з Пасхою є євангельське зачало, що читається цього дня (Ін. 20: 19-31). Ця євангельська розповідь зв’язує два з’явлення Воскреслого Спасителя апостолам: “першого дня тижня увечері” (ст. 19), тобто в самий день Воскресіння, коли Господь Іісус Христос показав їм Свої рани, послав їх на проповідь і дав їм Духом Святим владу прощати або – ні – гріхи… й “після восьми днів” (ст. 26), коли Спаситель удруге з’явився учням і покликав апостола Фому через дотик до Своїх ран впевнитися у Своєму Воскресінні.
Під час Богослужіння Церква згадує “блаженну недовіру” апостола Фоми, який не повірив дивній звістці учнів Христових про воскресіння Господа Іісуса Христа.
Головним змістом цього дня є оновлення Великодньої радості, яке звершив Господь наш Іісус Христос під час свого другого явлення серед своїх учнів після Воскресіння. Зробив він це також і для того, щоб увірував в Його Воскресіння апостол Фома, якого не було поміж учнями під час першої появи Воскреслого Спасителя. Вся служба спонукає віруючих пробудитися від сну гріховного, звернутися до Сонця правди – Христа, зміцнити в собі віру і, разом з апостолом Фомою, щиро, радісно вигукнути: «Господь мій і Бог мій».
У зв’язку з цим, тиждень називають ще і Фоминим. Церква надає цій події особливого значення. Своїм явленням апостолові Фомі воскреслий Господь запевняє, що Він мав після Воскресіння не уявну, ефемерну плоть, а справді пречисту, яку прийняв від утроби Пресвятої Богородиці, якою був розіп’ятий на Хресті і на якій залишилися від того, навіть після Воскресіння, рани.
Апостол Фома
Святий апостол Фома був родом з галілейського міста Пансади і займався рибальством. Почувши благовістя Іісуса Христа, він все залишив і пішов услід за Ним.
Апостол Фома входить в число 12 святих апостолів, 12 учнів Спасителя. Святитель Іоанн Златоуст говорить: «Фома… став по благодаті Божій мужнішим, ревнішим і невтомнішим від інших… так що обійшов зі своєю проповіддю майже всю землю, не злякавшись сповіщати Слово Боже народам диким».
За церковним переданням, святий апостол Фома заснував християнські Церкви в Палестині, Месопотамії, Парфії, Ефіопії та Індії. Проповідь Євангелія апостол підтвердив мученицькою смертю. За звернення до Христа сина і дружини правителя індійського міста Меліапора (Меліпура) святий апостол був кинутий у темницю, нещадно катований і, нарешті, пронизаний п’ятьма списами, відійшов до Господа.
«Не повірю, доки не побачу на руках його ран від цвяхів… і не вкладу руки моєї в ребра Його», — так відреагував на приголомшливу звістку про Христове Воскресіння Фома.
Через кілька днів по тому «…Іісус прийшов… і став посеред апостолів, і сказав: «Мир вам!» Потім говорить Фомі: «Дай палець твій сюди і подивись на руки Мої, простягни і руку твою і вклади в ребра Мої. І не будь невіруючим, але віруючим». Фома сказав у відповідь: «Господь мій і Бог мій!» Іісус сказав йому: «Ти повірив тому, що побачив Мене? Блаженні ті, що не бачили і увірували!»
Побачити Воскреслого Христа духовними очима – і не раз чи два у житті, а щоденно відчувати Його присутність своїм серцем – ось головне завдання нашого земного життя, здійснення якого дозволить реально побачити Господа в житті вічному.
У цей день оновлюється пам’ять Воскресіння Христового, тому Антипасха називається ще тижнем оновлення. Також цього дня закінчується Світла Пасхальна седмиця, від цієї неділі починається недільне коло всього року. Богослужіння дня присвячене, головним чином, спогаду явлення Христа після Воскресіння апостолам, в тому числі й Фомі.
В церкві відбувається остання Літургія пасхальним чином, після чого зачиняються “Царські врата”. Дуже важливим приводом для об’єднання Антипасхи з Пасхою є євангельське зачало, що читається цього дня (Ін. 20: 19-31). Ця євангельська розповідь зв’язує два з’явлення Воскреслого Спасителя апостолам: “першого дня тижня увечері” (ст. 19), тобто в самий день Воскресіння, коли Господь Іісус Христос показав їм Свої рани, послав їх на проповідь і дав їм Духом Святим владу прощати або – ні – гріхи… й “після восьми днів” (ст. 26), коли Спаситель удруге з’явився учням і покликав апостола Фому через дотик до Своїх ран впевнитися у Своєму Воскресінні.
Під час Богослужіння Церква згадує “блаженну недовіру” апостола Фоми, який не повірив дивній звістці учнів Христових про воскресіння Господа Іісуса Христа.
Головним змістом цього дня є оновлення Великодньої радості, яке звершив Господь наш Іісус Христос під час свого другого явлення серед своїх учнів після Воскресіння. Зробив він це також і для того, щоб увірував в Його Воскресіння апостол Фома, якого не було поміж учнями під час першої появи Воскреслого Спасителя. Вся служба спонукає віруючих пробудитися від сну гріховного, звернутися до Сонця правди – Христа, зміцнити в собі віру і, разом з апостолом Фомою, щиро, радісно вигукнути: «Господь мій і Бог мій».
У зв’язку з цим, тиждень називають ще і Фоминим. Церква надає цій події особливого значення. Своїм явленням апостолові Фомі воскреслий Господь запевняє, що Він мав після Воскресіння не уявну, ефемерну плоть, а справді пречисту, яку прийняв від утроби Пресвятої Богородиці, якою був розіп’ятий на Хресті і на якій залишилися від того, навіть після Воскресіння, рани.
Апостол Фома
Святий апостол Фома був родом з галілейського міста Пансади і займався рибальством. Почувши благовістя Іісуса Христа, він все залишив і пішов услід за Ним.
Апостол Фома входить в число 12 святих апостолів, 12 учнів Спасителя. Святитель Іоанн Златоуст говорить: «Фома… став по благодаті Божій мужнішим, ревнішим і невтомнішим від інших… так що обійшов зі своєю проповіддю майже всю землю, не злякавшись сповіщати Слово Боже народам диким».
За церковним переданням, святий апостол Фома заснував християнські Церкви в Палестині, Месопотамії, Парфії, Ефіопії та Індії. Проповідь Євангелія апостол підтвердив мученицькою смертю. За звернення до Христа сина і дружини правителя індійського міста Меліапора (Меліпура) святий апостол був кинутий у темницю, нещадно катований і, нарешті, пронизаний п’ятьма списами, відійшов до Господа.
«Не повірю, доки не побачу на руках його ран від цвяхів… і не вкладу руки моєї в ребра Його», — так відреагував на приголомшливу звістку про Христове Воскресіння Фома.
Через кілька днів по тому «…Іісус прийшов… і став посеред апостолів, і сказав: «Мир вам!» Потім говорить Фомі: «Дай палець твій сюди і подивись на руки Мої, простягни і руку твою і вклади в ребра Мої. І не будь невіруючим, але віруючим». Фома сказав у відповідь: «Господь мій і Бог мій!» Іісус сказав йому: «Ти повірив тому, що побачив Мене? Блаженні ті, що не бачили і увірували!»
Побачити Воскреслого Христа духовними очима – і не раз чи два у житті, а щоденно відчувати Його присутність своїм серцем – ось головне завдання нашого земного життя, здійснення якого дозволить реально побачити Господа в житті вічному.